Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №759/23485/23 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 759/23485/23

2/703/67/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Биченка І.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

представника позивача Каплі А.С.,

представників відповідача Пересунько Л.А., Заволокіна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла цивільну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

у с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 338679,38 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 січня 2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (далі – ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.») та ОСОБА_2 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АО/2425683, забезпечений транспортний засіб «Mercedes» номерний знак НОМЕР_1 .

25 січня 2020 року о 01 год 30 хв. в м. Ірпені по вул. Соборній, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та здійснив наїзд на припарковані автомобілі «Ford» номерний знак НОМЕР_2 , «Daewoo» номерний знак НОМЕР_3 та «Fiat» номерний знак НОМЕР_4 . Після цього автомобіль «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 в`їхав в торгівельний магазин, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби та магазин зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно з умовами Полісу № АО/2425683, на підставі страхового акту № 20.2425683-864 від 05 березня 2020 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Ford» номерний знак НОМЕР_2 складає 105852 грн 96 коп.

Відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відшкодувало власнику «Ford» номерний знак НОМЕР_2 витрати на ремонт автомобіля в сумі 105852 грн 96 коп.

Згідно з умовами Полісу №АО/2425683 на підставі страхового акту № 20.2425683-696 від 03 березня 2020 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Fiat» номерний знак НОМЕР_4 , складає 71437 грн 28 коп.

Відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відшкодувало власнику «Fiat» номерний знак НОМЕР_4 витрати на ремонт автомобіля в сумі 71437 грн 28 коп.

Згідно з умовами Полісу № АО/2425683, на підставі страхового акту № 20.2425683-727 від 05 березня 2020 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджене майно складає 76503 грн 45 коп.

Відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відшкодувало власнику ФОП ОСОБА_3 витрати за пошкоджене майно в сумі 76503 грн 45 коп.

Згідно з умовами Полісу № АО/2425683, на підставі страхового акту № 20.2425683-717 від 08 квітня 2020 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений магазин складає 84885 грн 69 коп..

Відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відшкодувало власнику магазину витрати на ремонт магазину в сумі 84885 грн 69 коп.

Відтак, на підставі викладеного та відповідно до вимог чинного законодавства ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» має право зворотньої вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 338679 грн 38 коп.

14 травня 2021 року між ФОП ОСОБА_4 та ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» укладено Договір №1/АК про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги відносно ОСОБА_2 перейшло від ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» до ФОП ОСОБА_4

01 грудня 2021 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги №1/1/АК від 01.12.2021 відповідно до умов якого право грошової вимоги відносно ОСОБА_2 перейшло від ФОП ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 338679,38 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25 січня 2020 року.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2024 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2024 року закрито підготовче провадження по справі. Справу призначено до судового розгляду по суті.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2025 року позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 338679 грн 38 коп. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3386 грн 79 коп. судового збору та 3000 грн 00 коп. – витрат на правничу допомогу, а всього – 345066 грн 17 коп.

Ухвалою суду від 25 червня 2025 року скасоване заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2025 року, ухвалене у справі №759/23485/23 за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року закрито підготовче провадження по справі. Справу призначено до судового розгляду по суті.

У наданому суду відзиві відповідач зазначив, що доказів притягнення його до відповідальності за ст.122-4 КУпАП матеріали справи не містять. Вказав, що він після дорожньо-транспортної пригоди залишив транспортний засіб та пішов до лікарні для отримання необхідної медичної допомоги в зв`язку з отриманням травми голови, про що було видано медичну довідку. Відтак, зазначені дії не є залишенням місця ДТП, до якої він причетний, в розумінні ст.122-4 КУпАП. Таким чином, посилання позивача на п.п. 38.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи та є такими, що не ґрунтується на матеріалах справи. Враховуючи викладене відповідач стверджує, що позивач не набув право регресної вимоги до нього в зв`язку з відсутністю умов, передбачених п.п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» отже, відсутні обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 . Також відповідач зазначив що, позивачем не надано доказів отримання права вимоги до нього за договором про відступлення права вимоги №1/1/АК від 01 грудня 2021 року, оскільки позивачем не надано реєстр боржників до нього – Додаток №1, який є невід`ємною частиною договору. Також відповідач просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки такий, згідно поданих платіжних доручень та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ сплив. Зауважив, що строк позовної давності при зверненні до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу ФОП ОСОБА_1 було продовжено саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ. Після цього, аналогічні за змістом положення передбачали зміни, внесені Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, однак вже на період дії воєнного стану на території України (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). В подальшому, Законом України №3450-ІХ від 08 листопада 2023 року до зазначеної вище норми внесено зміни, згідно з якими у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану. Однак, за загальними правилами не допускається застосування двох законів щодо строку позовної давності до одного і того ж позову. Суд повинен застосовувати закон, який діяв на момент виникнення права на позов. Якщо новий закон передбачає більш тривалий або короткий строк позовної давності, ніж діючий на момент виникнення права, суд застосовує той, який був чинний на момент виникнення права. Враховуючи викладене у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Відповідь на відзив не подано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечувала проти застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, оскільки такі не пропущені. Вказала, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані представником у строки, встановлені законом.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала, вказала, що вина ОСОБА_2 , а саме, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, не доведена, постанова відносно її підзахисного за ст.122-4 КУпАП працівниками поліції не складалася. Зауважила, що ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження, відтак змушений був звернутися за медичною допомогою. Зазначила, що докази звернення ОСОБА_2 до медичного закладу відсутні та в який саме медичний заклад він звертався не відомо. Просила до спірних правовідносин застосувати строк позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечував з аналогічних підстав.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Предметом розгляду даної справи є спір про відшкодування шкоди, заподіяної майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12, 81 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 11 січня 2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (далі – ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.») та ОСОБА_2 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АО/2425683, забезпечений транспортний засіб «Mercedes» номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до полісу АО/2425683 договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів сума заподіяна майну на одного потерпілого становить 130000 грн.

25 січня 2020 року в м. Ірпені по вул. Соборній, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та здійснив наїзд на припарковані автомобілі «Ford» номерний знак НОМЕР_2 , «Daewoo» номерний знак НОМЕР_3 та «Fiat» номерний знак НОМЕР_4 . Після цього автомобіль «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 в`їхав в торгівельний магазин, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби та магазин зазнали механічних пошкоджень.

25 січня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до ВП СРПП №1 м. Ірпінь із заявою про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується в якій зазначила, що водій транспортного засобу «Мерседес» в`їхав у її магазин, що розташований в АДРЕСА_1 .

25 січня 2020 року Ірпінським ВП ГУНП в Київській області внесено відомості до ЄРДР за №12020110040000137 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до фабули кримінального правопорушення: «25 січня 2020 року за адресою м. Ірпінь, вул. Соборна, 98/1, водій автомобіля «Мерседес Віто» номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху , спричинивши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_3 »

Також , 25 січня 2020 року було внесено відомості до ЄРДР за фактом того, що «25 січня 2020 року близько о 01 год 30 хв. за адресою: Київська область в м. Ірпені по вул. Соборна, 98, автомобіль марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , рухаючись в напрямку м. Буча здійснив зіткнення з автомобілем марки «Fiat» номерний знак НОМЕР_4 за кермом якого знаходився ОСОБА_7 (який був припаркований біля проїзної частини автодороги в напрямку до м. Київ), внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем марки «Daewoo» номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований поряд, після чого відбулося зіткнення передньої частини автомобіля марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 з задньою частиною автомобіля марки «Ford» номерний знак НОМЕР_2 за кермом знаходився ОСОБА_8 , який був припаркований біля проїзної частини в напрямку м. Буча. Внаслідок чого ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження.»

Постановою слідчого Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області від 31 січня 2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12020110040000137 від 25 січня 2020 року за ознаками вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні учасників дорожньо-транспортної пригоди складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Виділено матеріали із кримінального провадження для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

28 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

04 лютого 2020 року ОСОБА_8 , користувач транспортного засобу «Форд Фокус» номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

04 лютого 2020 року ОСОБА_9 , власник транспортного засобу «Форд Фокус» номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» із заявою про страхове відшкодування.

05 березня 2020 року засіданням комісії ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» прийнято рішення щодо затвердження страхового акту та виплати ОСОБА_9 страхового відшкодування в розмірі 105852 грн 96 коп.

Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №6760 від 06 травня 2020 року на суму 20000 грн., платіжним дорученням №6851 від 07 травня 2020 року на суму 20000 грн., платіжним дорученням №6944 від 08 травня 2020 року на суму 20000 грн., платіжним дорученням №7005 від 12 травня 2020 року на суму 20000 грн., платіжним дорученням №7175 від 15 травня 2020 року на суму 15852 грн 96 коп. та платіжним дорученням №7208 від 18 травня 2020 року на суму 10000 грн.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником транспортного засобу «Fiat» номерний знак НОМЕР_4 є ОСОБА_7

29 січня 2020 року ОСОБА_7 , власник транспортного засобу «Fiat» номерний знак НОМЕР_4 , звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про страхове відшкодування.

Як вбачається із звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №17100 від 12.02.2020, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ «Fiat» номерний знак НОМЕР_4 станом на 04.02.2020 дорівнює без врахування ВТВ 132737 грн 28 коп.

У вказаному звіті зазначено пошкодження транспортного засобу та види робіт, які необхідно провести по його ремонту.

Також до матеріалів справи додано фотокопії пошкодженого автомобіля та ремонтну калькуляцію із зазначенням заміни матеріалів, деталей та вартості робіт.

03 березня 2020 року засіданням комісії ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» прийнято рішення щодо затвердження страхового акту та виплати ОСОБА_7 страхового відшкодування в розмірі 71437 грн 28 коп.

Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №6500 від 30 квітня 2020 року на суму 71437 грн 28 коп.

29 січня 2020 року ФОП ОСОБА_3 звернулася до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та 04 березня 2020 року із заявою про страхове відшкодування.

05 березня 2020 року засіданням комісії ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» прийнято рішення щодо затвердження страхового акту та виплати ФОП ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 76503 грн 45 коп.

Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №8315 від 12 червня 2020 року на суму 26503 грн 45 коп., платіжним дорученням №8360 від 15 червня 2020 року на суму 25000 грн. 00 коп. та платіжним дорученням №8430 від 16 червня 2020 року на суму 25000 грн 00 коп.

29 січня 2020 року представник ТОВ «Бігуді» звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та 07 квітня 2020 року із заявою про страхове відшкодування.

Як вбачається із звіту №17102 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП, майна за адресою: АДРЕСА_2 , вартість збитку, нанесеного через пошкодження майна, приміщення МАФУ за вказаною адресою складає: 86185 грн 69 коп. в т.ч. ПДВ., або 71821 грн 41 коп. без ПДВ.

До вказаного звіту додано акт №17102 огляду та обстеження будівлі, будинку, споруди та встановлення стану майна з додатками до нього.

Також представником ТОВ «Бігуді» додано договір генерального підряду №0402/20-1 від 04 лютого 2020 року, графік виконання робіт, локальний кошторис на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1 та рахунок на оплату реконструкції (відновлення) торгівельного павільйону на суму 101510 грн 24 коп.

08 квітня 2020 року засіданням комісії ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» прийнято рішення щодо затвердження страхового акту та виплати ТОВ «Бігуді» страхового відшкодування в розмірі 84885 грн 69 коп.

Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжними дорученнями №12932 від 10 серпня 2020 року на суму 10000 грн 00 коп., платіжним дорученням №13050 від 11 серпня 2020 року на суму 20000 грн 00 коп., платіжним дорученням №13271 від 13 серпня 2020 року на суму 15000 грн 00 коп., платіжним дорученням №13488 від 17 серпня 2020 року на суму 10000 грн 00 коп., платіжним дорученням №14040 від 21 серпня 2020 року на суму 10000 грн., платіжним дорученням №14276 від 26 серпня 2020 року на суму 10000 грн. та платіжним дорученням №14390 від 27 серпня 2020 року на суму 9885 грн 69 коп.

Згідно вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові внески та виконувати інші умови договору.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі чинний на момент скоєння ДТП) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо- транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо- транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3)за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Згідно з ч.1ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У наданому суду відзиві відповідач, а в судовому засіданні його представники зазначили, що доказів притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст.122-4 КУпАП, а саме залишення місця ДТП, матеріали справи не містять. Те, що відповідач після ДТП звернувся до лікарні для отримання необхідної медичної допомоги в зв`язку з отриманням травми голови, про що було видано медичну довідку, не є залишенням ОСОБА_2 місця ДТП, до якої він причетний в розумінні ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постановах Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року, справа № 570/1668/16-ц, від 14 лютого 2018 року, справа № 760/5736/15-ц, Касаційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 910/7825/19 наявність обставин передбачених п.п.38.1.1. ч.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має бути абсолютною та достатньою підставою покладеною в основу ухвалення рішення, яке повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, правовими підставами позову є відшкодування шкоди в порядку регресу.

Відповідно до п.п. «в» п.38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Аналізуючи п.п. «в» п. 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та правові висновки зроблені у вище наведених постановах Верховного Суду, суд вважає, що дана норма спрямована на забезпечення страховика можливістю перевірити обставини ДТП, щоб запобігти необґрунтованим виплатам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 зазначила, що преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Для спростування преюдиційних обставин учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Як вбачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду адресовану директору ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» від 04 лютого 2020 року, ОСОБА_10 , користувач транспортного засобу «Форд Фокус» номерний знак НОМЕР_2 , який отримав пошкодження в дорожньо-транспртній пригоді повідомив, що водій транспортного засобу «Мерседес» ОСОБА_2 з місця пригоди зник.

Згідно письмових пояснень, наданих ОСОБА_2 від 31 січня 2020 року, останній зазначив, що дійсно він рухався на транспортному засобі «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 в м. Ірпінь по вул. Соборній, не впорався з керуванням та в`їхав у транспортні засоби. Під час зіткнення він ударився головою, йому стало зле та він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_11 від 25.01.2020 року, згідно яких 25 січня 2020 року він керував автомобілем «Volvo» до м. Ірпеня з с. Романівка. Водій автомобіля «Merсedes» не давав проїхати йому та водію автомобіля «Chevrolet». В подальшому, він, ОСОБА_11 , під`їхав до паспортного відділу в м. Ірпені де з правої сторони був припаркований автомобіль «Merсedes», а два чоловіки були на дорозі, кидались до нього та розпочинали бійку. Уникнувши зіткнення, він продовжив рух далі до центру м. Ірпеня. Побачивши патруль поліції він звернувся до них щодо неправомірних дій водія автомобіля «Merсedes». В цей час водій автомобіля «Merсedes» під`їхав до нього та поліцейських, однак, на вимогу працівників поліції водій автомобіля «Мерседес» не зупинився, натомість почав швидко їхати. Працівники поліції поїхали за ним.

Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 31 січня 2020 року, останній, крім обставин дорожньо-транспортної пригоди повідомив, що водій автомобіля «Мерседес» зник з місця ДТП.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 не залишав місця дорожньо-транспортної пригоди, а лише від`їхав для отримання медичної допомоги.

Однак, доказів звернення ОСОБА_2 до медичних закладів з метою отримання медичної допомоги суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2018 року, справа № 570/1668/16-ц, вказує про відсутність права у страховика на регресну вимогу на підставі підпункту «в» підпункту 38.1.1. пункту 38.1. ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» навіть за обставини самовільного залишення місця ДТП обома учасниками, оскільки у винуватця не було умислу, а потерпілий діяв на захист власних інтересів.

Однак, аналізуючи в сукупності досліджені судом докази, а саме: письмові пояснення ОСОБА_2 , потерпілих та свідків, суд приходить до переконання, що в діях водія транспортного засобу «Мерседес» ОСОБА_2 був наявний умисел на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди з метою приховати факт ДТП перед страховиком, уникнути спілкування з працівниками поліції чи іншим чином унеможливити встановлення обставин ДТП.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 1191 ЦК України, ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, суд приходить до висновку, що у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2021 року між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» (первісний кредитор) та суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги №1/АК, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, в тому числі права вимоги на сплачений судовий збір, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування і понесеними судовими витратами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до п.3.1.3.Договору про відступлення права вимоги право вимоги переходить до нового кредитора з моменту перерахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування із первісним кредитором або третім особам.

Згідно п. 4.1.Договору про відступлення права вимоги ціна договору складає 100785 грн 76 коп.

Відповідно до квитанції №0.0.2126968570.1 від 17 травня 2021 року ФОП ОСОБА_4 сплачено СК «Ю.ЕС.АЙ» 100785 грн 76 коп. за договором про відступлення прав вимоги 1/АК від 14.05.2021.

За додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги №1/АК про відступлення права вимоги, який є частиною договору, відбулося відступлення щодо справи де страхувальником та боржником значиться ОСОБА_2

01 грудня 2021 року між суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 та суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги №1/1/АК, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування, які перейшли до первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги №1/АК від 14 травня 2021 року.

Відповідно до п.3.1.3. Договору про відступлення права вимоги право вимоги до нового кредитора переходить з моменту його підписання сторонами, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників.

Згідно п.4.1 Договору про відступлення права вимоги ціна договору складає 25000 грн 00 коп.

Відповідно до квитанції №0.0.2362441158.1 від 01 грудня 2021 року ФОП ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_4 25000 грн 00 коп. за договором про відступлення прав вимоги 1/1/АК від 01.12.2021.

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги №1/1/АК, який є частиною договору, відбулося відступлення щодо справи де страхувальником та боржником значиться ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

На підставі договору № 1/1/АК про відступлення права вимоги від 01 грудня 2021 року, укладеного між ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.» та суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , остання набула право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 .

Підставою для заміни сторони у зобов`язанні, тобто процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони на підставі договору відступлення права вимоги у правовідносинах і переходу до іншої особи (правонаступника) прав і обов`язків вибулої сторони у цих правовідносинах.

Оскільки на підставі договору про відступлення права вимоги відбулось передання прав вимоги у наведеному вище зобов`язанні до позивача, а тому останньою, відповідно до вимог закону, правомірно, заявлено вимоги до відповідача як винної особи.

У даному випадку діє презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), яка не спростована, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010.

Щодо застосування строків позовної давності.

У наданому суду відзиві відповідач вказав, що строк позовної давності при зверненні до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу ФОП ОСОБА_1 було продовжено саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ. Після цього, аналогічні за змістом положення передбачали зміни, внесені Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, однак вже на період дії на території України воєнного стану. В подальшому Законом України №3450-ІХ від 08 листопада 2023 року до зазначеної вище норми внесено зміни, згідно з якими у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану. Однак, за загальними правилами не допускається застосування двох законів щодо строку позовної давності до одного і того ж позову. Вказав, що суд повинен застосовувати закон, який діяв на момент виникнення права на позов.

Однак, суд вважає такі твердження відповідача необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення ст. 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

В разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Ідентичний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Суд зауважує, що виплату страхового відшкодування первісною страховою компанією було здійснено у період з травня по серпень 2020 року.

Відповідно, з урахуванням вимог ст.257 ЦК України строк позовної давності мав сплинути у травні-серпні 2023 року в залежності від дати виплати кожному з потерпілих.

Однак, строк позовної давності за вимогами вважається продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до закінчення карантину встановленому Кабінетом Міністрів України, а потім, на підставі п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України– зупиненими до закінчення воєнного стану.

Враховуючи викладене позов підлягає до задоволення в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також, приймаючи до уваги доведеність позивачем своїх вимог, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 3386 грн 79 коп.

Керуючись ст. ст. 993, 1187 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу – задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 в порядку регресу 338679 грн 38 коп. виплаченого страхового відшкодування та 3386 грн 79 коп. судового збору, а всього – 342066 (триста сорок дві тисячі шістдесят шість) грн 17 (сімнадцять) коп.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Повне судове рішення складено 06 квітня 2026 року

Учасники справи:

позивач - фізична особа – підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя І.Я. Биченко