Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №546/298/26 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/298/26

номер провадження 1-кп/546/51/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 та секретаря судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 лютого 2026 року за № 12026170440000087 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , солдата третього батальйону шостої механізованої роти (зі слів обвинуваченого), з професійною освітою, раніше судимий:

- 27 грудня 2011 року вироком Решетилівського районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців;

- 29 квітня 2015 року вироком Котелевського районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- 23 січня 2020 року вироком Решетилівського районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки;

- 29 січня 2021 року вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці;

- 09 березня 2021 року вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці;

- 07 березня 2023 року вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

16 січня 2026 року близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_3 правомірно перебував за місцем мешкання раніше знайомого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з яким спільно розпивали алкогольні напої. Під час спільного дозвілля ОСОБА_3 побачив мобільний телефон TECNO SPARK 30 128 GB в чохлі чорного кольору, належний ОСОБА_6 , та в цей момент у нього виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а ОСОБА_6 пішов відпочивати, перебуваючи у вказаний час та місці, діючи повторно, умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, взяв телефон TECNO SPARK 30 128 GB, належний ОСОБА_6 , та пішов в напрямку виходу з будинку, де побачив у коридорі бензопилу WERK WS-52PT в корпусі синього кольору, належну ОСОБА_6 , де маючи єдиний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв бензопилу WERK WS-52PT в корпусі синього кольору та пішов додому.

Наступного дня ОСОБА_3 продав викрадені у ОСОБА_6 речі на ринку в м. Кременчук, чим розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 7793,16 грн.

Своїми умисними діями, які виразилися у крадіжці, вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

У зв`язку з неявкою обвинуваченого судове засідання 02 квітня 2026 року було відкладене на 07 квітня 2026 року.

У судовому засіданні 07 квітня 2026 року прокурором ОСОБА_2 було зазначено, що 02 квітня 2026 року за ініціативи обвинуваченого між ним та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_4 , укладена угода про визнання винуватості.

Згідно зі змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами прокурора, обвинуваченого та захисника, обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому стороною обвинувачення кримінальному правопорушенні. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначення обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Прокурор ОСОБА_2 , оголосивши зміст угоди про визнання винуватості, просив визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене покарання згідно умов угоди про визнання винуватості, оскільки укладення угоди не суперечить вимогам закону.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Уклавши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого обвинувачений визнає себе винними, вид покарання, й інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Обвинувачений просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений підтвердив, що вказана угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності.

Захисник ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання, вирішити долю речових доказів згідно чинного законодавства.

Потерпілий ОСОБА_6 у підготовче судове засідання 07 квітня 2026 року не з`явився, 01 квітня 2026 року та 07 квітня 2026 року подав до суду заяву, у якій просив проводити справу за його відсутності, підтвердив надання ним письмової згоди прокурору на укладення угоди про визнання винуватості (а. п. 20, 32, 33).

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та розглядаючи питання про затвердження угоди, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, з огляду на положення ст. 12 КК України, віднесене до тяжких злочинів.

Крім того потерпілий ОСОБА_6 надав письмову згоду на укладення угоди, яка долучена прокурором до матеріалів кримінального провадження.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 3 ст. 394, ч. 3 ст. 424 та ч. 4 ст. 474 КПК України. Також обвинуваченому роз`яснені наслідки невиконання угоди, передбачені положеннями статті 476 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема вимогам ст. 471 КПК України, підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Суд зазначає, що узгоджена міра покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк п`ять років зі звільненням від відбування покарання відповідає вимогам закону, а отже ОСОБА_3 слід призначити визначене сторонами угоди покарання. Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особистості обвинуваченого з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань судом не встановлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Ураховуючи ту обставину, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.

По даному кримінальному провадженню є процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1782,80 грн.

Вказані витрати на залучення експерта відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, оскільки обвинувачений визнається винним.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 05 березня 2026 року на наступне майно: мобільний телефон «TECNO SPARK 30 128 GB» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який вилучено та поміщено в камеру речових доказів ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Олени Пчілки, буд. 19Е.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 174, 314, 373, 374, 376, 377, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 02 квітня 2026 року, укладену між прокурором Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 12026170440000087 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

На підставі частини 4 статті 76 КК України нагляд за ОСОБА_3 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати, понесені на залучення експерта в сумі 1782 гривні 80 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 05 березня 2026 року на наступне майно: мобільний телефон «TECNO SPARK 30 128 GB» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який вилучено та поміщено в камеру речових доказів ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Олени Пчілки, буд. 19Е.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме мобільний телефон «TECNO SPARK 30 128 GB» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який зберігається в камері речових доказів ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Олени Пчілки, буд. 19Е, повернути законному володільцю ОСОБА_6 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений лише з підстав передбачених частиною 4 статті 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.

Суддя ОСОБА_1