Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №620/13816/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/13816/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Падій В. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати за ОСОБА_1 право на мінімальний розмір основної пенсії за червень 2025 року в розмірі 32000 грн та протиправним її виплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області в розмірі 19904,09 грн;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 недоплачену основну пенсію за червень 2025 року в розмірі 12095,91 грн;

-визнати за ОСОБА_1 право на розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за червень 2025 року, в розмірі 3200 грн та протиправним її непризначення, невиплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, за червень 2025 року в розмірі 3200 грн;

- визнати протиправними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 розміру пенсії за червень 2025 року, що нижче нарахованого розміру пенсії та зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області утриматися від вчинення таких дій;

- допустити негайне виконання рішення суду, у межах суми стягнення 15295,91 грн, що є недоплаченим розміром пенсії за червень місяць 2025 року.Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою суду від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відкрито провадження у справі, установлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.03.2026 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому вказують, що позов повинен бути залишений без розгляду з наступних підстав. Із електронного кабінета Головного управління, зареєстрованого в ЄСІТС, встановлено, що в провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувають адміністративні справи: №620/12826/25, № 620/13162/25, № 620/766/26, № 620/2070/26, № 620/2006/26 за адміністративним позовом позивача до Головного управління про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

стягнення коштів. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №620/12826/25, яке станом на момент підготовки відзиву у даній справі законної сили не набрало, адміністративний позов задоволено частково, зобов`язано Головне управління здійснити ОСОБА_1 з 24.05.2025 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону України №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що спір у даній справі щодо визнання протиправною виплати позивачу пенсії за червень 2025 (не у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком) та стягнення недоплаченої суми, є тотожним, зокрема, зі справою №620/12826/25. Таким чином, враховуючи вищевказане, оскільки сторони, предмет та підстави позову у справі №620/12826/25 та даній справі, а також в інших, ще не розглянутих судом, тотожні, та зазначені рішення не набрали законної сили, це є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України.

Ухвалою суду від 07.04.2026 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про залишення позову без розгляду задоволено частково; адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 право на мінімальний розмір основної пенсії за червень 2025 року в розмірі 32000 грн та протиправним її виплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області в розмірі 19904,09 грн; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 недоплачену основну пенсію за червень 2025 року в розмірі 12095,91 грн, залишено без розгляду; в решті задоволення клопотання відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1, група інвалідності 1), про що йому видано відповідне посвідчення.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У червні 2025 року позивачу нарахована основна пенсія у розмірі 19904,09 грн, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю за червень 2025 року не нарахована (а.с.8).

Вважаючи, що відповідачем протиправно не нараховано та невиплачено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю за червень 2025 року у розмірі 3200 грн позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 50 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

Так, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону № 796-XII та викладено статтю 50 Закону № 796-XII в такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.»

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону № 107-VI, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону № 796-XII, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

28.12.2014 Законом № 76-VIII, яким статтю 50 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.»

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив Порядок № 1210, за змістом пункту 13 якого (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112), щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: 1) особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; 2) інвалідам II групи - 379,6 гривні; 3) інвалідам III групи - 284,7 гривні; 4) для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам I групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні.

Отже, змінивши Законом № 76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

При цьому, законодавець вже не вперше допускає обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024, яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 вказала, що внесені Законом № 76-VIII зміни до статті 50 Закону № 796-XII є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 580/5022/24, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, констатувала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні статті 54 Закону № 796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 вказала, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми статті 50 Закону № 796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону № 230/96-ВР.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважала, що правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі № 813/5002/17, від 16.06.2022 у справі № 644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватись та виплачуватись в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 відступила від попередніх висновків та сформувала наступні:

1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;

2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.

Згідно протоколу про перерахунок пенсії від 18.06.2025 слідує, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 позивачу не нарахована, а отже відповідач проявив

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом: визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати позивачу з 01.06.2025 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу з 01.06.2025 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права на щомісячне отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 3200 грн/місяць, то суд зазначає наступне.

Згідно частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В свою чергу, частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;

8-2) припинення релігійної організації, передбаченої статтею 289-9 цього Кодексу, та передачу майна, коштів та інших активів, що перебувають в її власності, крім культового, у власність держави;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

В даному випадку суд зазначає, що право позивача на щомісячне отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначено статтею 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не потребує додаткового визнання такого права судом, натомість права позивача щодо отримання належного розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в даному випадку захищені у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у належному розмірі та, як наслідок, зобов`язання відповідача здійснити позивачу відповідне нарахування та виплату додаткової пенсії.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача недоплачений розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю за червень 2025 року в розмірі 3200,00 грн, то суд зазначає, що в цій частині позовних вимог права позивача захищені шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу з 01.06.2025 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Крім того, суд зазначає, що з практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Обчислення розміру пенсії належить до виключної компетенції Пенсійного фонду України, оскільки відповідачем не було здійснено позивачу розрахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 розміру пенсії за червень 2025 року, що нижче нарахованого розміру пенсії є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичний розмір отриманої ним пенсії у зазначений період, а також сам факт її виплати у меншому розмірі, ніж нараховано.

При цьому суд враховує, що відповідачем в червні 2026 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю не нараховувалася, а тому не може її не виплата трактуватися як протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 розміру пенсії за червень 2025 року, що нижче нарахованого розміру пенсії.

Позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області утриматися від вчинення таких дій не підлягає задоволенню, оскільки спрямована на майбутнє.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, як передчасно заявленої.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021, у зразковій справі №560/2120/20.

Щодо клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки, в даному випадку, способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати позивачу з 01.06.2025 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу з 01.06.2025 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ – 21390940).

Суддя В.В. Падій