Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №569/5797/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5797/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю представника відповідача Фідря О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову №R375996 від 27.02.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити провадження у справі, зобов`язати відповідача зняти розшук з ОСОБА_1 , стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № R375996 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. В постанові вказано, що правопорушення Позивача полягає в тому, що він не пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії до 05.06.2025 року маючи статус «обмежено придатного» до військової служби (відповідно до п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”) із накладенням штрафу 17000 грн. 00 коп. На підставі цього рішення його також було оголошено в розшук. Постанова винесена відповідачем протиправно та незаконно, оскільки у нього відсутній статус обмежено придатний до військової служби, відтак обов`язок щодо проходження медичного огляду військово-лікарською комісією до 05 червня 2025 року на нього не поширюється. Крім того, відповідач допустив грубі порушення його прав як особи, що притягається до адміністративної відповідальності: відсутні відомості про докази, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про вчинення правопорушення; позивач мав відстрочку від призову на військову службу, що підтверджується військово-обліковим документом; відсутність можливості реалізувати свої права під час розгляду справи; не враховано обставин справи та не виконано обов`язку щодо закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Крім того, постанова винесена після закінчення визначеного ст.38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення. Таким чином, оскаржувана Постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП винесена з грубим порушенням КУпАП, а саме: за відсутності події та складу адміністративного правопорушення без врахування обставин справи; за відсутності доказів вчинення Позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення; з грубим порушенням прав Позивача; без дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності та з цих підстав підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов. У відзиві на позовну заяву представник відповідача Фідря О.В. просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, а доводи на їх обґрунтування неналежними та надуманими. Зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . За приписами ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військоволікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до частини 2 статті 26 цього Закону громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

За даними картки обстеження та медичного огляду №1/4102 (додаток 13 до Положення) військовозобов`язаного ОСОБА_1 та постанови ВЛК у формі довідки №1/4102 від 26.12.2022 року Позивач, під час дії правового режиму воєнного стану, пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнаний придатним до військової служби. Згідно бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивачу неодноразово надавалась відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому КМУ.

При цьому, з`ясовано, що 20 березня 2026 року відстрочку від призову Позивачу анульовано. За таких обставин, ураховуючи, що строк дії довідки ВЛК №1/4102 від 26.12.2022 року про придатність військовозобов`язаного ОСОБА_1 до військової служби закінчився 25.12.2023 року, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесено відомості про те, що Позивач не пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач, отримавши інформацію про порушення ним вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за допомогою мобільного додатка “Резерв+” особисто подав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якій визнав факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. За таких обставин, засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів автоматично сформовано постанову №R375996 від 27.02.2026 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

У відповіді на відзив позивач додатково пояснив, що відсутні докази, що позивач визнаний обмежено придатним. Позивач не мав можливості викласти власну позицію або заперечення, оскільки був відсутній на розгляді справи. Навіть формальне визнання не може бути підставою для притягнення до відповідальності за відсутності складу адміністративного правопорушення. Неможливо вважати визнання вини добровільним та усвідомленим, якщо особа не була належним чином поінформована про суть обвинувачення. Позивач не мав можливості отримати повну та зрозумілу інформацію про фактичні обставини правопорушення, а також не мав можливості викласти власні пояснення чи заперечення, оскільки заява формувалася автоматично та не підлягала редагуванню. Відповідно до ст. 62 Конституція України, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку, а обов`язок доказування покладається на орган, який притягає до відповідальності. Будь-які сумніви щодо добровільності та усвідомленості визнання вини підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що постанова була сформована автоматично. Це свідчить про відсутність індивідуального розгляду, дослідження доказів та встановлення обставин справи, що суперечить принципам адміністративного провадження. Відстрочка позивача діяла до 20.03.2026. Постанова винесена 27.02.2026, тобто у період дії відстрочки. Це свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача заходів, пов`язаних із мобілізаційними процедурами. Анулювання відстрочки, на яке посилається відповідач, було пов`язане з початком процедури оформлення бронювання на наступний період та має технічний характер. Зазначена обставина не свідчить про порушення позивачем обов`язків або втрату права на відстрочку. Навпаки, вона підтверджує добросовісну поведінку позивача, спрямовану на виконання вимог законодавства.

Ухвалою від 11 березня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала викладені у відзиві обґрунтування, додатково пояснила, що позивач особисто подав заяву за допомогою мобільного додатку Резерв + про вчинення ним правопорушення, після чого засобами Єдиного державного реєстру призовників автоматично сформовано постанову про притягнення позивача до відповідальності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою №R375996 від 27.02.2026 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 1700 гривень.

Зі змісту постанови слідує, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_3 не пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії до 05.06.2025 року маючи статус «обмежено придатного» до військової служби (відповідно до п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”), чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина перша статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період відповідальність встановлена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині. Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІХ від 03 березня 2022 року, оголошено загальну мобілізацію.

За вимогами ст.283 КУпАП, у постанові по справі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

При цьому, опис обставин, установлених під час розгляду справи, повинен точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

В оскаржуваній постанові зазначено про порушення позивачем до пункту 2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

За приписами ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Щодо порушення позивачем норм Закону України Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист” суд зазначає таке.

Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" викладено в такій редакції: "2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".

Вказаною нормою встановлений обов`язок самостійно звернутися до ТЦК та СП з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію та пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року для громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим законом.

Станом на 5 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 не мав статусу обмежено придатний, про що наголошує в позові позивач, а також не заперечує відповідач, вказуючи що за даними картки обстеження та медичного огляду №1/4102 військовозобов`язаного ОСОБА_1 та постанови ВЛК у формі довідки №1/4102 від 26.12.2022 року Позивач, під час дії правового режиму воєнного стану, пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнаний придатним до військової служби.

А отже, на нього не поширювалися норми пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", що свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що постанова була сформована автоматично. Це свідчить про відсутність індивідуального розгляду, дослідження доказів та встановлення обставин справи, що суперечить принципам адміністративного провадження.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 251 КУпАП передбачає, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Таким чином протокол, на рівні з поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, є одним із засобів встановлення фактичних даних на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, наявні підстави для скасування постанови №R375996 від 27.02.2026 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено .

Отже, щодо зняття розшуку з ОСОБА_1 суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки при розгляді справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд обмежений повноваженнями, визначеними ч.3ст.286 КАС України.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в сумі 665,60 гривень

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 241-245, ст. 250, 286 КАС України , суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову №R375996 від 27.02.2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп, провадження у справі закрити.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса: код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 07 березня 2026 року.

Суддя Харечко С.П.