Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №359/7428/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/539/2026

Справа №359/7428/25

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області, Міністерство юстиції України, Міністерство закордонних справ України, ОСОБА_3 про повернення дитини,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовує тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року у нього на користь ОСОБА_2 був відібраний малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року та постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року. Вказаними судовими рішенням було встановлено, що ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 виїхали до Німеччини, отримали статус біженців та проживають в АДРЕСА_1 . Таким чином з 01 серпня 2022 року ОСОБА_3 не перебуває разом з матір`ю, а постійно проживає на території Федеративної Республіки Німеччини разом з батьком. На даний час ОСОБА_3 досягнув 14-річного віку, тому вправі самостійно обирати власне місце проживання. ОСОБА_3 прижився у своєму новому середовищі та тимчасове проживання за кордоном, враховуючи воєнний стан в Україні, не суперечить його інтересам, а сприятиме розширенню світогляду, інтелектуальному та духовному розвитку.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд привітати ОСОБА_3 з його Днем народженням 14-річчям та сприяти створенню належних умов для здійснення особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; привітати ОСОБА_2 з Днем народження сина ОСОБА_3 та побажати їй миру в душі та серці, роз`яснити їй право дитини на самостійне визначення місця проживання з будь-яким з батьків у зв`язку з досягненням 14-річного віку; повернути батькові неповнолітнього ОСОБА_3 , який був відібраний за рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року, у зв`язку з усуненням причин, які перешкоджали належному вихованню дитини позивачем.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (т.1 а.с.215-216).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (т.1 а.с.236-237).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (т.2 а.с.123-124).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.129).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2025 року був визнаний необґрунтованим відвід ОСОБА_1 , заявлений головуючому судді та матеріали цивільної справи були передані іншому судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області для вирішення питання про відвід (т.2 а.с.155-156).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2025 року було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючому судді (т.1 а.с.159).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання ОСОБА_1 про його допит в якості свідка, а також про допит неповнолітнього ОСОБА_3 . У зв`язку з цим, ОСОБА_1 було зобов`язано забезпечити участь у судовому засіданні в режим відеоконфереції поза приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т.2 а.с.200-203,204).

3. Ставлення учасників цивільного процесу до пред`явленого позову.

Позивач направив до суду заяву, якою підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. У разі технічної неможливості участі у режимі відеоконференції просив суд розглянути справу за його відсутності за наявними матеріалами справи (т.1 а.с.223-225).

Представник відповідача ОСОБА_5 направила до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що ОСОБА_2 категорично не погоджується з позовними вимогами, оскільки рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року не було виконано добровільно ОСОБА_1 . На даний час позивачем не вчинено жодних дій для забезпечення можливості ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Починаючи з 10-річного віку ОСОБА_3 примусово проживає разом з батьком та повністю позбавлений участі матері у його вихованні, що призвело до часткової втрати емоційного контакту з матір`ю. Крім цього, позивачем не доведено, що на даний час дитина перебуває у благополучній атмосфері, повноцінно розвивається та не зазнає негативного впливу. Тому представник відповідача ОСОБА_5 просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т.2 а.с.44-51)

Представник Міністерства юстиції України Дякіна А.Ю. направила до суду письмові пояснення, в яких вказала, щодо безпідставності залучення Мін`юсту в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки відсутні обставини можливості впливу судового рішення з даного спору на права та обов`язки Мін`юсту щодо однієї зі сторін. Крім цього, представник третьої особи Дякіна А.Ю. просила ухвалити законне та обґрунтоване рішення на підставі наявних у справі доказів з максимальним врахуванням інтересів дитини та розглянути справу за відсутності представника Мін`юсту (т.2 а.с.9-12).

Представник Міністерства закордонних справ Картавих Н.С. направила до суду заяву, якою просила розглянути справу за відсутності представника Міністерства закордонних справ (т.2 а.с.138-140).

Представник служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області Павленко Л.В. при вирішенні спору поклалася на розсуд суду.

ОСОБА_3 також направив до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що в повному обсязі підтримує пред`явлений позов та просить суд його задовольнити (т.2 а.с.70-116).

4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 був відібраний малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав (т.1 а.с.63-78).

Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року та (т.1 а.с.79-103) та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року (т.1 а.с.104-131) було залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.13 «Особисті немайнові права і обов`язки батьків та дітей» розділу ІІ СК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

За принципами, закріпленими в Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до положення ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч.1 ст.170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

У відповідності до ч.3 ст.170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Зі змісту мотивувальної частини рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року вбачається, що суд дійшов висновку про відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у його батька ОСОБА_1 та передачі сина його матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав у зв`язку з встановленими судом фактами жорстокого поводження з дитиною, яке полягало в тому числі, у відчуженні дитини від матері.

Крім цього, суд звернув увагу на показання допитаної в судовому засіданні свідка психолога за освітою ОСОБА_6 у малолітнього ОСОБА_3 спостерігаються ознаки відчуження від матері, навмисного фізіологічного та психологічного віддалення мами від дитини, створення негативного образу матері, а також безпосередньо встановлені в судовому засіданні факти психологічного та фізичного насильства, вчиненого ОСОБА_1 по відношенню до дитини та в його присутності до матері дитини, тривалу ізоляцію малолітнього від матері.

Ухвалюючи вказане рішення суд вказав, що задоволення позову сприятиме захисту якнайкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3 на виховання його у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, його здоровому фізичному, духовному та моральному розвитку, захисту від проявів будь-якого насилля, який йому здатна забезпечити його матір ОСОБА_2 , яка роками протистояла домашньому насильству зі сторони відповідача та захищала їх з сином права та законні інтереси.

Всупереч вимогам ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України в матеріалах цивільної справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 соціально адаптувався до нових умов проживання за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 , що за вказаною адресою позивачем створені всі належні умови для виховання та розвитку дитини, зокрема, що ОСОБА_3 відвідує школу, гуртки позашкільного дозвілля, отримує належну медичну допомогу, що батько піклується про його моральне та духовне виховання.

Приєднані до позовної заяви фотоілюстрації та відеозапис з зображенням ОСОБА_3 (т.1 а.с.132-160, 211) суд оцінює критично в якості належного доказу. Оскільки, на вказаних фотоілюстраціях не вбачається дати та часу, коли вони були здійснені, що об`єктивно позбавляє суд оцінити умови проживання та участь батька в житті та вихованні неповнолітнього сина станом на час розгляду справи.

Доводи позивача стосовно того, що ОСОБА_3 з досягнення 14-річного віку самостійно висловив бажання проживати разом з батьком не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цивільної справи. Зважаючи на те, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання ОСОБА_1 про його допит в якості свідка, а також про допит неповнолітнього ОСОБА_3 , з використанням засобів дистанційного зв`язку відеоконференції. Про вказану обставину позивач був належим чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 17 лютого 2026 року (т.2 а.с.205). Незважаючи на це, а ні позивач, а ні ОСОБА_3 не приєдналися до участі в судовому засіданні, яке відбувалось 25 березня 2026 року, в режимі відеоконференції внаслідок чого вони не були допитані в якості свідків.

Пред`являючи даний позов ОСОБА_1 намагається оспорити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року у цивільній справі №359/1538/21, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року. При цьому, позивачем не доведено, що на даний час відпали причини, які перешкоджали належному вихованню дитини та стали підставою для ухвалення судом рішення про відібрання від нього сина без позбавлення батьківських прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення дитини батькові є необґрунтованими. Крім цього, чинним ЦК України та СК України не передбаченого такого способу захисту порушеного права як покладення обов`язку на суд привітати дитину та відповідача з досягненням дитиною 14-річного віку з висловлюванням певних побажань. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зважаючи на те, що у задоволенні пред`явленого ним позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для розподілу судових витрат, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ч.1 ст.170, ч.3 ст.170 СК України, ч.1 ст.80, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 про повернення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду – 06 квітня 2026 року.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський