Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №589/1261/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 р. Справа № 589/1261/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: Лєвша С.Л.) у справі №589/1261/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 третя особа - Шосткинський відділ державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання незаконної та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову №4616 від 24.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП;

- визнати протиправною та скасувати постанову №4619 від 24.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП;

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду від 20.03.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Запропоновано позивачу привести позовну заяву у відповідність до вимог ст.161,286 КАС України, шляхом усунення недоліків, подання уточненої заяви.

Вказана ухвала мотивована, зокрема, тим, що оспорювані постанови №№4616, 4619 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, прийняті 24.10.2024 року, а позовна заява подана до суду 18.03.2025 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду.

На виконання вимог суду до суду першої інстанції позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду від 26.12.2025 року повернуто позовну заяву.

Повертаючи позовну заяву, суд, керуючись приписами п.1 ч.4 ст.169 КАС України, виходив з того, що оскільки підстави пропуску строку звернення до суду з позовом, вказані позивачем, визнані неповажними, останнім не усунуто недоліки позовної заяви.

Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати таку ухвалу, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що про розгляд справ про адміністративне правопорушення він не повідомлявся, копії оспорюваних постанов йому не вручалися.

Зазначає, що про існування оспорюваних постанов він дізнався лише після блокування його банківського рахунку в межах процедури виконавчого провадження.

Вказує, що відповідно до практики Верховного Суду відсутність доказів вручення постанови по справи про адміністративне правопорушення є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Посилається на те, суд першої інстанції не перевірив чи був позивач повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення та чи були йому вручені копії оспорюваних постанов.

Крім того, вказує, що суд неправильно застосував приписи КАС України, допустивши надмірний формалізм та порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повертаючи його позовну заяву.

Учасники справи не подали відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої позовної заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.

Предметом спірних правовідносин є правомірність постанов відповідача №№4616,4619 від 24.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду щодо оскарження вищевказаних постанов та не подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем подану заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній зазначив, що про розгляд справ про адміністративне правопорушення він не повідомлявся, копії оспорюваних постанов від 24.10.2024 йому не вручалися.

Вказав, що про оспорювані постанови він дізнався лише після блокування його банківського рахунку, на який він отримує заробітну плату в період з 02.03.2025 - 05.03.2025, а тому невідкладно, ним вжито заходів щодо звернення до суду з позовною заявою.

Відтак, вважав, що встановлений законодавством десятиденний строк на звернення до суду з позовною заявою ним пропущено з поважних підстав.

Надаючи правову оцінку наведеному вище, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ч.1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 286 КАС України визначено, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом положень ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови)

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; та з`ясування причин пропуску цього строку.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.07.2022 у справі №9901/611/19 поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Першочерговим для визначення початку перебігу строку звернення із позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення обставини за яких позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.02.2020 у справі №705/2569/19.

Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять доказів направлення або вручення оспорюваних постанов ОСОБА_1 .

При цьому, як зазначає позивач про оспорювані постанови він дізнався лише після блокування його банківського рахунку, на який він отримує заробітну плату, в період з 02.03.2025 по 05.03.2025, а тому відразу, без зволікань, вжив заходів щодо звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження таких постанов.

Натомість судом першої інстанції не досліджено обставин направлення та вручення оспорюваних постанов позивачу, а також дотримання відповідачем процедурних вимог КУпАП щодо повідомлення особи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок щодо належного доведення факту вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення покладається на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача, який оскаржує таке рішення.

Саме орган, який її виніс, повинен довести факт повідомлення особи про притягнення до адміністративної відповідальності, що відповідає вимогам статей 9 і 77 КАС України.

Верховним Судом в постанові від 23.04.2020 року у справі №813/3756/17 висловлено правову позицію про те, що відсутність належного доказу вручення рішення суб`єктом владних повноважень не може позбавляти особу можливості на ефективний судовий захист, а момент фактичного ознайомлення є відправною точкою для перебігу строку звернення до суду. Надаючи перевагу реальним обставинам, суди зобов`язані застосовувати принцип верховенства права та не допустити надмірного формалізму, який створює перешкоди у доступі до правосуддя.

Враховуючи, що суд першої інстанції не встановив фактичної дати отримання позивачем оспорюваних постанов, не з`ясував ці обставини у спосіб передбачений КАС України, а також можливість позивача раніше звернутися до суду щодо їх оскарження, останній дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення “Устименко проти України”, вимагає, щоб національні суди не застосовували процесуальні строки як перепону для реалізації права на суд, якщо особа діяла сумлінно та була позбавлена можливості дізнатися про рішення, яке її стосується.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2022 року у справі №380/8841/20 зазначено, що відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має “застосовуватися на практиці і бути ефективним” (рішення у справі “Белле проти Франції”). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа “повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права” (рішення у справах “Белле проти Франції” та “Нун`єш Діаш проти Португалії”).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі “Жоффр де ля Прадель проти Франції”).

Також, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи “Белле проти Франції”, “Ільхан проти Туреччини”, “Пономарьов проти України”, “Щокін проти України” тощо).

У рішеннях від 13.01.2000 у справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” та від 28.10.1998 у справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії” Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п.1 ст.6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є передчасним та необґрунтованим, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 317, 320, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26.12.2025 у справі №589/1261/25 скасувати.

Адміністративну справу №589/1261/25 направити до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова