Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №700/560/25 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/560/25

Провадження № 2/700/182/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді: Пічкура С.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О.,

позивача: ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката: Олійник Н.О., з участю дитини: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №700/560/25, провадження №2/700/182/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача-адвокат Олійник Наталія Олександрівна до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Бужанської сільської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з батьком.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 14.08.2010року між позивачем та відповідачем був укладей шлюб. Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області (справа №700/638/19) шлюб між сторонами розірвано.

У шлюбі у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із моменту розлучення діти проживають з позивачем. Відповідачка ніяким чином не опікується дітьми та не цікавиться їхнім життям.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області (справа № 697/721/20) ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП.

Іншою постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області (справа № 697/952/20) ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП.

Рішенням Виконавчого комітету Бужанської сільської ради від 22.08.2024 №115 затверджено висновок органу опіки та піклування Бужанської сільської ради щодо визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Останнім і наразі зареєстрованим місцем проживання відповідача, являється АДРЕСА_1 . На часі місце перебування відповідачки невідоме, зв`язок сторони не підтримують, з дітьми вона не спілкується.

Відповідачка заявлені до неї позовні вимоги не визнала, відзиву на позов не надіслала.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 13.03.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та представник позивача прийняв участь в судовому засіданні, заявлений позов підтримали та просили його задовольнити.

Допитана у судовому засіданні дитина, ОСОБА_3 пояснила, що вона та її менший братик і сестричка проживають разом зі своїм батьком і в подальшому буде проживати, оскільки з ним почуваються безпечно і комфортно. Мама телефонує рідко, і то коли в нетверезому стані. Бабуся проживає напроти та допомагає їм.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання жодного разу не прибула. Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача скеровувалась ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками до неї, рекомендованою поштовою кореспонденцією та судова повістка про судове засідання, які вручені відповідачці особисто. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Бужанської сільської ради надіслав клопотання, в якій просить розгляд справи провести без їх участі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони та учасники справи були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

За таких обставин, судовий розгляд справи проводиться у відсутності осіб, які не прибули у судове засідання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 14 серпня 2010 року Виконавчим комітетом Бужанської сільської ради зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №06, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 06.12.2011, виданого повторно.

Від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, 22 липня 2019 Лисянським районним судом Черкаської області у справі №700/638/19 провадження №2/700/288/19 прийнято рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Діти проживають з позивачем. Відповідачка ніяким чином не опікується дітьми та не цікавиться їхнім життям.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15.05.2020 року (справа № 697/721/20) ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді попередження.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.07.2020 року (справа № 697/952/20) ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Рішенням Виконавчого комітету Бужанської сільської ради від 22.08.2024 №115 затверджено висновок органу опіки та піклування Бужанської сільської ради щодо визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому визнав за доцільне визнати місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

З висновку встановлено, що діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 після розлучення батьків проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Навчаються в ОЗЗСО «Бужанський ліцей Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області», виключно батько приділяє увагу навчанню та вихованню дітей, систематично відвідує батьківські збори, контактує з вчителями закладу.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 14.08.2024, складеним начальником Служби та фахівцями із соціальної роботи ЦСС Бужанської сільської ради умови проживання сім`ї задовільні. Кімнати облаштовані необхідними меблями, в помешканні є побутова техніка, різностатеві діти мають окремі спальні місця в різних кімнатах, діти мають спільний для них куточок школяра: стіл, стільці, поличку для шкільного приладдя. Одягом і взуттям, особистими речами, засобами гігієни, продуктами харчування діти забезпечені. Будинок, в якому проживають батько з дітьми належить його матері ОСОБА_1 . З 16.07.2024 року ОСОБА_1 офіційно працевлаштований в ТОВ «Світанок» на посаду тракториста-машиніста с/г виробництва.

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 , складеного фахівцями із соціальної роботи Бужанської сільської ради 14.08.2024 року ОСОБА_1 спроможний виконувати обов`язки з виховання своїх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , утримувати їх та здійснювати догляд.

За інформацією Служби у справах дітей виконавчого комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 22.08.2024 року №209/12-23 мати дітей ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_2 в будинку, який належить її співмешканцю. Згідно з характеристикою, Виданою виконавчим комітетом Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 13.08.2024 №303 ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, веде розгульний спосіб життя, не піклується про дітей, ніде не працює. З останнього місця роботи звільнена за прогул та недобросовісне ставлення до роботи. На зауваження депутатів сільської ради, поліцейського офіцера громади не реагує. Службою у справах дітей Виконавчого комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області повідомлено про неможливість скласти акт оцінки потреб сімї ОСОБА_3 через відмову власника будинку - її співмешканця, спілкування з фахівцями із соціальної роботи КЗ «Центр надання соціальних послуг Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області та впускати будь-кого в помешкання .

Діти ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 висловили письмову згоду на проживання разом з батьком, ОСОБА_1 , оскільки з ним почуваються безпечно і комфортно.

Взявши до уваги всі вищевказані факти та враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Бужанської сільської ради від 22.08.2024 року, з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дітей, виконавчий комітет Бужанської сільської ради вважає за доцільне визнати місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою, АДРЕСА_1 .

Відповідачка недноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дітей, залишила їх без нагляду та сторонінм особам, тому зрозуміло, що дітям безпечніше та комфортніше з батьком.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У статті 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Частинами 2,3 статті 160 Сімейного кодексу України зазначено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно з положеннями ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дітей спільно не проживають, право визначати місце проживання дітей залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі -Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно частин 1 та 3 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

При вирішенні питання про визначення місця проживання старшої доньки позивача судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла 14 років та у відповідності ч.3 статті 160 СК України нею самостійно прийнято рішення про місце проживання з батьком. В судовому засіданні ОСОБА_7 зазначила, що вона проживає разом зі своїм батьком і в подальшому буде проживати, оскільки з ним почуваються безпечно і комфортно.

При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за місцем проживання батька ОСОБА_1 , слід керуватися ч.1 ст.161 СК України та положеннями ст. 29 Цивільного кодексу України.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року в справі № 350/1696/19 (провадження № 61-19589св20) зазначено, що: «Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. При цьому під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб».

У постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 754/1447/23 (провадження № 61-6119св24) Верховний Суд зазначив, що: « З досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Проте не може бути передбачено шаблонного підходу до розгляду справи за участю дітей: у кожному конкретному випадку суд має підходити розумно та брати до уваги особливості розвитку кожної дитини.».

Встановлені фактичні обставини справи та оцінені докази свідчать про те, що оскільки між сторонами є спір щодо визначення місця проживання дітей, враховуючи наявність висновку органу опіки та піклування Бужанської сільської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, той факт, що мати не приймає участі у вихованні дітей, останні постійно проживають з батьком, суд вважає позов обґрунтованим.

Позивач на час розгляду справи вже має відстрочку від мобілізації до її завершення, тому дана справа не пов`язана з ухиленням позивача від мобілізації в особливий період.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги інтереси дітей, суд дійшов до висновку, що доцільним є визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з їх батьком ОСОБА_1 , а тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Виходячи з виклдаеного та керуючись ст.ст. 141, 153, 154, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 12-13, 76-80, 263-265, 268, 352,354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2026 року.

Суддя С. Д. Пічкур