Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №703/92/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/92/26

2/703/847/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

02.01.2026 позивач через представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір №8213166 про надання споживчого кредиту в сумі 1000,00 грн, а 24.08.2024 – додаткова угода до договору про надання споживчого кредиту, за якою суму кредиту збільшено до 6100,00 грн. Первісний кредитор перерахував кредитні кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 в сумі 6100,00 грн, проте, відповідачем не виконанні належним чином кредитні зобов`язання.

17.10.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №17102025, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Заборгованість позичальника перед новим кредитором ТОВ «ФК «ЄАПБ» становить 14941,43 грн, з яких сума заборгованості за тілом кредиту 5918,83 грн, сума заборгованості за відсотками 7102,60 грн, штраф та пеня 1920,00 грн, всі вказані нарахування виконані первісним кредитором.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором №8213166 про надання споживчого кредиту від 23.08.2024 у сумі 14941,43 грн та судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.01.2026 відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.

14.01.2026 відповідачкою ОСОБА_1 із використанням системи «Електронний суд» поданий письмовий відзив, за змістом якого проти задоволення позову заперечує, посилається на обставини, що вона є дружиною військовослужбовця за мобілізацією, тому користується пільгами, передбаченими ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, а саме звільнена від сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій. Відповідач посилається на погашення заборгованості, обґрунтовуючи тим, що в разі відсутності підстав для стягнення із неї нарахованих процентів, сплачені нею 10580,05 грн належить врахувати на погашення суми основного боргу, що за змістом позову становить 5918,83 грн, решта нарахувань є протиправними. Вважає основне зобов`язання припиненим внаслідок його виконання позичальником.

16.01.2026 представником позивача з використанням системи «Електронний суд» подана відповідь на відзив, відповідно до якої відповідач не надала первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у неї є право на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Нарахування відсотків здійснювалось з тих підстав, що відповідач не повідомив первісного кредитора у відповідності до чинного законодавства про те, що на неї поширюється норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідачем умови вищевказаного договору не виконувались відповідно до ст. 526, ст. 1046, ст. 1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вказаного договору є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі. Представник позивача у власних доводах акцентує увагу на тому, що відповідачкою ОСОБА_1 не заперечується як факт укладення кредитного договору, так і отримання коштів.

Підписуючи договір, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування, зокрема порядок зарахування внесених позичальником платежів та нарахування штрафу в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору. Заборгованість нараховано відповідно до умов договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків та штрафу за невиконання взятих на себе зобов`язань.

На задоволенні позовних вимог наполягає.

14.01.2026 відповідачкою ОСОБА_1 із використанням системи «Електронний суд» подані письмові заперечення, відповідно до яких її статус як члена сім`ї військовослужбовця доведений належними доказами. Станом на час укладення кредитного договору не володіла інформацією про те, що має обов`язок повідомляти кредитора про наявність відповідних пільг, однак сам фак відсутності такого повідомлення не скасовує відповідних пільг та не робить нарахування позикодавцем процентів та штрафних санкцій правомірним. Факторингова компанія набула права вимоги в тому ж обсязі, що належав і первісному кредитору, відтак не набула права вимагати процентів, оскільки такі не мав права нараховувати та вимагати первісний кредитор, ТОВ «Авентус Україна». Враховуючи внесену нею суму грошових коштів, що суттєво перевищує суму заборгованості за тілом кредиту, зобов`язання із її боку виконане, частина коштів внесена надлишково. Вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Крім того, 30.01.2026 сторонами подані додаткові пояснення, згідно із якими підтримали наведені раніше міркування та аргументи, а також власні вимоги. Вказані письмові заяви не передбачені чинним ЦПК України та не містять повідомлення про нові обставини чи факти, що не були відомі із попередніх письмових заяв по суті справи чи не вбачалися б із матеріалів справи.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що 23.08.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладений договір №8213166 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 1000,00 грн (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що кредит надається строком на 360 днів, сплата процентів – кожні 30 днів.

Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується в межах строку, визначеного п. 1.4 договору (п. 1.5.1 Договору).

Згідно з п. 1.5.2 договору знижена процентна ставка 0,93% в день застосовується за умови, що споживач до 22.09.2024 або протягом трьох наступних календарних днів сплатить кошти в сумі, що не менша суми першого платежу, що визначена в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку із чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки, користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

За п. 2.4 договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно із п. 2.1 договору.

Згідно з п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 6.4 договору передбачено обов`язок позичальника сплатити штраф у разі невиконання/неналежного виконання зобов`язань за договором позики. Штраф складає 200,00 грн, сплачується на четвертий день невиконання/неналежного виконання зобов`язань (п. 6.4.1 договору), по 20,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язань, починаючи із п`ятого дня.

24.08.2024 сторонами укладено додаткову угоду до договору №8213166 про надання споживчого кредиту від 23.08.2024.

За змістом додаткової угоди, сторони погодили збільшити суму кредиту до 6100,00 грн (п. 1.1).

За п. 1.3 додаткової угоди, орієнтовна реальна річна процентна ставка складає - за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 2340,07% річних; за стандартною процентною ставкою із урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2230,15% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту збільшується та складе 28009,00 грн та 27884,47 грн відповідно.

З паперової копії договору, додаткової угоди, паспорту споживчого кредиту, що укладені в електронній формі вбачається, що позичальником такі підписані електронним цифровим підписом із використанням одноразового ідентифікатора.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 23.08.2024 укладений договір позики №8213166, а 24.08.2024 – додаткова угода про збільшення суми кредиту, що підтверджується паперовими копіями договорів, укладених в електронній формі.

23.08.2024 первісний кредитор надав грошові кошти позичальникові у сумі 1000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , а 24.08.2024 – додатково 5100,00 грн, що підтверджується інформаційними листами ТОВ «Пейтек» від 21.10.2025.

Вказані обставини відповідачем не заперечувалися.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

17.10.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №17102025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.1 договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п. 1.2 договору, перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги.

17.10.2025 сторонами договору факторингу №17102025 від 17.10.2025 підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників №2.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу №17102025 від 17.10.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8213166 від 23.08.2024 у сумі 14941,43 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 5918,83 грн, сума заборгованості за відсотками 7102,60 грн, сума заборгованості за пенею, штрафами 1920,00 грн.

Докази того, що такий договір визнаний недійсним чи його дійсність оскаржується у судовому порядку, суду не надані.

За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8213166 від 23.08.2024.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Доказів сплати відповідачем заборгованості за вказаним кредитним договором у повному обсязі матеріали справи не містять, однак із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, що виконаний первісним кредитором, ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що позичальником на виконання власних зобов`язань внесені загалом 10580,05 грн (платежі 21.09.2024, 20.10.2024, 18.11.2024, 17.12.2024, 16.01.2025, 15.02.2025), всі вказані платежі за своєю сумою складали не менше ніж сума нарахованих за відповідний 30-денний період процентів за користування кредитом, відтак 10398,88 грн зараховано на погашення заборгованості за процентами та 181,17 грн – на погашення суми заборгованості за кредитом.

Вказані обставини вбачаються із документів, доданих до позову позивачем та не заперечувалися відповідачем.

Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , чоловік відповідачки, перебуває на військовій службі за мобілізацією із 06.07.2022, що встановлено судом із копії військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 07.11.2012, копії довідки військової частини НОМЕР_3 від 30.12.2025 за формою 5, копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , що видане 23.02.2024.

З вказаних документів вбачається, що станом на час укладення кредитного договору 23.08.2024 відповідачка ОСОБА_1 була членом сім`ї військовослужбовця.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Таким чином, на відповідачку поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме звільнення від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом, а також штрафних санкцій, кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором, суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом). Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №642/548/21.

Та обставина, що відповідач не надала позикодавцю вказаної інформації, не змінює її статусу та не надає права нараховувати проценти за умовами кредитного договору та фінансові санкції за його неналежне виконання.

Крім того, судом звертається увага на наступне.

За п. 5.6 кредитного договору, споживач здійснює платежі з повернення заборгованості у розмірі та у строки, визначені договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у черговості визначеній в Законі України «Про споживче кредитування», зокрема: п. 5.6.1. у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; п. 5.6.2. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; п. 5.6.3 у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до Договору.

Вказана черговість відповідає вимогам, передбаченим ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин).

З огляду на викладені обставини, безпідставним є зарахування позикодавцем внесених платежів в першу чергу на погашення зобов`язань зі сплати процентів, що не виникли, тільки після цього – на погашення суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Застосовуючи вказаний підхід до обставин даної справи, суд приходить до висновку про необхідність врахування внесеної відповідачкою суми в рахунок погашення боргу за кредитом, в такому разі заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 23.08.2024 №8213166 (із урахуванням змін, що внесені додатковою угодою від 24.08.2024) в частині процентів за користування кредитом – відсутня.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 1920,00 грн штрафу.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ч. 1-2 ст. 546 ЦК України).

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана норма діє з 17.03.2022.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За обставинами даної справи, штраф встановлений в твердій грошовій сумі, що нараховується щоденно протягом строку прострочення. За таких умов за своєю природою такий штраф є не чим іншим, як штрафною неустойкою.

Враховуючи викладене та те, що неустойка за договором позики нарахована в період воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням зазначеного, заборгованість за неустойкою за кредитним договором стягненню не підлягає.

З огляду на викладене, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відомості про наявність в сторін судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, в матеріалах відсутні.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстави для покладення на відповідача судових витрат, що складаються із судового збору в сумі 3028,00 грн, сплаченої позивачем за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 19.12.2025 №150599 - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 7, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складене 06.04.2026.

Суддя І.В. Овсієнко