Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №160/26912/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26912/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року (суддя Н.В. Боженко) у справі № 160/26912/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до загального стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1988 та період ведення підприємницької діяльності з 20.10.1994 по 01.01.2004 в повному обсязі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального стажу позивачки періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1988 та період ведення підприємницької діяльності з 20.10.1994 по 01.01.2004 в повному обсязі та здійснити перерахунок пенсії з моменту звернення, тобто з 07.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність пенсійного органу щодо не зарахування позивачу до стажу періодів роботи згідно трудової книжки та періоду ведення підприємницької діяльності є протиправною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування трудової книжки позивачки від 08.08.1988 року НОМЕР_1 при призначенні пенсії позивачці;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно провести перерахунок пенсії позивачки з урахуванням трудової книжки позивачки від 08.08.1988 року НОМЕР_1 , починаючи з 07.04.2025 року;

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу позивачки період здійснення підприємницької діяльності з 20.10.1994 року по 31.12.2003 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивачки період здійснення підприємницької діяльності з 20.10.1994 року по 31.12.2003 року та провести перерахунок пенсії з 07.04.2025 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд зауважив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд врахував, що підстави для зобов`язання відповідача одразу зарахувати усі періоди роботи згідно трудової книжки позивача є передчасним, оскільки фактично наразі відсутнє рішення компетентного органу про неврахування усіх чи частини таких записів, в наявності лише рішення щодо неврахування трудової книжки в цілому, в ході прийняття якого відповідні записи відповідачем не досліджувалися. В свою чергу підтвердження стажу згідно відомостей трудової книжки здійснюється органами Пенсійного фонду України, в той час як судом здійснюється перевірка таких дій на предмет відповідності законодавству. Оскільки правова оцінка записам трудової книжки позивача наразі не надана жодним органом Пенсійного фонду України (в наявності лише відмова у прийнятті трудової книжки як документа в цілому), суд не може підмінити компетенцію іншого органу державної влади та перебрати на себе його повноваження (за відсутності первісної реалізації таких повноважень відповідачем).

Відтак, суд вважав, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також, суд з`ясував, що відповідно до листа ГУ ДПС у Донецькій області від 25.08.2025 року №12330/6/05-99-24-03-05 позивачка перебувала на податковому обліку як ФОП у Бахмутській ДПС ГУ ДПС у Донецькій області з 17.11.1994 року по 22.12.2018 року. Доступ до інформації за 1993-2012 рік відсутній. Надати інформацію за період з 17.11.1994 року по 31.12.2012 року не можливо через залишення документів в м. Бахмут.

Суд дослідив, що спірний період підприємницької діяльності підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки, однак лише по 31.12.2003 року.

Таким чином, суд вказав про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що позивачка не зверталась до пенсійного органу з заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії, рішення з приводу перерахунку пенсії позивачки пенсійним органом не приймалось, звернення позивачки розглянуті правомірно згідно положень Закону України «Про звернення громадян». Зауважує, що ст. 122 КАС України встановлюється шестимісячний строк звернення до суду. Вважає, що норма ч.3 ст.44 Закону №1058 не встановлює обов`язок пенсійного органу, а дає лише право на перевірку пенсійним органом документів. Звертає увагу, що пенсійному органу не подано документи на підтвердження системи оподаткування та сплати позивачкою страхових внесків під час спірного періоду ведення підприємницької діяльності, а тому такі спірні періоди правомірно не зараховано до страхового стажу позивачки.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно листа відповідача від 19.05.2025 року №13052-10851/Щ-02/8-0500/25 позивачка отримує пенсію по інвалідності з 16.07.2018 року. Періоди роботи згідно трудової книжки не зараховані через те, що на титульній сторінці не повністю вказано дату народження.

Згідно листа відповідача від 18.07.2025 року №24923-22039/Щ-02/8-0500/25 періоди підприємницької діяльності зараховані до страхового стажу на підставі даних персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року по 31.12.2018 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачці до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , адже на її титульній сторінці не повністю вказано дату народження.

Апеляційний суд з`ясував, що трудова книжка НОМЕР_1 містить відомості про трудову діяльність позивачки.

Колегія суддів вважає, що недоліки у трудовій книжці позивачки, про які вказує пенсійний орган, не впливають на зарахування певних періодів роботи позивачки, які підтверджено відомостями трудової книжки, до її страхового стажу.

Апеляційний суд звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування трудової книжки позивачки від 08.08.1988 року НОМЕР_1 при призначенні пенсії позивачці, а також зобов`язати пенсійний орган повторно провести перерахунок пенсії позивачки з урахуванням трудової книжки позивачки від 08.08.1988 року НОМЕР_1 , починаючи з 07.04.2025 року.

Стосовно періоду здійснення підприємницької діяльності з 20.10.1994 року по 31.12.2003 року.

Так, зі змісту матеріалів справи вбачається та скаржником не заперечується, що до страхового стажу позивачки період здійснення підприємницької діяльності з 20.10.1994 року по 31.12.2003 року не зараховано.

Колегія суддів з`ясувала, що за змістом листа ГУ ДПС у Донецькій області від 25.08.2025 року №12330/6/05-99-24-03-05 позивачка перебувала на податковому обліку як ФОП у Бахмутській ДПС ГУ ДПС у Донецькій області з 17.11.1994 року по 22.12.2018 року. Доступ до інформації за 1993-2012 рік відсутній. Надати інформацію за період з 17.11.1994 року по 31.12.2012 року не можливо через залишення документів в м. Бахмут.

Пункт 3-1 розділу XV Закону №1058 визначає, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно п.4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Згідно п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням законодавства про порядок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, яке діяло у період здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді, відомості про страховий стаж за вказаний період можуть бути враховані на підставі довідки за формою, передбаченою додатком №4 до Інструкції №11-1, яка була затверджена постановою правління ПФУ від 06.09.1996 №11, або на підставі облікових даних про сплату страхових внесків, ведення яких віднесено до функцій органів Пенсійного фонду України, а обов`язок щодо перевірки відомостей про сплату внесків до Пенсійного фонду України покладається на пенсійний орган.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивачки спірних періодів підприємницької діяльності пенсійний орган був зобов`язаний перевірити облікові дані та звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказаний період.

Натомість, пенсійний орган таку перевірку не здійснив та не надав доказів, що підтверджують або спростовують сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у спірний період, зокрема, звіти форми №4-ПФ, передбачені Інструкцією №5-5, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України №5-5 від 10.06.1994, документи, які щокварталу подавалися платниками відповідно до вимог Інструкції №11-1, облікові дані про наявність у позивача недоїмки або інші письмові докази щодо сплати страхових внесків.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періоду здійснення підприємницької діяльності з 20.10.1994 року по 31.12.2003 року, а також зобов`язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу позивачки період здійснення підприємницької діяльності з 20.10.1994 року по 31.12.2003 року та провести перерахунок пенсії з 07.04.2025 року.

Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника щодо не подання позивачкою заяви про перерахунок пенсії та зазначає, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення (дій, бездіяльності) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Щодо аргументів відповідача про строк звернення з позовом до суду.

З позовом до суду позивачка звернувся за допомогою засобу поштового зв`язку 16.09.2025 року, при цьому заявила вимоги про перерахунок пенсії з 07.04.2025 року, які і були задоволені судом. Тобто, позивачкою заявлено вимоги в межах строків, передбачених ч.2 ст.122 КАС України.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі № 160/26912/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 07.04.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров