Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №240/2288/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/2288/26

категорія 112030400

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Головного Управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.12.2025 № 0600-0203-8/109763 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу при народженні дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач відмовив у виплаті спірної допомоги, оскільки звернення за її призначенням надійшло пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. З такими діями органу Пенсійного фонду позивач не погоджується, бо ним не враховано факт її перебування на окупованій території України.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивач не має права на отримання допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропущенням 12-місячного строку звернення за призначенням даної допомоги.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У листопаді 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення і виплату допомоги при народженні дитини, на що отримала відмову, мотивовану тим, що заява подана пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За нормами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III (далі Закон №2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2402-III, з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України Про державну допомогу сім`ям з дітьми та іншими законами України.

Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2811-XII) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частинами 1 та 4 статті 1 Закону №2811-XII встановлено, що громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 10 Закону №2811-XII, допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

За приписами статті 11 Закону №2811-XII, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога батькам при народженні дитини призначається без подання документів, передбачених частинами першою та другою цієї статті, якщо відомості, необхідні для її призначення, надійшли у порядку міжвідомчої електронної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян під час державної реєстрації народження дитини.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом №2811-XII визначено Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 (далі - Порядок №1751).

За приписами пункту 12 Порядку №1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Згідно з пунктом 44 Порядку №1751, у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.

До 01.07.2025 призначення і виплата державної соціальної допомоги проводились структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, а з 01.07.2025 – такі функції надані органам Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, із заявою про призначення і виплату державної соціальної допомоги при народженні дитини позивач звернулася 06.11.2025, тобто з пропуском 12 календарних місяців після народження дитини – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, суд вважає, що строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини може бути поновлено за наявності поважних причин, які обумовлюють несвоєчасне звернення батьків, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

Позивач народила свою доньку, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Генічеську Херсонської області. Місцем проживання позивача з донькою було с. Хлібодарівка Чаплинського району Херсонської області, яке згідно з наказом Міністерства розвитку громад на території України «Про затвердження Переліку території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» з 24.02.2022 по даний час є тимчасово окупованою територією.

Позивач разом з донькою, відповідно до довідок від 25.09.2025, є внутрішньо переміщеними особами з с. Хлібодарівка Чаплинського району Херсонської області до с. Мала Глумча Звягельського району Житомирської області. Після виїзду з тимчасово окупованої території і отримання статусу внутрішньо переміщеної особи у вересні 2025 року позивач звернулася до відповідача про отримання допомоги при народженні дитини.

Відтак, пропуск позивачем 12 місячного строку звернення з заявою про виплату допомоги при народженні дитини відбувся з об`єктивних, непереборних причин, що пов`язані з обставинами, які не залежать від волі позивача та є дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій. У зв`язку з цим відмова відповідача у призначенні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12-місячного строку звернення з відповідною заявою є протиправною.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення у формі повідомлення від 10.12.2025 № 0600-0203-8/109763 про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини та необхідність зобов`язання відповідача призначити і здійснити виплату позивачу допомоги при народженні дитини у порядку та розмірі, що встановлені Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Отже, позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним і скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у формі повідомлення від 10.12.2025 № 0600-0203-8/109763 про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порядку та розмірі, що встановлені Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1064, 96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

07.04.26