Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №546/212/26 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/212/26

номер провадження 2/546/400/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Калафута Дарія Володимирівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

09 березня 2026 року до суду надійшов вищезазначений позов, вимоги якого обґрунтовані тим, що 26 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Сторони мають чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Подружні стосунки фактично припинені, оскільки у сторін різні погляди на сімейне життя та несумісні характери, що унеможливлює збереження сім`ї. Представниця позивачки зазначила, що протягом тривалого часу сторони не проживають спільно та не мають спільного бюджету. ОСОБА_1 не має наміру продовжувати сімейні стосунки з ОСОБА_2 , тому подальше спільне проживання буде суперечити інтересам позивачки.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представниця позивачки звернулася до суду із даним позовом та просить розірвати шлюб між сторонами. Також просить стягнути з відповідача судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 12 березня 2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначене судове засідання на 07 квітня 2026 року.

Учасники судового процесу не з`явилися у судове засідання.

18 березня 2026 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі (а. с. 30).

У зв`язку з вищевикладеним суд вирішив проводити судове засідання, ураховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 серпня 2022 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Сторони є батьками чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_5 (а.с. 13, 14, 15, 16-20).

Статтею 51 Конституції України установлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Нормою статті 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюбні стосунки між сторонами фактично припинились, вони проживають окремо, на примирення сторони не згодні та вони про це не просили суд.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд доходить висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права або інтереси інших осіб, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки, тобто є передбачені статтею 112 СК Українипідстави для розірвання шлюбу. Таким чином, визнання позову відповідачем слід прийняти.

З огляду на зазначене суд вважає, що сім`я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає і вони про це не просили суд, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки, тому є підстави для розірвання шлюбу.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (стаття 113 СК України).

Позивачка не скористалася правом на вибір прізвища після розірвання шлюбу, передбаченим статтею 113 СК України.

Відповідно до частини другої статті 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з квитанцією № 0523-0357-6957-0368 від 08 березня 2026 року ОСОБА_1 сплатила 1046,96 грн судового збору за звернення до суду із даним позовом (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 25).

Приписами частини першої статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Заяву про визнання позову ОСОБА_2 подав до початку розгляду справи по суті.

У зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, ураховуючи положення статті 142 ЦПК України, позивачці підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову за ставками, передбаченими статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на зазначене та у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у справі в розмірі п`ятдесяти відсотків, що становить 532,48 грн (1064,96 грн х 50%) на користь позивачки.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які понесла позивачка слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подано копії: акта прийому-передачі до договору № DK-2026/028 від 02 березня 2026 року про надання правової допомоги від 04 березня 2026 року (а.с. 7); квитанції до прибуткового косового ордера № 95/03-26 від 04 березня 2026 року (а.с. 8); ордера серії ВІ № 1378313 про надання ОСОБА_1 правової допомоги адвокатом Кадафутою Д.В., виданого на підставі договору № DK-2026/028 від 02 березня 2026 року про надання правової допомоги від 04 березня 2026 року (а.с. 9).

Факт наданих послуг підтверджується копією акта прийому-передачі до договору № DK-2026/028 від 02 березня 2026 року про надання правової допомоги від 04 березня 2026 року.

У вказаному акті, складеному адвокатом Калафутою Д. та ОСОБА_8 , зазначені надані послуги: юридична консультація адвокатом, витрачений час – 2 години 30 хвилин, вартість – 3750,00 грн; вивчення документів та аналіз законодавчої бази адвокатом, витрачений час – 2 години 10 хвилин, вартість – 3250,00 грн; підготовка та складання позовної заяви про розірвання шлюбу, витрачений час – 2 години, вартість 3000,00 грн. Загалом вартість наданих послуг становить 10000,00 грн

Водночас суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вищевказаний висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, стягнення із відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн не можна вважати пропорційним меті відшкодування таких витрат.

Суд враховує завдання цивільного судочинства, особливості (категорію та складність) спору, значення його для сторін, те, щодана справа не є складною, судове засідання проводилося за відсутності сторін, позовна заява виконана у типовій формі для позовів про розірвання шлюбу, тому суд вважає, що вказана сума за надання правової допомоги є завищеною.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що розмір витрат на правничу допомогу позивачки, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, необхідно зменшити до 3000,00 грн, що не становитиме надмірний тягар для нього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-80, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Калафута Дарія Володимирівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбузадовольнити.

Шлюб, зареєстрований 26 серпня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвати.

Повернути позивачці ОСОБА_1 п`ятдесят відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, що становить 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок, за квитанцією № 0523-0357-6957-0368 від 08 березня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка – ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 .

Представниця позивачки – ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7 .

Відповідач – ОСОБА_2 , місце проживаннязареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_8 .

Суддя Ю.В. Зіненко