Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №320/43196/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/43196/24 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Кузьмишина О.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №221250003250 від 03.04.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити пенсію за віком з 26.03.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши стаж за період згідно трудової книжки від 20.11.1974 з 14.11.1974 по 26.04.1975; з 28.07.1987 по 13.10.1993; з 01.07.2000 по 12.05.2001.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач здійснив протиправні дії, які полягають у відмові зарахувати до його страхового стажу період згідно трудової книжки від 20.11.1974 з 14.11.1974 по 26.04.1975; з 28.07.1987 по 13.10.1993; з 01.07.2000 по 12.05.2001.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №221250003250 від 03.04.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи до страхового стажу згідно трудової книжки ОСОБА_1 від 20.11.1974 з 14.11.1974 по 26.04.1975; з 28.07.1987 по 13.10.1993; з 01.07.2000 по 12.05.2001 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що зробити запит пенсійної справи позивача не видається можливим у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Апелянт зазначає, що позивачем не наданого до Головного управління документів, які підтверджують відсутність у позивача громадянства держави-окупанта, а також документи щодо відмови у виплаті йому пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 18 лютого 1997 року.

З 11 квітня 2023 року місце його проживання та реєстрації знаходиться в м. Фастів, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.

26 березня 2024 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, в якій зазначив, що пенсія раніше була призначена в Автономній Республіці Крим.

Рішенням від 3 квітня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 221250003250 було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Причиною відмови стало те, що пенсія заявника була раніше призначена в АР Крим, а також відсутність підтвердження припинення виплати пенсії на території АР Крим.

Крім того, не було зараховано наступні періоди роботи до страхового стажу згідно з трудовою книжкою: з 14 листопада 1974 року по 26 квітня 1975 року, з 28 липня 1987 року по 13 жовтня 1993 року, з 1 липня 2000 року по 12 травня 2001 року.

Не погоджуючись з таким рішенням органів Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-№1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV).

Так, статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.

Згідно статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням від 3 квітня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 221250003250 було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Причиною відмови стало те, що пенсія заявника була раніше призначена в АР Крим, а також відсутність підтвердження припинення виплати пенсії на території АР Крим. Крім того, не було зараховано наступні періоди роботи до страхового стажу період роботи згідно з трудовою книжкою:

- з 14 листопада 1974 року по 26 квітня 1975 року, - оскільки при звільненні відсутній підпис уповноваженої особи. Необхідно надати уточнюючу довідку.

- з 28 липня 1987 року по 13 жовтня 1993 року,- оскільки підстави та прийняття записів дописані.

- з 1 липня 2000 року по 12 травня 2001 року, - який необхідно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов`язковим з 1 липня 2000 року.

Колегія суддів зазначає, що розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 3 вищезгаданого Закону, тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та місто Севастополь.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції, чинній до змін, внесених Законом № 1618-IX від 01.07.2021), виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згодом, у частину 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», були внесені зміни згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021, і зазначено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку 234, територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Згідно з вимогами Порядку 234, обов`язок щодо надсилання запиту на витребування пенсійної справи позивача з органів російської федерації покладається на територіальні органи Пенсійного фонду України.

Так, Верховний Суд у постанові від 30.01.2024 у справі № 320/424/23 дійшов висновку, що заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, може розглядатися органами Пенсійного фонду України на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність документів, що підтверджують припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації, та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера не можуть бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні».

Стосовно зарахування періодів роботи до страхового стажу позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.09.2021 у справі № 822/1362/18.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

При цьому, колегія суддів враховує, що період роботи згідно з трудовою книжкою з 14.11.1974 по 26.04.1975 підтверджується довідкою № 254 від 09.05.2024.

Період роботи з 28.07.1987 по 13.10.1993 також підтверджуються не лише записами в трудовій книжці, але й архівною довідкою.

Таким чином, відмова відповідача зарахувати періоди трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці позивача, є безпідставною, оскільки трудова книжка є основним документом для підтвердження стажу роботи, а записи в ній були зроблені без виправлень чи підробок і мають відповідні печатки підприємств. Крім того, недоліки в оформленні трудової книжки не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні цих періодів до страхового стажу.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №221250003250 від 03.04.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, у зв`язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачці пенсії за віком вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 зазначив, що дії зобов`язального характеру щодо проведення позивачу нарахування призначеної йому пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію (пункт 28).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав у межах спірних правовідносин є необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи до страхового стажу згідно трудової книжки ОСОБА_1 від 20.11.1974 з 14.11.1974 по 26.04.1975; з 28.07.1987 по 13.10.1993; з 01.07.2000 по 12.05.2001 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не підлягає перегляду апеляційним судом.

Інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

О.М. Кузьмишина

(повний текст постанови складено 06.04.2026р.)