Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №376/373/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/373/26

Провадження № 3/376/182/2026

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м. Сквира

Суддя Сквирського районного суду Київської області Ловінська С.С., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Батальйону №2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Київської області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 від 28.07.1998 р., працюючого водієм на Новій Пошті, за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №893635 від 31.01.2026 р. водій ОСОБА_1 31.01.2026 о 15 год 30 хв в Київська обл., Білоцерківський р-н, від АД Р-18 до с. Тхорівка, 2 км + 50 м, керуючи ТЗ MERCEDES-BENZ, SPRINTER 311, Д.Н.З. НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості для руху, після чого здійснив зіткнення з т.з. FIAT DOBLO д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок ДТП Т.З. зазнали механічних пошкоджень та завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п.2.3.б; 12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

У судове засідання з`явився адвокат Ященко С.М., захисник ОСОБА_1 та подав клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, де зазначив, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MERCEDES-BENZ, SPRINTER 311, р/н НОМЕР_3 , рухався на вищевказаній ділянці дороги по своїй смузі руху, а інший учасник ДТП - ОСОБА_2 , керуючи автомобілем FIAT DOBLO р/н НОМЕР_3 , рухався в зустрічному напрямку. Дорога, якою рухалися учасники дорожнього руху, є дорогою з двостороннім рухом, тобто на ній розташовано дві смуги руху – по одній смузі руху в протилежних напрямках. ОСОБА_2 виїхав на смугу зустрічного для нього руху, чим грубо порушив вимоги п.11.3 та 12.3 ПДР України, тобто не надав переваги в русі водію зустрічного транспортного засобу, та не здійснив безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Це підтверджується в поясненнях, наданих учасниками ДТП 31.01.2026, схемою ДТП від 31.01.2026, протоколом про адміністративне правопорушення, складеним щодо водія ОСОБА_2 , постановою Сквирського районного суду Київської області від 05.03.2026 у справі №376/375/26, якою визнано винним ОСОБА_2 у скоєнні ДТП та пошкодженні транспортних засобів внаслідок недотримання ним Правил дорожнього руху України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Суддя, заслухавши захисника Ященка С.М., дослідивши представлені докази: протоколи про адміністративне правопорушення серії ААД № 893635 та ААД №893634 від 31.01.2026 року; схеми місця ДТП; письмові пояснення, надані працівникам поліції та копії постанови Сквирського районного суду Київської області від 05.03.2026 р. у справі № 376/375/26, дійшов до наступного висновку.

Адміністративна відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, згідно диспозиції ст. 124 КУпАП настає за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження зокрема транспортних засобів.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, та встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Таким чином для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП необхідно встановити допущення ним ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортних засобів, а також причинний зв`язок між порушеннями та наслідком. Відсутність хоча б однієї із цих ознак виключає відповідальність.

У частині 1 ст. 2 КУпАП закріплено, що законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.1 і ч.2 ст.7 КУпАП).

За положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ці обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності тощо, а згідно ч. 2 обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

У згаданій позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, суд виходить з того, що йому інкримінується порушення вимог п.2.3.б, 12.3 ПДР, які повинні бути доведені певними доказами, але наявний у матеріалах провадження обсяг доказів не є достатнім для беззаперечного висновку про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Жодного належного та допустимого доказу вини ОСОБА_1 у ДТП суду не представлено.

Отже, суд, з урахуванням викладеного та зібраних доказів у справі, не має можливості встановити причинний зв`язок між діями особи, яка притягується до відповідальності, і їх наслідками, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією.

З огляду на викладене, провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Керуючись: ст.ст. 124, 247 ч.1 п.1, 284 КпАП України, суддя-

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Сквирський районний суд.

Суддя С.С.Ловінська