Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №240/1867/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/1867/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.12.2025 № 063350022831 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити з 04.12.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 03.12.2025 №4086/03.2/3-25 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.12.2025 №4087/03.2/3-25, виданих Департаментом освіти і науки Житомирської обласної державної (військової) адміністрації.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку з чим порушено її право на отримання обраного виду пенсії.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві на позов просить у його задоволенні відмовити. Зазначає, що в результаті відпрацювання документів, наданих позивачем встановлено, що станом на 01.05.2016 року вона працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю перевірочної роботи Управління податків і зборів з фізичних, що не віднесено до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723. До стажу на посадах державної служби враховано періоди роботи з 11.09.1990 по17.02.1992 та період з 18.02.1992 по 30.09.1992, що складає - 2 роки 0 місяців 21 день. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 працювала на посадах, що відносяться до посад органів місцевого самоврядування та станом на 01.05.2016 мала 19 років 05 місяців 03 дні, відсутні підстави для переведення з пенсії відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області, заперечуючи проти позову, надало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких Законом № 509 було передбачено встановлення персонального звання, та в період перебування на яких були присвоєні персональні звання – не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Крім того, посади посадових осіб органів державної податкової служби, яким присвоюються спеціальні звання, не передбачені статтею 25 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач з 24.10.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернулася до Управління із заявою від 04.12.2025 №15422 щодо перерахунку пенсії, а саме – щодо переходу з пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII.

ГУ ПФУ в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та рішенням від 11.12.2025 № 063350022831 відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 рок №3723-ХІІ. Така відмова мотивована тим, що періоди роботи позивача в органах Державної податкової служби України не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.

Скарга на вказане рішення була залишена без задоволення.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 47 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №1058-IV), особи, пенсію яким призначено пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України “Про Кабінет Міністрів України”, “Про державну службу”, “Про Національний банк України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про судоустрій і статус суддів”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Реалізацію права на пенсійне забезпечення державних службовців визначає Закон України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 №889-VIII (далі – Закон України №889-VIII), відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України №1058-IV.

Закон України №889-VIII набрав чинності з 01 травня 2016 року, а розділом “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону закріплено, що Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 рок №3723-ХІІ (далі – Закон України № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України №889-VIII, втратив чинність.

Згідно з пунктом 10 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

На підставі пункту 12 зазначеного розділу для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, положеннями розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

Тобто, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі № 466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі № 308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 431/991/17 тощо.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинного до 19.11.2012), правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Статтею 344 Податкового кодексу України визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

При прийнятті на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін відповідно до Закону України "Про державну службу".

На роботу до контролюючих органів не можуть бути прийняті особи, стосовно яких встановлено обмеження законами України "Про державну службу" та "Про засади запобігання і протидії корупції".

Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Відповідно до довідки Департаменту освіти і науки Житомирської обласної військової адміністрації № 4085/03-2/3-25 від 03.12.2025 і трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працювала у спірний період на таких посадах в органах податкової служби:

- з 09.10.2003 року на посаді старшого державного податкового інспектора з присвоєнням спеціального звання «Інспектор податкової служби» ІІІ рангу;

- 09.10.2003 року – прийнято Присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- з 01.11.2004 року на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора;

- 09.01.2006 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби» ІІ рангу;

- з 29.03.2011 року на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора з присвоєнням спеціального звання «Інспектор податкової служби» І рангу;

- 01.01.2014 року присвоєно спеціальне звання Інспектор податкової та митної справи І рангу;

- 13.03.2017 припинена державна служба та звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та п.1 ч.1 ст.87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу».

Згідно з даною довідкою, стаж державної служби позивача станом на 03.12.2025, у тому числі і за період роботи в органах податкової служби Житомирської області, складає 22 роки 21 день.

Суд звертає увагу, що відповідачами не заперечується правомірність та дійсність записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , заповненої 03.08.1987.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (надалі - Постанова № 306), якою затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку - податкових органів, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Додатком 6 до Постанови № 306 встановлені співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів.

Відповідно до додатку 6 до Постанови № 306, інспектор податкової служби І рангу прирівнюється до 7 рангу державного службовця, а радник податкової та митної справи III рангу - до 6 рангу державного службовця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/9780/22.

Таким чином, період роботи позивача з 09.10.2003 по 13.03.2017 віднесено до посад державної служби, тому має бути зарахований до стажу державної служби.

Звертаючи із позовом до суду позивач просить суд зарахувати до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби Житомирської області з 09.10.2003 по 13.03.2017.

Разом з цим, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.12.2025 № 063350022831 про відмову позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII згідно заяви від 04.12.2025 містить лише таку підставу як незарахування до стажу державного службовця періоду роботи позивача з 09.10.2003 по 13.03.2017, оскільки на його думку, робота у вказаний період на посадах в податкових органах не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Щодо інших періодів роботи позивача, спірне рішення не містить відмови у зарахуванні цього стажу до стажу роботи на державній службі.

Аналізуючи наведені вище правові норми, суд доходить висновку, що незараховані періоди служби позивача на посадах в органах державної податкової служби з 09.10.2003 по 13.03.2017 підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.12.2025 № 063350022831.

Щодо обраного позивачкою способу захисту щодо зобов`язання відповідача призначити з 04.12.2025 пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХII на підставі довідок від 03.12.2025 №4086/03.2/3-25 та від 03.12.2025 №4087/03.2/3-25, виданих Департаментом освіти і науки Житомирської обласної державної (військової) адміністрації, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Повноваження щодо призначення пенсії відносяться виключно до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Оскільки відповідачем спірний період роботи на виконання рішення суду ще не зараховано до стажу роботи позивача (з урахуванням висновків суду в цьому рішенні) та не надано оцінку загальному стажу роботи позивача для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та ще не прийнято відповідне рішення за результатом розгляду заяви, суд вважає, що ці вимоги є передчасними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити з 04.12.2025 пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХII на підставі довідок від 03.12.2025 №4086/03.2/3-25 та від 03.12.2025 №4087/03.2/3-25, виданих Департаментом освіти і науки Житомирської обласної державної (військової) адміністрації, не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволенню не підлягають, оскільки вказаним управлінням не розглядалось питання призначення /переведення пенсії позивачу та відповідно рішення не приймалось.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, із застосуванням положень частини другої статті 9 та статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.12.2025 № 063350022831.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2025, зарахувавши періоди її роботи на посадах в органах державної податкової служби з 09.10.2003 по 13.03.2017 до стажу державної служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов