Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №640/8146/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8146/22 Суддя (судді) першої інстанції: Петросян К.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Кузьмишина О.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якими ОСОБА_1 було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 15 серпня 1988 року по 31 жовтня 2000 року на підприємстві Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів (ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів) на підставі уточнюючих документів та здійснення перерахунку призначеної пенсії за віком з 08.04.2021, що відображено у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 29398-29520/К-02/8- 2600/21 від 04.11.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15 серпня 1988 року по 31 жовтня 2000 року на підприємстві Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів (ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів), зареєстровану в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві 06.10.2021 за № 29520/К-2600-21 з урахуванням уточнюючих документів (архівної довідки) та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу у період роботи з 15 серпня 1988 року по 31 жовтня 2000 року на підприємстві Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів (ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів) з дати призначення пенсії за віком - 08 квітня 2021 року.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні їй пенсії періоду роботи з 15.08.1988 по 13.11.1989 та з 14.11.1992 по 31.12.1997 на підприємстві Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів (ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів);

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з моменту призначення пенсії період її роботи з 15.08.1988 по 13.11.1989 та з 14.11.1992 по 31.12.1997 на підприємстві Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів (ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів) та здійснити ОСОБА_1 відповідний перерахунок пенсії, з урахуванням вказаного стажу, з моменту призначення пенсії.

- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи убачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ), з 08.04.2021 перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначену за заявою від 08.04.2021.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 08.01.1982 № НОМЕР_2 вбачається, що прізвище позивача до укладення шлюбу було « ОСОБА_2 ».

З інформації, наданої відповідачем листом від 21.03.2025 2600-0308-7/50722 на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, вбачається таке.

При призначенні пенсії за віком не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15 серпня 1988 року по 31 жовтня 2000 року на підприємстві Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів (ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів), оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 запис про звільнення завірено печаткою УССР.

До страхового стажу зараховано період з 01.01.1998 по 31.10.2000 за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Так, 06.10.2021 позивач звернулась із заявою, зареєстрованою за №29520/К-2600-21, про зарахування з моменту призначення пенсії до страхового стажу періоду роботи з 15.08.1988 по 31.10.2000 на Майорському заводі товарного бетону та залізобетонних виробів (ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів) на підставі доданої до звернення архівної довідки від 29.04.2021 № 16.07-09/815-С-581/01 з тимчасово окупованої території України в місті Горлівка Донецької області.

Однак, листом № 29398-29520/К-02/8-2600/21 від 04.11.2021 позивач була повідомлена, що відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь - які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідач зазначив, що обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком, можливо здійснити на підставі уточнюючих довідок, виданих підприємствами, установами, організаціями (незалежно від форми власності), що розташовані на тимчасово не підконтрольній українській владі території і перереєструвались (не перереєструвались) на території, підконтрольній українській владі, у випадку коли уточнююча довідка та зазначена у ній інформація відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджується первинними документами чи даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, відповідачем до страхового стажу позивача при призначенні пенсії не зараховано період її роботи на підприємстві ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів з 15.08.1988 по 13.11.1989 та з 14.11.1992 по 31.12.1997.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 48 Кодексу законі про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.

Водночас, на момент заповнення трудової книжки в спірних записах, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі- Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу,

Аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, де у пункті 2.4 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення та ін. виправлення робиться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана зробити працівникові в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Судом першої інстанції досліджено трудову книжку позивача, що видана 16.08.1979 року, зокрема, щодо спірного періоду та встановлено, що з 15.08.1988 по 13.11.1989 та з 14.11.1992 по 31.12.1997, працювала на підприємстві ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів.

При цьому, вказані записи про роботу в спірний період виконано відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162, яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 та, відповідно Інструкції №58.

Разом з тим, як встановлено, що спір з приводу зарахування вказаних періодів до загального страхового стажу виник лише у зв`язку з наявністю на відтиску печатки підприємства з абревіатури УРСР.

З даного приводу, колегія суддів зазначає, що та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, недійсними та жодним чином не впливають на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.

Тобто, допущені роботодавцями помилки в належному оформленні записів у трудовій книжці, не можуть слугувати підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права.

Таким чином, період роботи з 15.08.1988 по 13.11.1989 та з 14.11.1992 по 31.12.1997 на підприємстві Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів (ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів) підлягав зарахуванню до страхового стажу позивача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 15.08.1988 по 13.11.1989 та з 14.11.1992 по 31.12.1997 на підприємстві Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів (ВАТ «Донбасканалбуд» Майорський завод товарного бетону та залізобетонних виробів) та з метою ефективного захисту прав позивача здійснити ОСОБА_3 відповідний перерахунок пенсії, з урахуванням вказаного стажу, з моменту призначення пенсії.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина

(повний текст постанови складено 06.04.2026р.)