Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №280/3618/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3618/25 (суддя Сацький Р.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі №280/3618/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05 травня 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області згідно з яким, просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 084450010293 від 02.04.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 за пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 11.07.1987 по 23.11.1987, з 02.01.1990 по 01.02.1990, з 12.02.1990 по 28.04.1994, з 25.05.1994 по 30.05.1995, з 26.06.1995 по 19.02.2002, з 01.01.2005 по 30.03.2005, з 01.10.2008 по 30.11.2011;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 в пільговому обчисленні - один місяць військової служби за три місяці: - періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції та ООС, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей з 20.10.2017 по 03.11.2017, з 03.11.2017 по 10.12.2017, з 21.12.2017 по 10.03.2018, з 17.03.2018 по 03.08.2018, з 17.12.2018 по 11.08.2019 з 20.03.2020 по 28.05.2020; - період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 28.02.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 15.12.2023, з 28.12.2023 по 28.08.2024, з 15.09.2024 по 26.11.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати з 25 березня 2025 року ОСОБА_2 пенсію за віком (із зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позов обґрунтовано тим, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправною, оскільки позбавляє позивача на реалізацію набутого права на отримання пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 084450010293 від 02.04.2025 щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 11.07.1987 по 23.11.1987, з 02.01.1990 по 01.02.1990, з 12.02.1990 по 28.04.1994, з 25.05.1994 по 30.05.1995, з 26.06.1995 по 19.02.2002, з 01.01.2005 по 30.03.2005, з 01.10.2008 по 30.11.2011.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 в пільговому обчисленні - один місяць військової служби за три місяці: періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції та ООС, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей з 20.10.2017 по 03.11.2017, з 03.11.2017 по 10.12.2017, з 21.12.2017 по 10.03.2018, з 17.03.2018 по 03.08.2018, з 17.12.2018 по 11.08.2019 з 20.03.2020 по 28.05.2020; період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 28.02.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 15.12.2023, з 28.12.2023 по 28.08.2024, з 15.09.2024 по 26.11.2024.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 25.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позову - відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закон № 1058-ІV.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оскаржило його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що трудова книжка позивача не відповідає вимогам інструкції № 58. Крім того, враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, пільговий порядок обчислення військової служби застосуванню не підлягає.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач 25.03.2025 звернувся до органів ПФУ із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким прийнято рішення № 084450010293 від 02.04.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.31 об. ст.).

Згідно з цим рішенням страховий стаж позивача складає 23 роки 1 місяць, якого недостатньо для призначення пенсії при необхідному страховому стажі 25 років.

Законність та обґрунтованість зазначеного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо перевірки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Водночас, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців 4 і 5 частини 1 статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини 1 статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі повної ліквідації підприємства без визначення правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюється за процедурою, передбаченою Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Отже, враховуючи положення вказаних правових норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи приймаючи оскаржене рішення Пенсійний фонд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до стажу позивача періоду роботи по трудовій книжці з 11.07.1987 по 23.11.1987 – період роботи в цеху Рослинництва на посаді тракториста, запис в трудовій книжці № 3; - з 02.01.1990 по 01.02.1990 – період роботи в автобазі Запорізького АУЛ ДТСААФ на посаді водія, записи в трудовій книжці № 5, 6; - з 12.02.1990 по 28.04.1994 – період роботи в Вільнянському ремонтнотранспортному підприємстві Вільнянське РАПО на посаді водія третього класу, з 10.08.1992 – на посаді водія другого класу, з 23.01.1992 підприємство перейменоване у Вільнянське орендне підприємство «Агротехсервіс», записи в трудовій книжці № 7, 8, 9, 10; - з 25.05.1994 по 30.05.1995 – період роботи в Управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області, записи в трудовій книжці №11, 12; - з 26.06.1995 по 19.02.2002 – період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Константа» на посаді водія першого класу, записи в трудовій книжці № 13, 14; - з 01.01.2005 по 30.03.2005 – період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВКФ Транспослуги» на посаді водія, записи в трудовій книжці № 17, 18; - з 01.10.2008 по 30.11.2011 – період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «К Будконцепт» на посаді водія автотранспортних засобів, записи в трудовій книжці № 21, 22.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19.12.1989, належній позивачу, виконані без виправлень, із зазначенням наказів про прийняття і звільнення з роботи з номерами і датами, завірені печаткою підприємства, а тому відсутні підстави для неврахування періоду роботи з з 11.07.1987 по 23.11.1987, з 02.01.1990 по 01.02.1990, з 12.02.1990 по 28.04.1994, з 25.05.1994 по 30.05.1995, з 26.06.1995 по 19.02.2002, з 01.01.2005 по 30.03.2005, з 01.10.2008 по 30.11.2011 до страхового стажу позивача.

Заперечень щодо цього апеляційна скарга не містить.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі №307/541/17, згідно з якою підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, рішення відповідача №084450010293 від 02.04.2025 не містить відомостей щодо зарахування періоду проходження позивачем військової служби в лавах Збройних сил України в особливий період у кратному розмірі.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 (далі – Закон №1788) встановлено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі за текстом – Закон №2232).

У розумінні ч.1 ст.2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З огляду на ч.6 ст.2 Закону №2232, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є видом військової служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011ХІІ (далі за текстом – Закон №2011), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 12 Закону №2011 визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.8 Закону №2011 час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, час проходження військової служби в особливий період зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. №530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі за текстом – Положення №530).

Відповідно до п.2.3 Положення №530 при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу) один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Із аналізу зазначених норм встановлено, що період військової служби під час якої особа брала участь в антитерористичній операції підлягає зарахуванню до страхового стажу на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період.

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції, позивачем було надано до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії, зокрема довідки: від 03.08.2018 № 703 яка свідчить про участь позивача в АТО в період з 20.10.2017 по 03.08.2018 в районі м. Бахмут Донецької області; від 10.06.2020 №101 яка підтверджує участь позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони (ООС) в період з 30.04.2018 по 28.05.2020 в районі м. Авдіївка Донецької області; довідка від 10.06.2020 № 102 яка уточнює, що ОСОБА_2 брав участь в АТО в період з 20.10.2017 по 30.04.2018 в районі м. Авдіївка Донецької області; довідка від 21.07.2020 № 499 узагальнює зазначені дані, підтверджуючи страховий стаж позивача, здобутий під час участі в АТО та ООС на території Донецької та Луганської областей.

Довідка військової частини НОМЕР_2 від 26.11.2024 № 12121 підтверджує, що ОСОБА_2 брав участь у заходах із забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації. Його безпосередня участь була зафіксована у такі періоди з: 28.02.2022 по 10.12.2022, 18.01.2023 по 15.12.2023, 28.12.2023 по 28.08.2024, 15.09.2024 по 26.11.2024. Виконання завдань відбувалося в таких локаціях: с. Рідне (Харківська область), м. Бахмут та м. Лиман (Донецька область).

Підставою для видачі зазначених довідок є накази командирів відповідних оперативних угруповань та записи в журналах бойових дій.

Натомість, відповідачем не надано оцінки вищезазначеним документам у рішенні від 02 квітня 2025 року №084450010293, оскільки не зазначено підстав для не зарахування часу проходження позивачем військової служби в особливий період на пільгових умовах, що свідчить про протиправність рішення та як наслідок необхідності його скасування.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом першої інстанції у рішенні.

Щодо доводів позивача викладених в апеляційній скарзі, та які є аналогічні доводам викладеними у позові, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає.

Відносно доводів сторін, які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційних скарг не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області – залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі №280/3618/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва