Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №369/9202/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9202/24

Провадження № 2/369/1445/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 369/9202/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,-

встановив:

У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.09.2023 року о 23 годині 05 хвилин в м. Вишневе, на перехресті вулиці Київська – Жилянська, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: «PEUGOT 301», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та «PEUGOT BOXER», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Позивач вважає, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, йому як власнику транспортного засобу «PEUGOT BOXER», д.н.з. НОМЕР_2 – ОСОБА_1 було спричинено майнову шкоду, яка відповідно до звіту № 143 від 11.10.2024 року становить 466 014,04 грн. Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.12.2023 року по справі № 369/17294/23.

Враховуючи, що ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/213863619 за відповідача ОСОБА_2 сплатила позивачу 156 800 грн., то позивач вважає, що на його користь підлягає стягненню матеріальна шкода із відповідача в суму 309 214,04 грн., а також 8 000 грн. за виготовлення звіту № 143, що разом складає 317 214,04 грн., 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що проявилась в душевних стражданнях позивача з приводу пошкодженого транспортного засобу, а також судові витрати - 15 322,14 грн., потрачених на правничу допомогу та судовий збір.

Ухвалою суду від 06.06.2024 року у справі відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 26.09.2024.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого позивачем не правильно розраховано розмір завданої матеріальної шкоди, звіт № 143 про оцінку пошкодженого транспортного засобу є недопустимим, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства України, складений з грубим порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції чинній на момент проведення дослідження) (надалі - Методика). Зокрема, зазначив, що до звіту № 143 не додані додатки, які є його необхідною частиною (протокол технічного огляду транспортного засобу), копії «Бюлетеня автотоварознавця» № 130, серпень 2023 року на підставі якого оцінювач дійшов висновку про розмір матеріальної шкоди. Як і не додано будь-якої інформації з спеціалізованих сайтів по продажу вживаних ТЗ - https://auto.ria.com/, https://m.rst.ua/ukr/. Завищено вартість транспортного засобу та розміру збитків. Огляд транспортного засобу проводився без відповідача, при цьому із звіту № 143 неможливо встановити час та місце огляду транспортного засобу. До звіту № 143 не додано роздруківку з робочого вікна програми Donrest та сайтів по ідентифікації ТЗ (Додаток №3) – на 1-у аркуші, яка є невідємною частиною звіту № 143. Також зазначив, що моральна шкода позивачем необґрунтована та недоведена, у зв`язку з чим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню також не підлягають. Стверджує про наявність обопільної вини не лише відповідача, а і ОСОБА_3 (який керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами) та Позивачкою (яка передала керування транспортним засобом особі, яка не має права ним керувати), що ймовірно спричинило майнову шкоду останній.

До відзиву також додано письмове клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зокрема зазначив, що відповідач не надав жодних доказів на спростування звіту №143. Відповідачем не заперечується обсяг механічних пошкоджень об`єкту досліджень, а до звіту № 143 додано фототаблицю механічних пошкоджень. Припис п. 5.2 Методики щодо виклику зацікавлених осіб не є імперативною нормою. Автомобіль частково відновлений, а відповідачем не надано належних аргументів та доказів щодо сумніву у правильності звіту № 143.

До суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач не, те що заперечує обсяг механічних пошкоджень, а взагалі вважає звіт №143 недопустимим доказом, оскільки до звіту № 143 недодано частину додатків, які є його невід`ємною частиною, огляд транспортного засобу здійснено без виклику відповідача, не зазначено часу проведення огляду КТЗ, місце огляду тощо. З наявних копій фототаблиць, неможливо встановити ні характер ні обсяг пошкоджень транспортного засобу. Та інші доводи, які здебільшого за своїм змістом є аналогічними поданому відзиву.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи підтримав та просив його задовольнити, а представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.

04.02.2025 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області клопотання представник відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи, задоволено, призначено у справі № 369/9202/24 судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступне запитання: Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля PEUGEOT BOXER, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 28.09.2023 року? Проведення експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Зобов`язано позивача та відповідача забезпечити надання експерту необхідних та належних документів на вимогу експерта. Зобов`язано позивача надати експерту доступ до автомобіля PEUGEOT BOXER, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Зобов`язано експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомити суд про документи, які потрібно надати для проведення вищевказаної експертизи та у якій кількості. Витрати по проведенню експертизи покласти на відповідача, та зупинено провадження у справі у зв`язку з проведенням експертизи.

24.07.2025 року на адресу суду від судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Єрмоленка Олега надійшло Повідомлення про неможливість надання висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 20.06.2025 року № 2785/25-54.

06.08.2025 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області поновлено провадження у цивільній справі № 369/9202/24.

07.11.2025 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про витребування доказів, а саме: для огляду матеріалів справ № 756/3272/23 з Оболонського районного суду м. Києва та № 758/904/23 з Подільського районного суду м. Києва.

11.12.2025 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області витребовано для огляду в Оболонському районному суді м. Києва матеріали справи № 756/3272/23 та в Подільському районному суді м. Києва, матеріали справи № 758/904/23. Відкладено підготовче судове засідання на 16.03.2026 року.

Від Оболонського районного суду м. Києва надійшли копії матеріалів справи № 756/3272/23 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та від Подільського районного суду м. Києва, матеріали справи № 758/904/23 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

Від представників позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до вимог частини першої, третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Таким чином, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 28.09.2023 року у Київській області, в Бучанському районі, в м. Вишневе, на перехресті вулиць Київська та Жулянська, сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: «PEUGOT 301», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та «PEUGOT BOXER», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 .

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.12.2023 року у справі № 369/17294/23 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с. 47-48).

Як вбачається з позовної заяви, та не спростовується відповідачем, страховою компанією ПрАТ СК «Єталон» було виплачено ОСОБА_1 , в межах лімітів відповідальності передбачених договором страхування – 156 800 грн.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки, суми страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн. недостатньо для повного відшкодування потерпілому матеріальної шкоди, то обов`язок з відшкодування різниці між розміром завданої шкоди і страховим відшкодуванням, згідно з вказаними положеннями чинного законодавства, покладається на відповідача.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Так, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і наводить докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановлення вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту складає предмет експертних знань в галузі автотоварознавства.

Відповідно до ст. 89 цього ж Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідження доказів це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Зокрема, під час судового розгляду справи суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання (ст. 228 ЦПК України).

Оцінка доказів завершує весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення. В якому суд зобов`язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань

Відповідно до ч.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За ч. 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до звіту №143 з експертної оцінки колісного транспортного засобу від 11.10.2023, складеного СПД «Терентьєв Леонід Іванович» вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «PEUGOT BOXER», 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , у результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на дату оцінки 28.09.2023 року могла становити 326 636,54 грн., а вартість відновлювального ремонту (з урахуванням ПДВ на запасні частини матеріали) станом на дату оцінки 28.09.2023 року могла становити 466 014,04 грн. (т. 1 а.с. 22).

Натомість, відповідачем та його представником поставлено під сумнів висновок спеціаліста, характер ушкоджень та вартість матеріального збитку у зв`язку з чим подано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи яке, зокрема мотивовано тим, що позивач у тексті позовної заяви, як на підставу розрахунку матеріальної шкоди, посилається на звіт №143 з експертної оцінки колісного транспортного засобу від 11.10.2023. Відповідач не погоджується із звітом № 143, оскільки вказаний звіт не відповідає вимогам Методики. Окрім іншого, на думку відповідача, до звіту № 143 не додані всі перелічені в ньому додатки (Роздруківки з робочого вікна програми Donrest та сайтів по ідентифікації ТЗ, копії «Бюлетеня автотоварознавця» № 130, серпень 2023 року на підставі якого оцінювач дійшов висновку про розмір матеріальної шкоди та не додано будь-якої інформації з спеціалізованих сайтів по продажу вживаних ТЗ - https://auto.ria.com/, https://m.rst.ua/ukr/ на які посилається спеціаліст), та містить інші недоліки. На думку сторони відповідача, звіт № 143 не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки складений з грубими порушеннями Методики, а тому є недопустимим доказом в розумінні чинного процесуального законодавства України.

До числа основних завдань транспортно-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів, їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього.

Судом критично оцінюється, наданий стороною позивача, в якості доказу звіт №143, зокрема й з огляду на відсутність невід`ємної частини цього звіту - Роздруківки з робочого вікна програми Donrest та інформації з сайтів по ідентифікації ТЗ (в тому числі відсутність зокрема інформації з спеціалізованих сайтів по продажу вживаних ТЗ - https://auto.ria.com/, https://m.rst.ua/ukr/, унеможливлює перевірити вартість вживаних авто, взяту спеціалістом за основу при підготовці звітк) та копії «Бюлетеня автотоварознавця» № 130 за серпень 2023 року на підставі якого оцінювач дійшов висновку про розмір матеріальної шкоди.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на предмет спору в даній справі, а також ту обставину, що відповідачі не погоджуються з розміром шкоди, визначеної відповідно до наданого позивачкою звіту № 143, а відповідач самостійно таку експертизу провести не може, адже в нього відсутній доступ до автомобіля PEUGOT BOXER, 2016 року випуску, який був пошкоджений в результаті ДТП 28.09.2023 року, звіт № 143 містить численні недоліки та суперечності, та оскільки звіт № 143 виконаний з явними невідповідностями Методики, суд прийшов до висновку, що проведення у даній цивільній справі експертизи є обґрунтованим постановив 04.02.2025 ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області про призначення судової автотоварознавчої експертизи у справі № 369/9202/24, на вирішення якої поставлено наступне запитання:

Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля PEUGEOT BOXER, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 28.09.2023 року?

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечити надання експерту необхідних та належних документів на вимогу експерта також зобов`язано ОСОБА_1 надати експерту доступ до автомобіля PEUGEOT BOXER, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Однак, позивачем вимоги ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.02.2025 щодо надати експерту доступ до пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу не виконані. Представник позивача, повідомив суду, що автомобіль частково відновлений, при цьому суду не надано будь-яких доказів які б дані обставини підтверджували.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що у випадку, коли для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Що цілком узгоджується з позиціє Верховного суду викладеною в постанові від 02.06.2022 у справі № 638/10072/17.

Таким чином, позивач дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача вартості ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), оскільки позивач, реалізуючи свої процесуальні права на власний розсуд, не надав належних і допустимих доказів використання під час ремонту автомобіля (який як стверджує представник позивача частково відновлений) нових вузлів, деталей та комплектуючих частин, а відповідач такі обставини в суді заперечував.

Відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Згідно з п.п. ґ) п. 2.9. Правил дорожнього руху Водієві забороняється: передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил.

Натомість ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З копій матеріалів справи № 756/3272/23 яка надійшла від Оболонського районного суду м. Києва та № 758/904/23 яка надійшла від Подільського районного суду м. Києва, підтверджується що постановою Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2023 по справі № 756/3272/23, та постановою Подільського районного суду м. Києва від 28.04.2023 по справі № 758/904/23 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

З викладеного вбачається, про наявність обопільної вини не лише Відповідача, а і ОСОБА_3 (який керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами) та Позивачкою (яка передала керування транспортним засобом особі, яка не має права ним керувати), що ймовірно спричинило майнову шкоду останній.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4, 9 Постанови за № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). При визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

З матеріалів справи, вбачається, що позивач не довів, що є власником пошкодженого транспортного автомобіль «PEUGOT BOXER», 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки позивачем долучено до матеріалів справи, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 8) «PEUGOT BOXER», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_5 , що унеможливлює отримання ним відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, з огляду на те, що право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну, має саме власник транспортного засобу, що не доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким читном, позивач в даній справі не довів, а судом не встановлено факту здійснення ОСОБА_2 будь-яких винних неправомірних дій, що призвели до заподіяння шкоди саме позивачу – ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1-2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частин 6 статті 81 ЦПК України).

Тому доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Так, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і наводить докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, враховуючи відсутність доказів щодо належності на праві власності пошкодженого транспортного засобу, та як наслідок спричинення йому моральної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цих вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 386, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 81, 83, 103, 228, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повне рішення суду складено: 07.04.2026 року.

Суддя А.В. Янченко