Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №440/1798/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 06 квітня 2026 р.

Справа: №440/1798/25

Суддя: Жигилій С.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 р. Справа № 440/1798/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 (суддя Сич С.С.; м. Полтава) по справі № 440/1798/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому, з урахуванням ухвали суду про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, просив суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не виготовлення та не видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не виключення зі списків особового складу та не здійснення повного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 14.04.2022 до 18.07.2022 та з 08.11.2024 до часу виключення зі списків особового складу;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення в повному обсязі за весь час проходження служби з 14.04.2022 до 18.07.2022 та з 08.11.2024 до часу виключення зі списків особового складу;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести нарахування та виплату неотриманого грошового забезпечення з 08.11.2024 до часу виключення зі списків особового складу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року по справі №440/1798/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 по справі № 440/1798/25, ухвалити постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує на неправильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Вказує, що суд при вирішенні справи не врахував доводів позивача та наданих до матеріалів справи доказів, якими підтверджується звернення до відповідача з відповідними вимогами, зокрема, щодо отримання посвідчення учасника бойових дій. Крім того, зауважує, що ним до матеріалів справи було також долучено копію відповіді Державного бюро розслідувань про відсутність кримінального провадження відносно ОСОБА_1 відкритого за фактом самовільного залишення військової частини.

Також апелянт зазначає про необхідність врахування судом під час розгляду справи доктрини «плодів отруєного дерева», сформованої у судовій практиці США та імплементованої у практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає оцінку не лише кожного доказу окремо, а й усього ланцюга взаємопов`язаних доказів, що є похідними один від одного.

Застосовуючи зазначений підхід до спірних правовідносин, апелянт вважає, що протиправна мобілізація позивача зумовлює неправомірність подальших рішень відповідача, пов`язаних із проходженням ним військової служби.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №114888 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 01.12.2021 безтерміново, причина інвалідності - загальне захворювання /а.с. 17/.

14.04.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 видано наказ №79 від 14.04.2022 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації", підпунктом 1.9. пункту 1 якого на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" 14.04.2022 призвано по мобілізації старшого сержанта ОСОБА_1 , 1973 р.н, який призначений у команду № НОМЕР_1 і відправлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №91 від 14.04.2022 відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022 старшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_3 , зараховано до списків по особовому складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення з 14.04.2022. Визнано таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків в район відновлення боєздатності АДРЕСА_1 для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану. Зараховано на продукти для приготування їжі в польових умовах з 14.04.2022.

23.04.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 100 старшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 призначено на посаду номером обслуги самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, ВОС 134533А, шпк. "солдат", визнано таким, що з 23 квітня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з тарифним розрядом 4 та розміром посадового окладу 2730 гривень на місяць.

Наведені вище обставини встановлені рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 у справі №440/10938/22, що набрало законної сили /а.с. 18-26/, тому в силу частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України ці обставини не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 у справі №440/10938/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 /а.с. 22-26/, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №79 від 14.04.2022 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" в частині призову по мобілізації старшого сержанта ОСОБА_1 , 1973 р.н, який призначений у команду № НОМЕР_1 , і відправлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №91 від 14.04.2022 в частині зарахування старшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків по особовому складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення з 14.04.2022.

Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №100 від 23.04.2022 в частині призначення на посаду старшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , номером обслуги самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, ВОС 134533А, шпк. "солдат".

На підставі судових рішень у справі №440/10938/22 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.05.2024 №185 скасовано пункт 1.9 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.04.2022 №79 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації", а саме старшого сержанта ОСОБА_1 , 1973 р.н, призначеного у команду № НОМЕР_1 , і відправленого у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 /а.с. 111/.

Між тим, наказом начальника командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2023 №269 старшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (по особовому складу) від 23.08.2023 №108-рс, який вибуває у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 18.09.2023 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення з 18.09.2023. Вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і направити для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с. 66/.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 20.09.2023 №258 старшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу) від 18.09.2023 №50-рс на посаду стрільця другого відділення охорони третього взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , який прибув з розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , вирішено вважати таким, що з 20.09.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, з 20.09.2023 зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та на всі види забезпечення /а.с. 108/.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 01.11.2023 №300 старшого сержанта ОСОБА_1 призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 01.11.2023 №32-рс на посаду гранатометника третього відділення охорони третього взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , вирішено вважати таким, що з 01.11.2023 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою /а.с. 109/.

17.02.2024 ОСОБА_1 подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 рапорт, яким доповів про те, що судовим рішенням у справі №440/10938/22 задоволено його позов про визнання протиправними та скасування наказів, тому з 17.02.2024 на підставі судового рішення позивач припиняє проходження військової служби за мобілізацією та просить надати йому письмове підтвердження про виконання вищевказаного судового рішення /а.с. 110/.

За змістом доповіді від 22.02.2024 №1742/465 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно відсутності на військовій службі без поважних причин старшого сержанта ОСОБА_1 гранатометника третього відділення охорони третього взводу охорони роти охорони третього відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно рапорту підполковника ОСОБА_3 21.02.2024 встановлено факт відсутності на військовій службі без поважних причин протягом трьох діб з 18.02.2024 по 20.02.2024 старшого сержанта ОСОБА_1 . Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.02.2024 №69 призначене службове розслідування, яке проводить начальник відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_4 /а.с. 112-113/.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.02.2024 №72 наказано:

1) начальнику адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати повідомлення про вчинення кримінального правопорушення старшим сержантом ОСОБА_1 для подальшого надання до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтава та ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с. 117/;

2) начальнику сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до статті 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, призупинити виплату грошового забезпечення старшому сержанту ОСОБА_1 , гранатометнику третього відділення охорони третього взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 117-118/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 вих. №1/4206 від 29.02.2024.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 16.04.2024 №107 старшого сержанта ОСОБА_1 , гранатометника третього відділення охорони третього взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , зараховано в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з 15.04.2024 /а.с. 119/.

11.05.2024 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №62024170010000252 за ч. 5 ст. 407 КК України, зокрема, до ТУ ДБР у м. Полтаві надійшла ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.04.2024 у справі №554/4092/24, провадження №1-кс/554/4666/2024, якою зобов`язано внести відомості за заявою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 від 29.02.2024 про факт відсутності на військовій службі старшого сержанта ОСОБА_1 , гранатометника 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.02.2025 /а.с. 120/.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.10.2024 №7/1465 на заяву ОСОБА_1 від 20.09.2024 щодо виключення зі списків та здійснення розрахунку при звільненні повідомлено, що рішення суду про скасування наказу про мобілізацію не є підставою для виключення зі списків особового складу. Основною з підстав для виключення зі списків особового складу є стаття 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зазначено, що оскільки позивач є особою з інвалідністю, він має право звільнитися з військової служби згідно пункту другого частини четвертої етапі 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "б" (за станом здоров`я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), подавши відповідний рапорт, після чого буде проведена виплата грошового забезпечення в повному обсязі, згідно наказу МОУ №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 07.06.2018 при виключенні зі списків особового складу, про яку вказано в пункті 7 заяви. Стосовно нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні повідомлено, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюються лише за наявності наказу про звільнення з військової служби, підстави до якого перелічені в статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Стосовно питання невиплати компенсації за неотримане речове майно, повідомлено, що відповідно до пункту 17 розділу 3 "Порядку забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період", затвердженого наказом Міністерства оборони під 29.04.16 №232 (зі змінами " ...мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причин), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі...". Оскільки ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, грошова компенсація за неотримане речове майно не передбачена законодавством /а.с. 43-44/.

ОСОБА_1 стверджує, що звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 09.11.2024, в якій просив: виключити його зі списків ІНФОРМАЦІЯ_3 ; здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні; здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за весь час служби; провести виплату за неотримане речове майно за весь час служби; провести виплату неотриманого харчування за час служби; провести виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік; провести перерахунок та виплату грошового забезпечення в повному обсязі за весь час проходження служби до часу виключення зі списків особового складу; в разі відмови, надати обґрунтовану відповідь для можливості оскарження прийнятого рішення суду /а.с. 31-40/.

Позивач також надав до суду копію витягу з протоколу №6 засідання комісії оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, у якому за №1540 старшого сержанта ОСОБА_1 , колишній номер обслуги самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , визнано учасником бойових дій /а.с. 41-42/.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 18.11.2024 №502/2/1/6/2551 повідомлено, що відповідно до протоколу засідання комісії військової частини НОМЕР_2 по визначенню осіб учасниками бойових дій від 24.05.2024 №6 ОСОБА_1 встановлено статус учасника бойових дій. З метою отримання посвідчення учасника бойових дій необхідно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання (стати на військовий облік), після чого буде оформлено відповідне посвідчення /а.с. 64/.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не виготовлення та не видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій, щодо не виключення зі списків особового складу та не здійснення повного розрахунку при звільненні, у тому числі, не нарахування та не виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення з 14.04.2022 до 18.07.2022 та з 08.11.2024 до часу виключення зі списків особового складу, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік, грошового забезпечення в повному обсязі за весь час проходження служби з 14.04.2022 до 18.07.2022 та з 08.11.2024 до часу виключення зі списків особового складу, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що скасування у справі №440/10938/22 наказу про мобілізацію не є підставою для автоматичного звільнення позивача з військової служби, виключення зі списків особового складу та проведення розрахунку, оскільки відповідного обов`язку на відповідача цим рішенням не покладено, а чинні накази про проходження служби не оскаржені.

Суд також зазначив, що позивач не звертався з належним рапортом про звільнення відповідно до статті 26 Закону №2232-XII, натомість самостійно заявив про припинення служби.

Крім того, встановлено, що з 11.05.2024 військову службу позивача призупинено на підставі частини 2 статті 24 Закону №2232-XII у зв`язку з внесенням відомостей до ЄРДР, що виключає виплату грошового забезпечення.

Також суд дійшов висновку, що вимоги щодо виплат за період служби у військовій частині НОМЕР_1 не підлягають задоволенню, оскільки ця частина не є відповідачем у справі, а вимоги щодо посвідчення учасника бойових дій — через відсутність доказів звернення та порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває станом на час розгляду даної справи.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 “Про загальну мобілізацію”, затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду даної справи.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом 2 ч.2 ст. 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу 3 ч.6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ.

Відповідно до п. 4 ч. 1 та абз. 1 ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Як зазначалось вище, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 у справі №440/10938/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 /а.с. 22-26/,зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №79 від 14.04.2022 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" в частині призову по мобілізації старшого сержанта ОСОБА_1 , 1973 р.н, який призначений у команду № НОМЕР_1 , і відправлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Колегія суддів зазначає, що вказаним рішенням у справі №440/10938/22 на відповідачів не було покладено обов`язку щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

При цьому доказів видання в установленому порядку наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас або у відставку матеріали справи не містять.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2023 №269 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу цієї військової частини та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 для подальшого проходження військової служби /а.с. 66/.

У подальшому наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу) від 18.09.2023 №50-рс та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 20.09.2023 №258 ОСОБА_1 призначено на посаду та зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 і на всі види забезпечення /а.с. 108/.

Крім того, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 01.11.2023 №32-рс та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 01.11.2023 №300 ОСОБА_1 призначено на іншу посаду та визнано таким, що приступив до виконання службових обов`язків за нею /а.с. 109/.

Наведені накази є чинними, у межах даної справи не оскаржуються, а доказів їх скасування матеріали справи не містять.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 Верховний Суд дійшов висновку, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання такої процедури протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Отже, скасування наказу про призов ОСОБА_1 під час мобілізації не є самостійною правовою підставою для його звільнення з військової служби, виключення зі списків особового складу та проведення повного розрахунку, оскільки такі дії можливі виключно у порядку та на підставах, визначених законодавством, зокрема статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №3543-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 242 Положення №1153/2008 передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 із рапортом про звільнення з військової служби у порядку, визначеному законодавством, до відповідача не звертався.

Натомість 17.02.2024 ОСОБА_1 подав рапорт, в якому повідомив про самостійне припинення проходження військової служби на підставі судового рішення у справі №440/10938/22, що не відповідає передбаченому законом порядку звільнення /а.с. 110/.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 11.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР /а.с. 120/.

Відповідно до частини 2 статтею 24 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на 11.05.2024) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Отже, з 11.05.2024 військова служба ОСОБА_1 вважається призупиненою в силу прямої норми закону, у зв`язку з чим останній не входить до чисельності Збройних Сил України, а виплата грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення йому правомірно призупинена.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не виключення його зі списків особового складу та не здійснення повного розрахунку при звільненні, а також зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення його зі списків особового складу, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, перерахунку та виплати грошового забезпечення, а також нарахування та виплати неотриманого грошового забезпечення, оскільки такі вимоги є необґрунтованими.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, перерахунку грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку за період з 14.04.2022 до 18.07.2022, оскільки у зазначений період ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка не є відповідачем у цій справі, а отже не може нести обов`язок щодо здійснення відповідних виплат у межах спірних правовідносин.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не виготовлення та не видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 №43, затверджено Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Положення про міжвідомчу комісію), відповідно до приписів пункту 1 розділу ІІ якого, основними завданнями міжвідомчої комісії за обставин цього судового спору є:

1) надання статусу учасника бойових дій у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, особам, зазначеним в пунктах 19, 20 та 22 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

2) надання статусу учасника бойових особам, зазначеним в пунктах 21, 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII;

3) надання статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які у порядку, встановленому законодавством, залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у період з дня набрання чинності Законом України від 01 липня 2014 року № 1547-VII "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до набрання чинності Законом України від 07 квітня 2015 року № 291-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України".

Пунктом 2 розділу ІІ Положення про міжвідомчу комісію визначено, що Міжвідомча комісія має право, зокрема:

1) розглядати документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, надіслані комісіями при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу;

2) розглядати документи щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в підпункті 2 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу, надіслані такими особами або командирами добровольчих формувань, у складі яких вони брали участь в антитерористичній операції, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

6) уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких подано документи, заслуховувати пояснення цих осіб, свідків та представників державних органів;

7) приймати рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпунктах 1-3 пункту 1 цього розділу;

10) повертати документи щодо надання статусу учасника бойових дій комісіям при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах у разі відсутності в поданих документах спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (стосовно осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цього розділу).

Пунктом 4 розділу ІІІ Положення про міжвідомчу комісію встановлено, що на підставі рішення міжвідомчої комісії про надання статусу учасника бойових дій видаються посвідчення та нагрудні знаки відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Згідно з пунктом 9 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак видаються Мінветеранів, Держспецтрансслужбою, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро, органами Мін`юсту, Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, ДСНС, СБУ, розвідувальних органів, Управління державної охорони, Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, а також міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, в яких утворені комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 р. № 16 Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (ЗП України, 1995 р., № 3, ст. 73), в порядку, затвердженому відповідними державними органами згідно із законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для видачі посвідчення учасника бойових дій є відповідне рішення уповноваженого органу (комісії), після чого оформлення та видача посвідчення здійснюється компетентними органами у встановленому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 надав до суду копію витягу з протоколу засідання комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », відповідно до якого його визнано учасником бойових дій /а.с. 41-42/, а також лист військової частини НОМЕР_2 , яким підтверджено встановлення такого статусу та роз`яснено необхідність звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання для отримання посвідчення /а.с. 64/.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про видачу посвідчення учасника бойових дій, а також доказів відмови відповідача у його видачі.

Відповідно до статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність порушеного права, свободи чи інтересу особи на момент звернення до суду.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підтвердженого факту порушення відповідачем прав позивача у цій частині, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання видати посвідчення учасника бойових дій є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції наданих ним до матеріалів справи доказів звернення до відповідача щодо отримання посвідчення учасника бойових дій колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, документом, який позивач ідентифікує як доказ відповідного звернення є аркуш, на якому викладено текст звернення під заголовком «ПРОШУ» (а.с. 65), однак такий документ не містить жодних відомостей, що підтверджують його направлення чи отримання відповідачем.

При цьому за своїм змістом та оформленням він не відповідає вимогам до письмової заяви (звернення) до суб`єкта владних повноважень та не підтверджує факт подання у встановленому порядку.

За відсутності доказів направлення або отримання, вказаний документ не є належним та допустимим доказом звернення у розумінні статей 73, 74 КАС України.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 по справі № 440/1798/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій

Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua