Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №600/276/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/276/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департамента соціальної політики Чернівецької міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради у видачі ОСОБА_1 акту встановлення факту здійснення за ним догляду;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу акту встановлення факту здійснення догляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є особою з інвалідністю 1 групи «Б» та потребує постійного догляду, а ОСОБА_2 проживає разом з ним без реєстрації більше 2-х років та здійснює догляд на непрофесійній основі. Позивач зазначає, що звернуся до відповідача із заявою про складання акту встановлення факту здійснення за ним догляду, однак відповідач відмовив у складанні вказаного акту безпідставно та необґрунтовано.

Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позову та зазначив, що ОСОБА_1 відмовлено у складанні акту встановлення здійснення догляду у зв`язку з відсутністю документа про здійснення за ним догляду ОСОБА_2 . Відповідач зазначив, що відмова у складанні акту здійснення догляду відповідає вимогам п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 1044) отже є правомірною.

Рух справи у суді

Судом відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК Серія 12 ААГ №068614 позивачу встановлено 1 «Б» групу інвалідності 17.10.2022 р. безтерміново. (а.с. 7).

Матеріали справи містять копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та копію паспорат громадянина України № НОМЕР_1 . (а.с. 9, 11).

Також матеріали справи містять копію свідоцтва НОМЕР_2 про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

Матеріали справи містять копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

03.09.2024 р. ТОВ «Єврокомунбуд» складено Акт №387 про те, що ОСОБА_2 станом на 03.09.2024 р. проживає з ОСОБА_1 без реєстрації більше 2-х років за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 13-14).

03.09.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання акту встановлення факту здійснення за ним догляду. Згідно листа відповідача від 10.09.2024 р. повідомлено позивача, що у зв`язку із відсутністю документу про здійснення за ним постійного догляду ОСОБА_2 (компенсації, допомоги, надбавки, тощо) відмовлено у складанні комісією відповідного акту встановлення факту здійснення догляду за громадянами із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи та особами, які потребують постійного догляду для перетинання державного кордону. (а.с. 16).

Мотивувальна частина

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно з п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27 січня 1995 р. № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначено у Закону України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року № 2671-VIII (далі – Закон № 2671-VIII).

Згідно з ст. 20 Закону № 2671-VIII оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою/сім`єю та їхнім найближчим оточенням, а також отриманих від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку.

Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюють фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, соціальний менеджер. У разі необхідності до оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах залучаються медичні, педагогічні працівники, інші фахівці, в тому числі у сфері психічного здоров`я.

Порядок оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Судом встановлено, що на виконання вимог п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27 січня 1995 р. № 57 (далі – Правила №57) позивач (особа з інвалідністю 1 групи) звернувся до відповідача із заявою щодо надання акту встановлення факту здійснення за ним догляду. Однак, згідно листа відповідача від 10.09.2024 р. повідомлено позивача, що у зв`язку із відсутністю документу про здійснення за ним постійного догляду ОСОБА_2 (компенсації, допомоги, надбавки, тощо) відмовлено у складанні комісією відповідного акту встановлення факту здійснення догляду за громадянами із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи та особами, які потребують постійного догляду для перетинання державного кордону.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що Правила №57 не містять чіткого та вичерпного переліку документів-доказів, які особа має надати разом із заявою про складання акту встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю. Однак, аналіз п. 2-1 Правил №57 дають підстави вважати, що суть вказаного акту полягає в тому, що саме комісія під час візиту до особи з інвалідністю має встановлювати факт догляду (або відсутність такого догляду) за нею. Тобто, положення Правила №57 не містять обов`язку заявника доводити факт здійснення догляду за ним на етапі подання відповідної заяви, а факт здійснення догляду за особою може бути встановлений лише виїздом комісії за місцем проживання особи та встановленням/не встановленням обставин, про які зазначено у заяві позивача. Однак, у спірних правовідносинах, відповідачем не сформовано відповідну комісію та не здійснено її виїзд за місцем проживання позивача, а відмова ґрунтується виключно на відсутності документу, що підтверджують здійснення за особою постійного догляду. Суд вважає, що відмова з вказаних підстав є виявом надмірного формалізму, оскільки саме Акт за своїм змістом є документом, що фіксує (встановлює) факт здійснення догляду за особою з інвалідністю.

Суд наголошує, що відповідач зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. А отже, якщо норма п. 2-1 Правил №57 не передбачає чіткого та вичерпного переліку обов`язкових додатків до заяви про складання акту встановлення факту здійснення догляду за особою, вимога про їх надання (або відмова у задоволенні заяви із зазначених підстав) є незаконною.

Таким чином, суд вважає, що п. 2-1 Правил №57 покладає на відповідача обов`язок встановити факт догляду шляхом направлення комісії за місцем проживання особи. Зазначена норма не зобов`язує заявника надавати будь-які інші документи, окрім самої заяви, оскільки встановлення обставин догляду є безпосереднім завданням комісії під час обстеження. На підставі вказаного, суд вважає, що під час розгляду заяви позивача про видачу акту встановлення факту здійснення за ним догляду відповідач діяв з надмірним формалізмом, не на підставі та не у спосіб визначений законами України, а тому оскаржувана відмова є протиправною.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що відмова у складанні акту встановлення факту здійснення догляду за позивачем є протиправною. У зв`язку із вказаним суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю в обраний позивачами спосіб.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому не вирішує питання відшкодування на його користь судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради у видачі ОСОБА_1 акту встановлення факту здійснення за ним догляду.

3. Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2024 р. про видачу акту встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_1 .

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради (вул. Героїв Майдану, 176, м. Чернівці, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, 58029, ЄДРПОУ 44161525);

третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

Суддя Т.М. Брезіна