Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №381/492/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/979/26

381/492/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куценко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

установив:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026, вказану справу розподілено судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, його мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому 21 червня 1997 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міськвиконкому, актовий запис № 145.

Шлюб між ними розірваний рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2021 у справі № 381/1285/21.

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 11.12.2024 у справі № 381/4831/23 визначив місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з відомостями довідки Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області № 02-05/325 від 05.11.2025, позивач навчається у 12 класі закладу освіти Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області.

З 13.08.2025 по 29.05.2026 позивач навчається за денною формою навчання у коледжі Південної Пог`янмаа, кампус, у якому здобувається освіта: Ілмайокі, проживає у студентському гуртожитку коледжу.

Крім того, повідомляє, що Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 02.08.2021 у справі № 381/1628/21 стягнув із ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 18.05.2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу виповнилося 18 років, тобто настало повноліття, і мати перестала сплачувати аліменти на його утримання і будь-яку іншу матеріальну допомогу йому не надає.

Позивач зазначає, що на теперішній час матеріально його повністю забезпечує батько ОСОБА_3 , який сплачує грошові кошти за його навчання у коледжі Південної Пог`янмаа, проживання та харчування, надає грошові кошти на інші потреби та витрати.

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 09 лютого 2026 року відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачу ухвала судді від 09 лютого 2026 року надіслана на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем її проживання та отримана адресатом, про що свідчать відомості рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

02.03.2026 представник позивача – адвокат Будова Н.М. подала до суду клопотання про долучення доказів, а саме: відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, що надані у відповідь на запит у електронному вигляді від 07.02.2026, які були відсутні у позивача на дату подання позовної заяви, – відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 07.02.2026 вбачається, що у період з червня 2025 року по грудень 2025 року у позивача відсутній дохід.

06.03.2026 представник відповідача – адвокат Олексієнко О.О. подав до суду заяву на ознайомлення з матеріалами справи через підсистему «Електронний суд».

09.03.2026 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи у приміщенні суду.

09.03.2026 представник відповідача – адвокат Олексієнко О.О. подав до суду заперечення на клопотання представника позивача про долучення доказів, згідно з якими вважає клопотання позивача безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що ці докази подані із порушенням процесуального строку. Вважає, що позивач намагається штучно створити доказову базу після подання позову, поданий документ не підтверджує обставини, на які посилається позивач, поданий доказ не є належним доказом щодо предмету доказування та документ не містить належного підтвердження його автентичності.

Просить відмовити у задоволенні клопотання позивача.

09.03.2026 представник відповідача – адвокат Олексієнко О.О. подав до суду письмові заперечення, згідно з якими вказує, що доводи позивача є фактично недоведеними та такими, що не створюють правових підстав для задоволення позову.

Зазначає, що позивач не надав до суду жодного доказу, який би підтверджував реальний розмір його витрат, необхідність таких витрат та неможливість їх покриття, тобто підстава наявності у позивача матеріального утримання не доведена.

Крім того, позивач не надав доказів про неможливість самостійного забезпечення та можливість відповідача сплачувати аліменти. На думку представника відповідача, позов ґрунтується виключно на припущеннях, а тому він вважає відсутніми підстави для його задоволення.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Оскільки справа призначена судом до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду судове засідання не проводиться.

Дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши обставини справи, суд встановив таке.

Відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міськвиконкому Київської області 21 червня 1997 року, актовий запис № 145. Вказана обставина підтверджується відомостями свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчать відомості свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 19 листопада 2021 року у справі № 381/1628/21 стягнув із ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 18.05.2021 року.

На підставі цього рішення виданий виконавчий лист.

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 11 грудня 2024 року у справі № 381/4831/23 визначив місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11-13).

Відповідно до довідки Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області № 02-05/325 від 05.11.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 12 класі закладу освіти Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області (а.с. 18).

Відповідно до довідки про навчання, ОСОБА_5 здобуває освіту у коледжі Південної Пог`янмаа у кампусі Ілмайокі, початок навчання – 13.08.2025 (а.с. 16).

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно зі ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з захистом позивачем, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги для забезпечення належного рівня життя, своїх прав.

Це право позивач просить суд захистити у спосіб стягнення із його матері (відповідача у справі) аліментів на його утримання як повнолітнього сина до закінчення дитиною навчання, але не більше, ніж до досягнення 23 річного віку.

Вирішуючи спір у цій справі суд враховує таке.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

Суд бере до уваги, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Приписи Сімейного кодексу України регулюють ці правовідносини з урахуванням принципів рівності прав та обов`язків батьків.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Згідно зі ст. 199 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Отже, системний аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, свідчить, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку із продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживає їхній син (дочка).

У цій справі суд на підставі наявних у матеріалах справи належних доказів встановив, що син сторін у справі досяг віку, який перевищує 18, але є нижчим 23 років; продовжує навчання та за його твердженням має у зв`язку із цим потребу у матеріальній допомозі.

Вказану обставину позивач підтверджує відомостями його паспорта громадянина України, а також довідками про навчання, згідно з якими позивач станом на 05.11.2025 навчається у 12 класі закладу освіти Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області та станом на 31.10.2025 здобуває освіту у коледжі Південної Пог`янмаа у кампусі Ілмайокі, початок навчання 13.08.2025 зі строком навчання до 29.05.2026.

Відповідач та її представник не заперечили ці обставини та спростували їх у передбаченому процесуальним законом порядку.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку про те, що позивач належними та достатніми доказами довів наявність у нього потреби отримувати матеріальну допомогу від батьків на своє утримання у зв`язку із продовженням навчання.

При цьому суд вважає безпідставним твердження представника відповідача про недоведення позивачем наявності у нього потреби у матеріальній допомозі, оскільки факт продовження позивачем навчання після досягнення повноліття свідчить про відсутність у нього можливості працевлаштуватися та наявність у нього у зв`язку із цим потреби у матеріальній допомозі.

Також суд критично сприймає доводи представника відповідача про недоведення та ненадання позивачем доказів вартості навчання, оскільки вказана обставина не має значення для визначення розміру аліментів, які позивач просить стягнути у частці від доходу, а не у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Застосовуючи вказану норму матеріального права до спірних правовідносин, суд враховує повідомлену позивачем у позові інформацію щодо того, що на теперішній час матеріально його у повному обсязі забезпечує батько ОСОБА_3 , який сплачує грошові кошти за його навчання у коледжі Південної Пог`янмаа, проживання та харчування, надає грошові кошти на інші потреби та витрати.

При цьому позивач не зазначає про те, що такої допомоги батька не вистачає у повній мірі для забезпечення його гармонійного розвитку та необхідних життєвих потреб.

Водночас, на виконання вимог ст. 182, 199 СК України суд перевірив наявність у відповідачки можливості надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину та взяв до уваги, що ні відповідач, ні її представник не подали до суду доказів, на підставі яких суд мав би можливість надати оцінку матеріальному становищу відповідачки.

Також сторона відповідача не зверталась до суду із клопотанням щодо сприяння судом у наданні таких доказів.

При цьому суд враховує, що відповідачка є особою працездатного віку, не повідомила суду про свою непрацездатність чи неможливість надання матеріальної допомоги своєму повнолітньому сину в силу наявності об`єктивних причин та не надала суду доказів на підтвердження цього.

Суд наголошує, що, відповідно до приписів цивільного процесуального законодавства України та висновків Верховного Суду, категорію стандарту доказування слід розуміти так, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства заснована на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства ? суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На відповідача покладено обов`язок спростувати заявлені у позові вимоги.

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання позивача, суд бере до уваги доведені позивачем обставини про наявність у нього потреби отримувати матеріальну допомогу від батьків у зв`язку із продовженням навчання, а також повідомлену позивачем у позові інформацію про те, що всі його потреби у повному обсязі забезпечує його батько.

При цьому позивач не зазначає про те, які саме матеріальні потреби, крім забезпечених батьком, у нього наявні та щодо яких батько не має можливості надавати йому матеріальну допомогу та у зв`язку з існуванням яких він потребує фінансової допомоги також з боку відповідачки.

Вимоги позову у цій частині ґрунтуються виключно на зазначенні позивачем про наявність у відповідача такого визначеному законом обов`язку та твердженні про необхідність його виконання без зазначення жодної потреби, на забезпечення якої він потребує матеріальної допомоги.

Отже, суд вважає, що позивач не довів наявність у нього потреби у матеріальній допомозі з боку відповідачки.

За наслідком розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що позивач не у повній мірі довів обгрунтованість вимог позову, відповідач не виконав обов`язок спростування зазначених у позові обставин.

Отже, сторони на власний розсуд розпорядилися своїми правами, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку про те, що позивач належними та достатніми доказами довів наявність у нього потреби отримувати матеріальну допомогу від батьків на своє утримання у зв`язку із продовженням навчання, проте не обґрунтував та не довів наявність у нього потреби отримувати допомогу від відповідачки саме у розмірі частини її доходу.

Також суд встановив, що відповідач має можливість надавати йому матеріальну допомогу і матеріали справи не містять доказів зворотнього.

Суд зауважує, що обставини, які підлягають доказуванню під час розгляду справи про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, не є тотожними обставинам у справах про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Також обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей слід інтерпретувати у контексті ст. 199 Сімейного кодексу України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на період навчання сина у розмірі 1/6 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення сином 23 річного віку, що, на переконання суду, сприятиме повному захисту прав та інтересів дитини на забезпечення належного та необхідного рівня життя, не порушує права чи інтереси відповідача та інших осіб, не суперечить закону.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо дати початку стягнення аліментів, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно із ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у цій справі у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За звернення до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 30 січня 2026 року (дати звернення до суду) до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_1 23 річного віку.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у цій справі в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 06.04.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК