Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №703/730/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/730/26

2/703/1145/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого-судді Прилуцького В.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» доКозубенко Марії Володимирівни про стягнення заборгованості

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 27337 грн. 50 коп. боргу за кредитними договорами з підстав невиконання їх умов.

В обгрунтування позову зазначило, що 07 жовтня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено про надання споживчого кредиту №1871750 за умовами якого товариство надало відповідачці грошові кошти в розмірі 5000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

16 липня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 1607-25 від 16 липня 2025 року, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором № 1871750 від 07 жовтня 2024 року.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачкою виконав у повному обсязі, натомість відповідачка свої зобов`язання перед позивачем не виконує, кредитні кошти та проценти не сплачує. Заборгованість клієнта складає 27337 грн. 50 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5000 грн., за відсотками 12337 грн. 50 коп., заборгованість за пенею 10000 грн.

За вказаних обставини, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року відмовлено відповідачці у витребуванні доказів по справі.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

25 лютого 2026 року від представника відповідачки, адвоката Демяненка О.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву. У наданому суду відзиві відповідачка проти задоволення позову заперечувала. Вказала, що кредитний договір вона не укладала та коштів не отримувала, оскільки будь-яких заявок на отримання кредиту не подавала, не підтверджувала та не акцептувала їх видачу, документів та рахунку для перерахування коштів не надавала, на сайтах не реєструвалася та ідентифікації не проходила. При цьому, ніякі підтвердження про укладення кредитних договорів чи самі договори їй не надходили. З приводу незаконного оформлення кредитних договорів, 06 листопада 2024 року вона звернулась до поліції із відповідною заявою, де було відкрито кримінальне провадження № 12024255350000421. Крім того, після замовлення звіту з бюро кредитних історій, виявилось, що 07 жовтня 2024 року в період часу з 14:18 до 15:13 до бюро надходила велика кількість заявок на її ім`я на кредитний рейтинг для верифікації та видачі кредитів. Також зазначила, що в договорі вказана електронна адреса для листування, яка їй не належать, а тому вона не мала доступу до такого листування. Жодних доказів належності цих адрес їй матеріали справи не містять. Оскільки договір вона не укладала, кошти не отримувала то й обов`язку їх повертати не виникло. Враховуючи викладене просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Також зазначила про безпідставність стягнення з неї пені в розмірі 10000 грн., оскільки згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

02 березня 2026 року до суду надійшла від представника позивача відповідь на відзив. У наданій суду відповіді на відзив представник позивача зазначила, що кредитний договір укладений з відповідачкою відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідачка намагається уникнути виконання вз`ятих на себе зобов`язань. Щодо нарахування пені представник позивача зазначив, що така нарахована відповідно до умов кредитного договору. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження нею всіх умов нарахування відсотків зазначених договорів, зокрема, щодо положень про нарахування штрафу за невиконання умов договору. Також зазначила, що згідно кредитного договору, підписаного відповідачкою, прямо зазначено, що відповідач підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті кредитодавця, а також отримала від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору та знаходяться у загальному доступі в мережі інтернет. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодилася з правилами надання кредиту відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку відповідачки, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час їх підписання, до суду не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов договору у відповідачки була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою вона не скористалася. Також, представник позивача зазначила, що за весь період перебування права вимоги за вище зазначеним договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідачки. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із відповідачки ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. Вказала і про те, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи, в зв`язку з чим просить суд відмовити у стягнення таких витрат з позивача. Позовні вимога підтримала у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало відповідачці грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.3. договору, а вона, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти та штраф за користування кредитом у встановлений у договорі термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн.

Згідно п. 1.4. Договору кредит надається строком на 360 днів. Періодичність платежів кожні 10 днів.

Відповідно до п. 1.5. Договору тип процентної ставки фіксована. За користувмння кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

1.5.1. підвищена процентна ставка становить 15 % в день та застосовується за перший день користування кредитом;

1.5.2. Стандартна процентна ставка становить 3 % за кожен день користування та застосовується з другого дня користування кредитом (включно_ до 16 жовтня 2024 року включно;

1.5.2.1. Знижена процентна ставка становить 1,5 % за кожен день та застосовується в період дії стандартнї процентної ставки.

Відповідно до п.1.9. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає:

1.9.1. За стандартною процентною стакою за весь строк кредитування 4659,71 % річних.

1.9.2. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2627,05 % річних.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_1 .

Згідно п.6.4.1. Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 500 грн. на 4 день такого не виконання та/або неналежного виконання та 100 грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором В499, 07 жовтня 2024 року 14:56:50 ОСОБА_1 .

Додатком № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1871750 від 07 жовтня 2024 року є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Додатком №2 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту є інформаційне повідомлення споживача.

Вказані додатки до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № В499 від 07 жовтня 2024 року підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором

Також ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К909 07 жовтня 2024 року 14:55:27 підписано паспорт споживчого кредиту.

Листом № 20250811 - 1009 від 11 серпня 2025 року ТОВ «Пейтек» підтверджено успішне перерахування 07 жовтня 2024 року коштів на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на суму 5000 грн, призначення платежу: зарахування на картку ЕПЗ 4149629363195728.

У постанові №753/16762/15-ц від 15 січня 2025 року Верховний Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1871750 від 07 жовтня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 14 серпня 2025 року заборгованість відповідачки складає 27337 грн. 50 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5000 грн., за відсотками 12337 грн.50 коп., заборгованість за штрафами/пенею 10000 грн.

16 липня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенціяз повернення боргів» був укладений договір факторингу № 1607-25, за умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило позивачу права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом ( плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору.

Також 16 липня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 1607-25 від 16 липня 2025 року.

Згідно наявного у справі витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1871750 станом на 16 липня 2025 року за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість за кредитним договором у розмірі 27337 грн. 50 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5000 грн, за відсотками 12337 грн. 50 коп., заборгованість за пенею 10000 грн.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Доказів того, що персональні дані відповідачки (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) були використані товариством для укладення кредитних договорів від її імені, відповідачкою не надані.

Як вбачається з позову та доданих до нього документів, кредитний договір між кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позичальницею ОСОБА_1 був підписаний електронним підписом останньої (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора, тобто був укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20), від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20.

Кредитний договір від 07 жовтня 2024 року містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів. В ньому зазначено суму кредиту, дату його видачі та строк повернення, розмір процентів та умови кредитування. Позичальниця ініціювала укладення такого договору, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Таким чином, суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 1871750 від 07 жовтня 2024 року з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» із дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Суд зауважує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_1 не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21).

Зі змісту вказаного кредитного договору вбачається, що при його укладенні позичальницею було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податку, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, номер мобільного, реквізити належного платіжного засобу.

Підстав вважати, що вказаний кредитний договір не був підписаний відповідачкою у суду немає та відповідачкою зворотного не доведено.

Відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Отже, відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за кредитним договором № 1871750 в розмірі 27337 грн. 50 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5000 грн., за відсотками 12337 грн. 50 коп., заборгованість за пенею 10000 грн.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1871750 від 07 жовтня 2024 року, а тому вправі вимагати погашення відповідачкою заборгованості згідно цього договору.

Доказів погашення відповідачкою ОСОБА_1 вище вказаної заборгованості як позивачу, так і первісному кредитору, матеріали справи не містять.

Враховуючи вище викладене та приймаючи до уваги, що відповідачка вз`ятих на себе зобов`язань у строки, передбачені вище вказаним договором, належним чином не виконала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо твердження відповідачки про те, що кредит оформлено невстановленими особами в результаті протиправного використання її персональних даних з приводу чого вона звернулася до правоохоронних органів.

Витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12024255350000421 від 06 листопада 2024 року підтверджується, що за заявою ОСОБА_1 сектором дізнання відділу поліції № 2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України про те, що ОСОБА_1 почали надходити повідомлення з кредитних установ щодо оформлення кредитів, які вона не оформлювала, а також з банківських карток останньої було знято грошові кошти, однак в матеріалах справи відсутні докази щодо закінчення кримінального провадження та встановлення вини інших осіб у неправомірному оформленні кредиту та подальшому перерахуванні коштів з карткового рахунку, відкритого на ім`я відповідачки.

Суд зазначає, що саме по собі посилання на внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення не є достатнім та достовірним доказом, який не спростовує факт отримання кредитних коштів відповідачкою.

ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що після надходження на її рахунок кредитних коштів, а також переказів цих кредитних коштів, відповідачка виконала свій обов`язок негайно повідомити банк про виявлення факту платіжних операцій, які вона не виконувала. Адже до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач ОСОБА_1 .

Відповідачка не надала доказів того, що вона повідомляла банківську установу про платіжні операції, які не виконувалися нею (чи втрату електронного платіжного засобу), а також доказів того, що банк зупиняв здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Також суд зауважує, що і до правоохоронних органів відповідачка звернулася лише 05 листопада 2024 року, майже через місяць після здійснення, на її думку, шахрайський дій невідомими особами по її рахунку.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в сумі 10000 грн., то суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Розділом 6 «відповідальність сторін» кредитного договору від 07 жовтня 2024 року передбачена відповідальність позичальниці за неналежне викоання умов договору, зокрема сплати штрафних санкцій.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафних санкцій, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 10000 грн. слід відмовити.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 150436 від 20 січня 2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1688 грн.50 коп.

Відповідачка просила суд стянути з позивача на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. зазначивши, що докази їх повнесення будуть надані нею відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Таким чином станом на час прийняття рішення у справі такі докази відсутні та судом їх доля не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 1871750 від 07 жовтня 2024 року в сумі 17337 грн. 50 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1688 грн. 50 коп. а всього 19026 грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 10000 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 35625014;

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий: В. О. Прилуцький