Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №440/12362/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 р. Справа № 440/12362/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2025, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 04.11.25 по справі № 440/12362/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі- відповідач , ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, апелянт), в якій просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.06.2025 OP №916180123761 про відмову йому в переході на інший вид пенсії за Законом України «Про державну службу»;

-зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевести його з 28.05.2025 на пенсію державного службовця відповідно до норм Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи з 05.07.2001 по 05.11.2010 включно на посаді голови Новотагамлицької сільської ради (Новотагамлицьким сільським головою) та з урахуванням довідок Виконавчого комітету Машівської селищної ради №743 від 27.05.2025 та №744 від 27.05.2025.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 позовну заяву задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.06.2025 ОР №916180123761 про відмову в переході на інший вид пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 28.05.2025 на пенсію державного службовця відповідно до норм Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 05.07.2001 по 05.11.2010 включно на посаді голови Новотагамлицької сільської ради та Новотагамлицьким сільським головою, з урахуванням довідок Виконавчого комітету Машівської селищної ради від 27.05.2025 №743 та №744.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що до стажу державної служби позивача зараховано період роботи на посаді сільського голови з 11.09.1990 по 04.07.2001, що становить 10 років 9 місяців 24 дні.

Відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі- Закон №889-VIII) з 01.05.2016 (день набрання чинності Законом №889- VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі-Закон №1058-ІV).

Зазначив про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії відповідно до Закону № 889-VIII, оскільки лише за умови одночасного дотримання всіх вимог, передбачених пунктами 10 і 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби, у особи виникає право на призначення пенсії згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII.

Записами трудової книжки підтверджується, що позивач працював в органах місцевого самоврядування.

Зауважив, що час роботи позивача в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі- Закон №3723-ХІІ), до 04 липня 2001 року ( дати набуття чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ від 07.06.2001 (далі- Закон №2493-ІІІ).

Відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ необхідними умовами для призначення пенсії державного службовця є пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону №1058-ІV та наявність, в даному випадку, не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до наданих ОСОБА_1 документів, починаючи з 12.04.2002 позивач працював на посадах, які відносяться до категорій посад органів місцевого самоврядування, тобто, на думку апелянта, станом на 01.05.2016 позивач не працював на посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відсутність необхідного стажу державної служби не дає підстав для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість судового рішення, просив залишити апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 -без змін.

Позивач вказав, що судом першої інстанції було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, з огляду на що, рішення є обґрунтованим та таким, що ухвалено з правильним застосуванням судом норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. Зазначив, що усі доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, яким, на думку позивача, судом першої інстанції надана вичерпна, однозначна та обґрунтована оцінка.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та з 21.06.2017 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV ( а.с.58).

28.05.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

До заяви позивачем було, зокрема, додано копії: паспорта серії НОМЕР_1 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру , трудової книжки серії НОМЕР_2 , довідки Виконавчого комітету Машівської селищної ради №743 від 27.05.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби; довідки Виконавчого комітету Машівської селищної ради №744 від 27.05.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років.

Заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з урахуванням принципу екстериторіальності.

Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.06.2025 ОР №916180123761 ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.25-27).

В обґрунтування рішення відповідач зазначив, що станом на 01.05.2016, а також на момент звернення до управління Пенсійного фонду України ОСОБА_1. не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. 04.07.2001 набрав чинності Закон №2493-ІІІ, статтею 21 якого передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону №1058-ІV . Отже, до стажу державної служби ОСОБА_1 зараховано період роботи з 11.09.1990 по 04.07.2001 (10 років 9 місяців 24 дні), де він працював головою Новотагамлицької селищної ради. З 01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, Прикінцевими положеннями якого збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі- Постанова №622). На призначення пенсії за Законом №889-VIII мають право особи, яким не призначалися пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ: державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889-VIII обіймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України; особи, які на день набрання чинності Закону №889-VIII мають стаж не менше як 20 років та посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Станом на 01.05.2016 позивач не працював на посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Враховуючи вище зазначене, підстав для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» немає.

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.06.2025 OP №916180123761 про відмову в переході на інший вид пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.

Відтак, період роботи позивача з 05.07.2001 по 05.11.2010 на посаді голови Новотагамлицької сільської ради (Новотагамлицьким сільським головою), яка прирівняна до посад державної служби, дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, а доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, є безпідставними.

Суд виснував, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивача наявний необхідний вік, він має достатньо страхового стажу, що не заперечується відповідачем, та на 01.05.2016 більше 20 років стажу державної служби (з урахуванням періоду роботи з 05.07.2001 по 05.11.2010 на посаді голови Новотагамлицької сільської ради (Новотагамлицьким сільським головою), отже, ОСОБА_1 має право на переведення на пенсію державного службовця відповідно до норм Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII (набрав чинності 01.05.2016) передбачено, що Закон №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Враховуючи вище зазначені правові положення правових норм, колегія суддів погоджується із твердженням відповідача, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме : щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.06.2025 ОР №916180123761 встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію держслужбовця за статтею 37 Закону №889-VIII стала недостатність стажу державної служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі-Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283

Відповідно до пункту 2 Порядку №283, що діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Порядок №283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25 березня 2016 року постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.

Згідно із пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , що видана 31.05.1976, колегією суддів встановлено наступне:

-10.04.1998 ОСОБА_1 обраний головою Новотагамлицької сільської ради на підставі Рішення І сесії ХХІІІ скликання від 10.04.1998;

-10.04.2002 ОСОБА_1 обраний Новотагамлицьким сільським головою на підставі Рішення І сесії ХХІV cкликання від 10.04.2002;

-10.04.2002 ОСОБА_1 прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування на першій сесії сільської ради від 10 квітня 2002 року;

-07.04.2005 ОСОБА_1 присвоєно восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування на підставі Рішення ХХ сесії ХХIV скликання від 28.04.2005;

-07.04.2006 ОСОБА_1 звільнений у зв`язку із закінченням строку повноважень, частина 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в України";

-07.04.2006 ОСОБА_1 обраний Новотагамлицьким сільським головою на підставі Рішення І сесії VI скликання від 07.04.2006;

-29.12.2006 ОСОБА_1 присвоєно сьомий ранг посадової особи місцевого самоврядування на підставі Рішення V сесії V скликання 29.12.2006 ;

-05.11.2010 ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із закінченням строку повноважень, частина 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на підставі рішення І сесії VI скликання від 05.11.2010 року.

Колегія суддів зазначає , що відповідні записи містять відтиск печатки, посилання на документи, на підставі яких внесено записи.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Враховуючи вище зазначені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаж державної служби позивача становить станом на 01.05.2016 більше 20 років.

Оскільки ОСОБА_1 досяг віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на день набрання чинності Законом №889-VIll мав більш як 20 років стажу на посадах державної служби станом на 01 травня 2016 року, відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на отримання пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону №3723-ХІІ, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIІІ з 28.05.2025.

Відповідні висновки відповідають правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855.

Вищевикладеним спростовуються доводи апелянта про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця лише до 04.07.2001.

При зверненні із заявою до пенсійного органу ОСОБА_1 надано довідку Виконавчого комітету Машівської селищної ради №743 від 27.05.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби; довідку Виконавчого комітету Машівської селищної ради №744 від 27.05.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

Зазначені довідки за формою та змістом відповідають вимогам форм довідок, передбачених Порядком №622, підписані уповноваженими особами та містять гербову печатку.

Жодних заперечень щодо форми, підстав видачі, періодів, за який вказана заробітна плата для призначення пенсії тощо, відповідачем не наведено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності врахування відповідачем даних з довідок Виконавчого комітету Машівської селищної ради про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.05.2025 №743 та №744.

Таким чином, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 440/12362/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк