Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №200/8502/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року справа №200/8502/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року (повне судове рішення складено 15 січня 2026 року) у справі № 200/8502/25 (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача, викладені у листі від 27.10.2025 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з дати її припинення з виплатою заборгованості, що утворилася.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач з 29.07.2005 одержує пенсію за віком, перебуває на обліку у відповідача у статусі тимчасово переміщеної особи, виплату пенсії припинено з 01.04.2017.

За результатами здійснення процедури ідентифікації засобами відеозв*язку на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.08.2025 № 806731 особу пенсіонера встановлено (ідентифіковано). Разом з цим виплата пенсії, яка була припинена з 01.04.2017, поновлена не була.

Позивач наголошує, що ідентифікація була пройдена, а відтак на підставі абз. 4 п. 8 постанови КМУ від 11.02.2025 № 299, виплата пенсії повинна бути поновлена.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо непоновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі проходження індентифікації.

Зобов`язано Управління поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01.04.2017 з виплатою заборгованості, що утворилася.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що по-перше, заява позивача про виплату пенсії від 26.09.2025 № 16530 не відповідає додатку 1 до Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, а саме її форма не відповідає встановленій додатком 1 до Порядку 1596, відсутні обов`язкові реквізити (не вказано назву банку).

По-друге, відповідач вважає, що оскільки виплату пенсії було припинено до введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», то поновлення виплати пенсії можливе після особистого звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України у порядку, передбаченому Порядком № 22-1.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа та є отримувачем пенсії за віком відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як не заперечується сторонами, з 01.04.2017 на підставі списків, отриманих в порядку обміну інформацією із зазначеними вище службами, відповідно до положень п.5 ч. 1 ст. 49 Закону 1058 та ст. 12 Закону 1706, у зв`язку з поверненням на непідконтрольну українській владі території, Позивачці з 01.04.2017 було припинено виплату пенсії (призупинено до з`ясування обставин).

Також, як не заперечується сторонами, 20.07.2025 Позивачка подала заяву на ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв`язку. На підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.08.2025 № 806731 особу Позивачки встановлено. Також під час відеоконференцзв`язку, Позивачка повідомила про те, що не отримує пенсію від органів Російської Федерації.

Також ОСОБА_1 звернулася до уповноваженого Пенсійного фонду України в Донецькій області через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про виплату пенсії від 26.09.2025 № 16530, яка задоволена не була.

Згідно листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.10.2025 року № 46070-41574/С-02/8-0500/25, наданого у відповідь на звернення позивача на вебпортал Пенсійного фонду України № ВЕБ-05001-Ф-С-25-210901 від 26.09.2025, яке зареєстровано 29.09.2025 за № 41574/С-0500-25, зазначено, що оскільки виплату пенсії ОСОБА_1 припинено до введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» поновлення виплати пенсії можливе після особистого звернення до територіального органу Пенсійного фонду України у порядку, передбаченому Порядком № 22-1.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ст. 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Право позивача на отримання пенсії, що відповідачем не заперечується, крім того судом встановлено, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України від 15.04.2014 № 1207 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.5 ч. 1 ст. ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 06.02.2017 року), виплата пенсії припиняється у випадках передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, первинно виплата пенсії позивачу була припинена з 01.04.2017 року через наявність інформації про повернення до тимчасово окупованої території. При цьому зазначені дії відповідача не оскаржуються.

В подальшому позивачем було успішно пройдено ідентифікацію, що підтверджується рішенням від 11.08.2025 № 806731 та повідомлено про те, що вона не отримує пенсію від органів російської федерації.

Відповідно до абз. 4 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Постанова № 299, пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», виплату яких припинено до набрання чинності цією постановою, у зв`язку з не проходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, поновлюються за заявами про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія. Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Отже, Постановою № 299 чітко визначено, що у випадку припинення виплати пенсії, яке відбулося до набрання чинності цією постановою (що і має місце в межах даного спору), поновлення такої виплати здійснюється у тому числі:

за заявою про поновлення виплати пенсії, що надійшла до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія. Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України;

у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

При цьому в межах даного спору процедура успішного проходження ідентифікації відбулася первинно, а отже надання окремої заяви про поновлення виплати пенсії Постановою № 299 не передбачено, пенсія сплачується на розрахунковий рахунок, наявний в матеріалах пенсійної справи.

Таким чином з урахуванням проходження ідентифікації у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області наявний обов`язок поновити нарахування та виплату пенсії позивачу, чого здійснено не було.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на необхідність звернення до територіального органу Пенсійного фонду України у порядку, передбаченому Порядком № 22-1 із заявою про поновлення виплати пенсії, так як положення Постанови № 299 мають превалюючий характер.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про:

визнання протиправними дій відповідача щодо непоновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі проходження індентифікації;

зобов`язання Управління поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01.04.2017 з виплатою заборгованості, що утворилася.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 200/8502/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 07 квітня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І.В. Сіваченко

А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук