Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №320/61231/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/61231/24 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЛІЗОБУД» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЛІЗОБУД» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЗАЛІЗОБУД» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

рішення № 11405894/40398052 від 11.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 30 від 30.06.2022;

рішення № 11405896/40398052 від 11.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 31 від 30.06.2022;

рішення № 11405895/40398052 від 11.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 33 від 30.06.2022;

рішення № 11361947/40398052 від 04.07.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 03.05.2023;

рішення № 11361948/40398052 від 04.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 03.05.2023;

рішення № 11361950/40398052 від 04.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 04.05.2023;

рішення № 11361949/40398052 від 04.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 05.05.2023;

рішення № 11368074/40398052 від 05.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 09.05.2023;

рішення № 11368075/40398052 від 05.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 09.05.2023;

рішення № 11368077/40398052 від 05.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 09.05.2023;

рішення № 11368076/40398052 від 05.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 12.05.2023;

рішення № 11391497/40398052 від 10.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 15.05.2023;

рішення № 11391493/40398052 від 10.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 17.05.2023;

рішення № 11391492/40398052 від 10.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 18.05.2023;

рішення № 11391496/40398052 від 10.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 18.05.2023;

рішення № 11391491/40398052 від 10.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 19.05.2023;

рішення № 11391495/40398052 від 10.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 23.05.2023;

рішення № 11391494/40398052 від 10.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 23.05.2023;

рішення № 11422657/40398052 від 16.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 22 від 24.05.2023;

рішення № 11422658/40398052 від 16.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 23 від 24.05.2023;

рішення № 11422652/40398052 від 16.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 24.05.2023;

рішення № 11422654/40398052 від 16.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 27 від 26.05.2023;

рішення № 11422655/40398052 від 16.07.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 28 від 29.05.2023.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх фактичного подання на реєстрацію, а саме: № 30 від 30.06.2022 року на суму 65 484,24 грн., у тому числі ПДВ 10 914,04 грн.; № 31 від 30.06.2022 року на суму 226 538,63 грн., у тому числі ПДВ 37 756,44 грн.; № 33 від 30.06.2022 року на суму 120 239,32 грн., у тому числі ПДВ 20 039,89 грн.; № 1 від 03.05.2023 року на суму 880 000,00 грн., у тому числі ПДВ 146 666,67 грн.; № 2 від 03.05.2023 року на суму 2 880 000,00 грн., у тому числі ПДВ 480 000,00 грн.; № 3 від 04.05.2023 року на суму 1 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ 216 666,67 грн.; № 4 від 05.05.2023 року на суму 694 500,00 грн., у тому числі ПДВ 115 750,00 грн.; № 5 від 09.05.2023 року на суму 850 000,00 грн., у тому числі ПДВ 141 666,67 грн.; № 6 від 09.05.2023 року на суму 1 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ 266 666,67 грн.; № 7 від 09.05.2023 року на суму 2 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 333 333,33 грн.; № 9 від 12.05.2023 року на суму 2 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 416 666,67 грн.; № 11 від 15.05.2023 року на суму 140 000,00 грн., у тому числі ПДВ 23 333,33 грн.; № 13 від 17.05.2023 року на суму 775 000,00 грн., у тому числі ПДВ 129 166,67 грн.; № 14 від 18.05.2023 року на суму 650 000,00 грн., у тому числі ПДВ 108 333,33 грн. № 15 від 18.05.2023 року на суму 925 000,00 грн., у тому числі ПДВ 154 166,67 грн.; № 16 від 19.05.2023 року на суму 884 500,00 грн., у тому числі ПДВ 147 416,67 грн.; № 20 від 23.05.2023 року на суму 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ 33 333,33 грн.; № 21 від 23.05.2023 року на суму 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 83 333,33 грн.; № 22 від 24.05.2023 року на суму 360 000,00 грн., у тому числі ПДВ 60 000,00 грн.; № 23 від 24.05.2023 року на суму 450 000,00 грн., у тому числі ПДВ 75 000,00 грн.; № 24 від 24.05.2023 року на суму 6 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ 1 100 000,00 грн.; № 27 від 26.05.2023 року на суму 1 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 250 000,00 грн.; № 28 від 29.05.2023 року на суму 1 650 000,00 грн., у тому числі ПДВ 275 000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року позовну заяву повернуто на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 13 листопада 2025 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи та на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За правилами ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог положень ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

У свою чергу право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також ч. 1 ст. 21 КАС України.

Викладене свідчить, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Як було встановлено раніше, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що підстави позову (обставини прийняття ГУ ДПС у м.Києві спірних рішень) є різними, зокрема, що податкові накладні про реєстрацію яких просить позивач, виготовлено в результаті взаємодії з різними контрагентами, зупинення реєстрації податкових накладних відбувалось з різних підстав.

Пунктом 6 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що Київським окружним адміністративним судом помилково застосовано до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, оскільки відповідно до ч. 4 та 5 ст. 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Вищезазначені підстави стосовно заборони об`єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

У розрізі наведеного колегія суддів звертає увагу, що із змісту позовних вимог позивача не вбачається підстав, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 172 КАС України, оскільки відсутні передумови вважати, що заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку різного судочинства чи щодо них встановлена виключна підсудність різним судам.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що об`єднання позовних вимог позивачем значно ускладнить розгляд справи, колегія суддів зазначає про те, що відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи, до початку розгляду справи по суті може роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Разом з тим, вказаним процесуальним повноваженням суд першої інстанції не скористався.

Викладене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 червня 2021 року у справі №640/27758/20.

Колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21 лютого 1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Коневенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини неможливості повернення позовної заяви з підстав п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги розглядаються у порядку адміністративного судочинства і щодо них не встановлена виключна підсудність різним судам, дають підстави для висновку, що передчасно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Колегією суддів також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 169, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЛІЗОБУД» задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 06.04.2026р.)