Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №546/891/25 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/891/25

номер провадження 1-кп/546/29/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 та секретаря судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 січня 2025 року за № 12025170440000002 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, який народився в с. Жовтневе Решетилівського району Полтавської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з професійною освітою, працюючого сторожем ПП «Полтавський Елеватор ЛТД», малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України,

установив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» є військовозобов`язаним та підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19 листопада 2024 року ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, у тому числі і на території Полтавської області. Строк проведення загальної мобілізації в Україні неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зобов`язані з`явитися на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_7 у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

21 листопада 2024 року ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки про явку на 08 годину 00 хвилин 22 листопада 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для призову на військову службу під час мобілізації та відправки до військової частини НОМЕР_2 у складі команди та у подальшому без поважних причин не з`явився на визначену у повістці дату та час (22.11.2024 о 08 годині 00 хвилин) до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаною у повістці адресою: АДРЕСА_2 , чим прямо ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Також ОСОБА_3 було попереджено про відповідальність за неявку у вказаний у повістці строк, тобто за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Проте ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, придатним до військової служби, не маючи підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або виключення з військового обліку, будучи обізнаним про дату та час його явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 для призову на військову службу під час мобілізації, а також попередженим про відповідальність за ухилення від призову на військову службу, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх караність, без поважних причин не з`явився на зазначені у повістці дату та час (22 листопада 2024 року о 08 годині 00 хвилин) до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаною у повістці адресою для відправки до військової частини НОМЕР_2 у складі команди, чим прямо ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Своїми протиправними діями, що виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 вважав, що дослідженими доказами достеменно підтверджено та установлено, що інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення вчинене останнім, тому просить суд визнати його винуватим та, ураховуючи відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, просив призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав та зазначив, що від отримання повітки у листопаді 2024 року він відмовився через свій стан здоров`я, а також стан здоров`я своїх батьків. Його вже возили декілька разів до військових частин для проходження військової служби, однак через опіки відправляли назад. На запитання суду ОСОБА_3 відповів, що висновок ВЛК щодо придатності до військової служби він не оскаржував. На даний час бажання проходити військову службі не висловив. В останньому слові у вчиненому правопорушенні розкаявся.

Захисник ОСОБА_4 звертав увагу суд на мотиви вчинення даного злочину, яким є намагання захистити своїх батьків, які мають похилий вік, слабке здоров`я та повністю від нього залежать. При цьому просив врахувати як пом`якшуючі покарання обставини визнання ОСОБА_3 вини та наявність батьків, які є особами похилого віку, дохід яких становить лише три тисячі гривень. Зважаючи на викладені обставини, просив призначити ОСОБА_3 покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі, тобто позбавлення волі з іспитовим строком.

Докази надані сторонами кримінального провадження

На обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які на думку прокурора є належними та допустимими засобами доказування тих обставин, що мають значення для доведення вини обвинуваченої у скоєнні інкримінованого злочину, і які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні:

облікова картка до військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , військове звання - солдат (а. п. 88);

довідка військово - лікарської комісії від 19.11.2024 №6в13/6668, відповідно до якої солдат ОСОБА_3 , 1989 року народження, визнаний придатним до військової служби (а. п. 89);

картка обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_3 від 17.11.2024 №1261 КНП «Решетилівської центральної лікарні Решетилівської міської ради Полтавської області», з якої установлено, що на підставі статті 79 в графи ІІ розкладу хвороб, таблиці додаткових вимог ОСОБА_3 є придатним до військової служби (а. п. 90);

копія повістки на ім`я ОСОБА_3 , 1989 року народження, про явку на 08 годину 00 хвилин 22 листопада 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для призову на військову службу під час мобілізації та відправки до військової частини НОМЕР_2 (а. п. 91);

копія акту щодо відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.11.2024, відповідно до якого під час здійснення оповіщення громадянин ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку зі станом здоров`я. Текст повістки про явку на 22.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 було доведено громадянину о 10 годині 25 хвилин 21.11.2024 (а. п. 92);

лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.01.2025 №5254-2025 від 08.01.2025 ОСОБА_6 старшому слідчому СВ ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 , згідно з яким військовозобов`язаний солдат запасу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про право на звільнення, бронювання або відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації керівництву ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомляв. Про причини неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений термін для призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_3 ні усно, ні письмово не повідомляв та будь - яких документів про наявність у нього хвороб та перебування з цього приводу на лікуванні не надав (а. п. 93);

копія аркушів з книги реєстрації направлення на військово - лікарську комісію, виданих військовозобов`язаним для проходження медичного огляду, розпочатої 26.08.2024, у якій під порядковим номером 1262, реєстраційний номер - 17.11.2024, 6 в/3/, зазначений ОСОБА_3 , а також міститься його особистий підпис про отримання направлення на військово - лікарську комісію. 19.11.2024 - придатний до в/с, ст. 796 (а. п. 94 - 96);

протокол огляду від 21 січня 2025 року з додатком до нього, відповідно до якого старший слідчий СВ ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_8 у приміщенні службового кабінету № 16 СПД №1 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області провела огляд цифрового оптичного носія інформації DVD - диску з відеозаписом із службової портативної боді - камери (Tecsar BDC-46-GWCP) та відмови 21.11.2024 від отримання повістки на відправку до військової частини та призову ОСОБА_3 під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 , що надійшов з ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

З оглянутого у судовому засіданні додатку до протоколу огляду - цифрового оптичного носія інформації DVD - диску з відеозаписом із службової портативної боді - камери, на якому міститься відеофайл під назвою «ОСОБА_3», судом установлено, що працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 роз`яснюється обвинуваченому ОСОБА_3 те, що той пройшов військово - лікарську комісію 19.11.2024 та визнаний придатним, а також не користується правом на відстрочку. На ім`я ОСОБА_3 виписана повістка на 22 листопада 2024 року на 08 годин ранку та призначено в команду військової частини НОМЕР_2 . ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки у зв`язку із станом свого здоров`я та батьків, про що було складено відповідний акт (а. п. 99 - 104);

лист старшого слідчого СПД №1 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 від 08.01.2025 директору Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» ОСОБА_11 про те, чи звертався за наданням медичної допомоги у період часу з 21.11.2024 по теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якщо так, то з яким діагнозом та чи перебував на стаціонарному лікуванні (а. п. 146);

лист Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» від 16.01.2025 про те, що у період з 21.11.2024 по теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за медичною допомогою у заклад не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував (а. п. 105);

лист старшого слідчого СПД №1 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 від 08.01.2025 директору Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги Решетилівської міської ради Полтавської області» ОСОБА_12 про те, чи звертався за наданням медичної допомоги у період часу з 21.11.2024 по теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якщо так, то з яким діагнозом та чи перебував на стаціонарному лікуванні (а. п. 147);

лист Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги Решетилівської міської ради Полтавської області» від 09.01.2025 №01-13/08, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що у період з 21.11.2024 по теперішній час за наданням медичної допомоги до лікарів указаного закладу не звертався, декларації про вільний вибір лікаря з лікарями закладу не укладав. Відомостей про перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні заклад не має (а. п. 106);

лист старшого слідчого СПД №1 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 від 08.01.2025 головному лікарю Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» про те, чи звертався за наданням медичної допомоги у період часу з 21.11.2024 по теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якщо так, то з яким діагнозом та чи перебував на стаціонарному лікуванні (а. с. 148);

лист Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» від 15.01.2025, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з 1996 року по теперішній час на стаціонарному лікуванні не перебував (а. п. 107);

лист старшого слідчого СПД №1 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 від 08.01.2025 директору Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» ОСОБА_13 з проханням надати інформацію про те, чи значаться як особи з інвалідністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителі АДРЕСА_1 (а. с. 149);

лист Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» від 17.01.2025 №44, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителі АДРЕСА_1 , згідно з інформацією у централізованому банку даних проблем інвалідності у МСЕК Полтавської області не оглядались (а. п. 108);

лист старшого слідчого СПД №1 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 від 22.08.2025 голові Решетилівської міської ради ОСОБА_15 про те, чи здійснює постійний догляд за недієздатними (обмежено дієздатними) членами сім`ї або близькими родичами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; чи здійснює постійний догляд на непрофесійній основі за іншими членами сім`ї, які спільно проживають, мають спільний побут, ОСОБА_3 ; чи перебуває на обліку усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків - вихователів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. п. 150);

лист виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 25.08.2025 №01-43/2992, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не перебуває на обліку виконавчого комітету міської ради як особа, що надає соціальні послуги з догляду. Окрім того ОСОБА_3 не перебуває на обліку виконавчого комітету міської ради, як органу опіки та піклування, як опікун (піклувальник) недієздатної (обмежено дієздатної) особи (а. п. 109);

лист Служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 25.08.2025 №01-20/240, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на обліку потенційних прийомних батьків, батьків - вихователів, опікунів/піклувальників не перебуває (а. п. 110);

лист старшого слідчого СПД №1 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 від 08.01.2025 №5254-2025 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , у якому, зокрема, запитувалося чи проводилася відеофіксація факту вручення повістки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та міститься прохання про надання відеозапису на оптичному носію (а. п. 144 - 145).

Також за клопотанням сторін в судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_9 , військовослужбовець Збройних Сил України, суду повідомив, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 був направлений на військово - лікарську комісію для визначення ступеня придатності. Після завершення військово - лікарської комісії ОСОБА_3 був визнаний придатним до військової служби. Правом на відстрочку відповідно до чинного законодавства ОСОБА_3 не користувався. Йому було запропоновано військову частину для проходження військової служби. 21 листопада 2024 року о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_3 була вручене повістка до складу команди військової частини НОМЕР_2 , прибуття - на 08 годину 00 хвилин 22 листопада 2024 року. Однак ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки. Йому було роз`яснено про наслідки у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності. ОСОБА_3 зазначив, що не бажає проходити військову службу та бажає відбувати покарання. При цьому раніше ОСОБА_3 неодноразово направлявся до військових частин для проходження військової служби, однак ОСОБА_3 заявляв, що за станом здоров`я відмовляється від проходження військової служби.

Свідок ОСОБА_16 , старший інструктор ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду повідомив, що 21 листопада 2024 року близько 10 години він був присутній, коли майор ОСОБА_9 намагався вручити повістку про направлення до військової частини військовозобов`язаному ОСОБА_3 . Однак той відмовився від отримання повітки, про що було складено акт. Повістка вручалася під відеозапис про явку на 22 листопада 2024 року на 08 годин 00 хвилин до військової частини, однак ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки та до військової частини не з`явився. ОСОБА_3 мотивував відмову від проходження військової служби станом здоров`я. До цих подій ОСОБА_3 декілька разів направляли до військових частин, однак той відмовлявся від проходження військової служби.

Свідок ОСОБА_14 , батько обвинуваченого ОСОБА_3 , суду повідомив, що йому відомо про те, що його син є військовозобов`язаним. Про відмову від отримання сином повістки ІНФОРМАЦІЯ_7 йому також відомо. Однак син відмовився через свій стан здоров`я, а також стан його здоров`я та його дружини, оскільки вони вже тривалий час хворіють. Проте юридично догляду за ними, як за батьками, син не оформляв. Свідок зазначив, що він отримує пенсію три тисячі гривень, його дружина не отримує пенсії взагалі. Тому без допомоги сина їм буде дуже важко прожити.

У свою чергу стороною захисту було надано наступні докази:

довідка - характеристика на ОСОБА_3 , видана 17.11.2025 Покровським старостинським округом виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області, відповідно до якої ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю сім`єю: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - мати. Компрометуючих матеріалів в працівників Покровського старостинського округу немає, скарг від сусідів та жителів селища на ОСОБА_3 не поступало. В конфліктних ситуаціях не помічений (а. п. 128);

характеристика з місця роботи ОСОБА_3 від 18.11.2025, відповідно до якої ОСОБА_3 , працює сторожем у ПП «Полтавський елеватор ЛТД» з 09 березня 2017 року. Зі своїми обов`язками справляється добре, виконує всі вказівки і розпорядження вищестоячого керівництва. Дисциплінований, скромний, серед колег по роботі користується авторитетом (а. п. 129);

довідка Покровського старостинського округу виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб від 17.11.2025 №01.3-17/795, згідно з якою ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має такий склад смі`ї: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - мати (а. п. 130);

виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15.01.2026, якому, зокрема, поставлено діагноз: дифузний кардіосклероз (а. п. 131);

консультативний висновок хірурга від 10.01.2026 Приватного підприємства лікувально - діагностичного центру «Медіна», у якому пацієнту ОСОБА_3 , вік - 37 років, поставлено діагноз: термічний опік внутрішньої поверхні обох стегон (1998 рік) ІІ а 6% та ІІ б 1%. Рубцева контрактура шкіри лівого стегна (а. п. 132);

довідка про доходи №3001 1502 8416 0028, видана пенсіонеру ОСОБА_14 , згідно з якою сума пенсії за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 складає 19938,00 грн (а. п. 133).

Оцінка наданих доказів, показань учасників кримінального провадження, а також висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні.

Приписами статей 91, 92 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Допитавши обвинуваченого, який не заперечував обставин, викладених у обвинувальному акті, та дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази повністю підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. При цьому вони є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, які визнані судом доведеними.

Крім того, суд також вважає, що надані стороною обвинувачення докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. До того ж сторона захисту не посилалася на недопустимість доказів.

Проведеним у судовому засіданні дослідженням доказів судом також встановлено, що надані стороною обвинувачення докази є достовірними та достатніми, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.

Надані стороною обвинувачення матеріали досудового розслідування, такі як:

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12025170440000002 від 01.01.2025 (а. п. 119-120);

постанова про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у кримінальному провадженні від 02.01.2025 (а. п. 121);

постанова про зміну групи прокурорів від 30.01.2025 (а. п. 122);

постанова про доручення здійснення досудового розслідування від 01.01.2025 (а. п. 123);

постанови про визначення групи слідчих від 21.08.2025 та від 28.08.2025 (а. п. 124, 125);

постанови про зміну групи слідчих від 03.09.2025 (а. п. 126 - 127)

не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України, а є підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відомостей до ЄРДР за відповідними фактами, процесуальними рішеннями, окремими рішення, які вирішують певні процедурі питання досудового розслідування тощо. Тому суд їх не оцінював відповідно до положень ст. 94 КПК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, висновки досудової доповіді

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не установлено.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 314-1 КПК України судом отримано досудову доповідь з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Відповідно висновків досудової доповіді, складеної 26.11.2025 представником персоналу органу пробації ОСОБА_17 , результати оцінки правопорушника ОСОБА_3 показали середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, а отже, ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення є середньою. Рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб - середній. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю, можливе виправлення без ізоляції і суспільства. Виходячи з інформації, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі можливе. У разі прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважає за доцільне, крім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема виконати заходи, передбачені пробаційною програмою - «Зміна кримінального мислення» (а. п. 54 - 56).

Мотиви призначення покарання

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, що передбачає призначення відповідного покарання, яке має бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При обранні виду і міри покарання суд ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину. Також суд ураховує відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання. При цьому суд, не зважаючи на те, що обвинувачений у останньому слові розкаювався у вчиненому злочині, не визнає обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття, оскільки цей факт не знайшов підтвердження з боку обвинуваченого, який, окрім визнання своєї провини, не висловлював жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію.

Також суд ураховує те, що обвинувачений має батьків, які є особами похилого віку, стан здоров`я обвинуваченого, який за медичною допомогою до лікаря психіатра та лікаря нарколога не звертався, проте має термічні опіки внутрішньої поверхні обох стегон, які призвели до незначного порушення функцій, та стан здоров`я батька обвинуваченого - ОСОБА_14 , яким має ряд захворювань, що підтверджені відповідними медичними документами. Крім цього судом ураховується думка прокурора, який просив призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Відповідно до частини 1 статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням

Тобто, за змістом ст. 75 КК України застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з огляду на тяжкість злочину, дані про особу винного та інші обставини кримінального провадження виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства.

Таким чином, справедливість покарання законодавець пов`язує не тільки з даними про особу винуватця, пом`якшуючими обставинами та класифікацією злочинів (ст. 12 КК), а й з обставинами кримінального провадження і суспільною небезпечністю конкретних діянь, а також із метою попередження вчинення засудженим та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Суд приймає до уваги висновки досудової доповіді, відповідно до якої, на думку органу пробації, виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення волі або обмеження волі. Однак суд зазначає, що висновок органу пробації щодо можливості застосування щодо ОСОБА_3 положень ст. 75 КК враховується судом в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, однак не є вирішальними при прийнятті судом відповідного рішення.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2024 року у справі №669/398/23 відмітив, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В іншому випадку звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Враховуючи сукупність цих обставин, суд не вбачає підстав для застосування в даному випадку положень статей 69, 75 КК України та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, який з огляду на санкцію ст. 336 КК України є мінімальним. При цьому, на думку суду, застосування покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, про що просив прокурор, є надміру суворим та не відповідатиме обставинам вчинення даного кримінального провадження з урахуванням особи обвинуваченого.

До висновку в частині необхідності призначення покарання пов`язаного з реальним позбавленням волі за вчинення злочину, передбаченого статтею 336 КК України, неодноразово доходив також Верховний Суд, зокрема у постановах від 05 лютого 2024 року у справі № 625/67/23 та від 26 березня 2024 року у справі № 159/4893/22.

Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Щодо наданого стороною захисту консультативного висновку хірурга від 10.01.2026, у якому пацієнту ОСОБА_3 поставлено діагноз: термічний опік внутрішньої поверхні обох стегон (1998 рік) ІІ а 6% та ІІ б 1%, рубцева контрактура шкіри лівого стегна (а. п. 132) суд звертає увагу, що в матеріалах кримінального провадження наявна довідка військово-лікарської комісії від 19.11.2024 № №6в13/6668, у якій відображені указані опіки з приміткою «незначне порушення функції». При цьому ОСОБА_3 , який ознайомився з постановою ВЛК 19.11.2024, жодних заперечень щодо висновку ВЛК про те, що він з наявними опіками придатний до військової служби не висловив та даний висновок у суді не оскаржував (а. п. 89).

Також судом не беруться до уваги надані стороною захисту медичні документи щодо хвороби батька обвинуваченого - ОСОБА_14 , оскільки вони не підтверджують тієї обставини, що він потребує стороннього догляду. Натомість у матеріалах провадження відсутні відповідні висновки медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони з приводу вказаних обставин.

Крім того у даному випадку хвороба батька жодним чином не зменшує суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Посилання на хворобу матері обвинуваченого суд не приймає, оскільки у матеріалах провадженні відсутні докази, як б підтверджували указану обставину.

Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що обвинувачений з`являвся до суду за викликами суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.

По даному кримінальному провадженню процесуальні витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 349, 373, 374, 376, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання для супроводження до установи відбуття покарання після набрання вироком суду законної сили.

Запобіжний захід до набуття вироком законної сили ОСОБА_3 не обирати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: оптичний цифровий носій інформації DVD - диск з відеозаписом боді-камерою (Tecsar BDC-46GWCP) факту відмови 21.11.2024 від отримання повістки на відправку до військової частини та призову ОСОБА_3 під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.

Суддя ОСОБА_1