Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №240/23948/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/23948/25

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про повторне взяття на військовий облік ОСОБА_1 та безпідставну відмову ОСОБА_1 у знятті з військовою обліку з виключенням з військового обліку у зв`язку відомостями, які містяться у військовому квитку позивача та з досягненням граничного віку перебування в запасі;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 зняти з військового обліку з виключенням з військового обліку на підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», застосувавши статтю 58 Конституції України, ОСОБА_1 з відміткою у військо-обліковому документі відомостей про виключення з військового обліку

В обґрунтування позову вказує, що статтею 32 Закону №2232-ХП у редакції, яка діяла на момент досягнення ним сорокарічного віку, було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку. При цьому, наказом МОУ від 09.06.2006 №342 були внесені зміни до постанови №35 від 22.01.2002 щодо зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час. Позивач зазначає, що у нього станом на 2006 рік та 2008 роки було дві законні підстави для виключення з військового обліку, по - перше за станом здоров`я, що відповідно здійснив сам військкомат 26.06.2006, а також у 2008 році його повинні були виключити з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає що досяг граничного віку перебування в запасі, а тому не є військовозобов`язаним та підлягає виключенню з військового обліку на підставі статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу". Просить позов задовольнити.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, головуючою суддею визначено суддю Панкеєву Вікторію Анатоліївну.

Ухвалою суду від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 23.10.2025 подано клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 29.10.2025 постановлено у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позову без розгляду, відмовити.

Указом Президента України №963/2025 від 13 грудня 2025 року ОСОБА_2 призначено на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

Наказом Голови Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 №01-01-ос суддю Панкеєву Вікторію Анатоліївну відраховано зі штату у зв`язку з призначенням на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

Згідно із актом приймання - передавання справ та документів, затвердженим Головою суду 05.01.2026, нерозглянуті суддею справи передані для подальшого розподілу.

На підставі розпорядження №6 від 06.01.2026 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатом якого суддю Лавренчук Ольгу Володимирівну визначено головуючою суддею для розгляду даної адміністративної справи.

Суддя Лавренчук О.В. своєю ухвалою від 12.01.2026 постановила прийняти до провадження адміністративну справу № 240/23948/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначає, що згідно з паперовою обліковою карткою позивача та військово-обліковим документом позивача серії НОМЕР_1 , який долучений останнім до позовної заяви, позивач 20.06.2006 року був знятий з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.5 Наказу Міністерства оборони України №342-2006 від 09.06.2006 та п.5 абз.4 пп.2 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції 2006 року) в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України, про що було зроблено відповідну відмітку в військово-обліковому документі і обліковій картці позивача. Тобто, відповідно до інформації яка міститься в офіційних документах ІНФОРМАЦІЯ_3 і документах Позивача, то останній у 2006 році був саме знятий з військового обліку військовозобов`язаних з підстав визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу і не виключався з військового обліку військовозобов`язаних. Так, згідно з абз.7 п.2 ч.1ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в чинній редакції) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України зняті з військового обліку Збройних Сил України відповідно за рішенням Міністерства оборони України. В свою чергу Наказ Міністерства оборони України №342-2006 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» №24 від 15.01.2015, а відомості у військовому квитку Позивача на дату події вже не актуальні. Виходячи із діючого законодавства запис у військовому квитку «знятий з військового обліку згідно з наказом МОУ №342» не означає, що людина не підлягає постановці на військовий облік та призову у воєнний час. Відповідно, Позивач не виключався з військового обліку військовозобов`язаних та повинен перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач у відзиві також зазначає, що згідно ч.1-2 ст.28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції станом на 2006 рік) граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі взагалі, - солдати, матроси, сержанти і старшини - до 40 років. У 2014 році у зв`язку із внесенням змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі, який для другого розряду становить до 60 років. На переконання представника відповідача, з набранням чинності змінами до п.2 ч. 2 ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних та повинна перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних, а також Позивач ніколи не виключався з військового обліку за відповідною підставою. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив у якій зазначає, що у військовому квитку ОСОБА_1 та обліковій картці № НОМЕР_1 на звороті, яка надана відповідачем наявний запис про зняття (виключення) ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я та за віком 40 років для рядового складу у зв`язку з чим 25.06.2006, тобто набув статусу особи, яка вже не є військовозобов`язаним. Вказує також, що позивачем згенеровано через офіційний мобільний застосунок "Резерв +" електронний військово-обліковий документ, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 , звання рядовий. Представник позивача зауважує, що позивач не належить до жодної з зазначених у ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" категорій, зокрема не є військовозобов`язаним, не перебуває в запасі, оскільки виключений з обліку у 2008 році за досягненням граничного віку перебування в запасі, і підтверджуючих документів про взяття його на облік знову немає. У відповіді на відзив вказано також, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести зміни до Реєстру. Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача запропонував особисто прибути до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З огляду на викладене, представник позивача вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача

У період із 23.03.2026 по 06.04.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

У військовому квитку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , міститься відмітка про зняття 26.06.2006 із обліку на підставі п. 5 Наказу МОУ №342- 06р, п. 5 абз. 4, пп. 2 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (а.с. 14).

У електронному військово-обліковому документі "Резерв+" позивача міститься інформація, що він є військовозобов`язаним.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат в інтересах ОСОБА_1 звертався до відповідача із зверненнями у відповідь на які, ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 09.08.2025 №8448 повідомив, що ОСОБА_1 не був виключений з військового обліку, а був знятий з нього, а тому він відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232 повторно взятий на військовий облік.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до положень п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є:

- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

- для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

- для резервістів - військовий квиток.

Статтею 32 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Запас військовозобов`язаних, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 № 1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 22.07.2014 № 1604-VII до 60 років.

В свою чергу, приписи Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

Суд враховує, що стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В спірних правовідносинах юридичним фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі. Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень зазначених Законів № 1169-VII та № 1604-VII. За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі. З огляду на зазначене, суд не вбачає порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач, який не досяг 60 - річного віку, підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду, тобто повинен згідно з чинним законодавством України перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону № 2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов`язаним не зважаючи на те, що його знято з військового обліку на підставі норм закону, які діяли на момент такого зняття.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 вказав, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

07.04.26