Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №160/2977/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокуСправа №160/2977/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягають у відмові у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з установленою інвалідністю;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я у зв`язку з наявністю встановленої інвалідності ІІІ групи відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за листопад 2025 року та грудень 2025 року, а також у безпідставній відмові у виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік за рапортом від 06 грудня 2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за листопад 2025 року та грудень 2025 року у повному обсязі з урахуванням усіх передбачених законодавством складових, а також грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі передбаченому законодавством.

В обгрунтуванняя позову, позивач зазначає, що проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , після встановлення інвалідності ІІІ групи звернувся з заявою про звільнення з військової служби. Разом з тим, у звільненні відмовлено з посиланням на відсутність висновку ВЛК про непридатність до військової служби. Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою, оскільки встановлення інвалідності є самостійною підставою для звільнення з військової служби. Крім того зазначає, що у період проходження військової служби безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства не виплачувалося грошове забезпечення за листопад 2025 року та грудень 2025 року, що є істотним порушенням гарантованих державою соціальних і майнових прав військовослужбовця

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що позивач не подавав встановленим порядком рапорт про звільнення його з військової служби (в військової частини відсутні зареєстровані рапорти позивача з цього приводу), не надав належних та допустимих доказів подання такого рапорту (скріншот застосунку Армія+ не свідчить що це був саме рапорт про звільнення та що він був адресований командиру військової частини НОМЕР_1 або командиру РВ батальйону). Крім того, позивач самовільно залишив розположення військової частини, в свою чергу звільнення військовослужбовця за його відсутності можливо лише у випадку якщо його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення та засуджено до позбавлення волі. Єдиний випадок, коли військовослужбовець може бути звільнений з військової служби без його фізичної присутності на службі передбачений статтею 262 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а саме: «В особливий період військовослужбовці, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи визнані непридатними до військової служби, направляються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.».

Позивачем до суду надіслано відповідь на відзив, в якому останній наполягає на задоволенні позовних вимог. Вказує, що посилання відповідача на самовільне залишення військової частини не має правового значення для вирішення питання щодо законності відмови у звільненні, оскільки на момент реалізації позивачем свого права такі обставини були відсутні, а відмова ґрунтувалася на підставах, не передбачених законодавством.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2025 № 230 солдат ОСОБА_1 прийняв посаду та приступив до виконання обов`язків за посадою радіотелефоніста відділення зв`язку ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 .

19 вересня 2025 року Позивач пройшов медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією № 2 військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , за результатами якого було встановлено низку захворювань. Зокрема, до захворювань, пов`язаних з проходженням військової служби, віднесено гіпертонічну хворобу ІІ стадії з наявністю атеросклеротичної бляшки брахіоцефальних артерій при серцевій недостатності 0 стадії, виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у вигляді рубцевих змін цибулини дванадцятипалої кишки, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу з езофагітом без порушення функції, правобічну пахвинну килу з незначним порушенням функції, хронічний простатит без порушення функції, хронічну двобічну нейросенсорну приглухуватість І ступеня праворуч із середньою втратою слуху 38,7 дБ та ІІ ступеня ліворуч із середньою втратою слуху 51,2 дБ, а також астено-невротичний синдром. Комісією прямо зазначено, що вказані захворювання пов`язані з проходженням військової служби.

Разом із цим, у висновках ВЛК також відображені захворювання, які визначено такими, що не пов`язані з проходженням військової служби, а саме: дегенеративно-дистрофічне ураження хребта з екструзіями міжхребцевих дисків L4–L5 та L5–S1 і килами дисків L1–L4 з незначним порушенням функції, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ стадії складного генезу у вигляді цефалгічного синдрому, пірамідної недостатності та дискоординаторних розладів, менінгіома в ділянці намету мозочка ліворуч з помірним порушенням функції, хронічний гастродуоденіт і хронічний панкреатит без порушення функції, хронічна обструктивна хвороба легень з незначним порушенням функції зовнішнього дихання та легеневою недостатністю І стадії, викривлення носової перегородки з порушенням функції носового дихання, а також вазомоторний риніт.

Визнаний придатним до проходження військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав до військової частини НОМЕР_1 висновок Гарнізонної ВЛК № 2 за номером 2873 від 22.09.2025 згідно із яким позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

З 30.09.2025 по 14.10.2025 та з 06.11. по 21.11.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Після цього, за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, ОСОБА_1 був визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи, причиною інвалідності визначено захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/7838/В від 21 листопада 2025 року, виданим комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна лікарня».

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2025 № 347 солдат ОСОБА_1 , переміщений на посаду водія-кранівника відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт 3 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , прийняв посаду та приступив до виконання обов`язків військової служби.

У зв`язку з встановленою інвалідністю 05 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав рапорт на звільнення з військової служби через електронний застосунок «Армія+» на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року, що підтверджується відповідним скріншотом із зазначеного застосунку.

Сторонами не заперечується, що 03.01.2026 позивач самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та за цим фактом проведене службове розслідування результати якого були затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2026 № 128.

Вважаючи протиправною бездіяльність позивача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не скасований.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (пункт 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: за станом здоров`я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008 в редакції на час спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомога поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, яка наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру з поясненнм причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служи чи скасування рішення попередніх командирів.

Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповіді помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.

Таким чином, ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти по команді безпосередньому командиру та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відтак, із рапортом щодо свого звільнення з військової служби позивач зобов`язаний був звернутись до свого безпосереднього командира.

Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ (пункт 3.11.6. Інструкції).

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 280/7446/24 вказував на те, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).

Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.

Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов`язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.

Наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи відмова у задоволенні рапорту.

Таким чином, ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді безпосередньому начальникові рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Відтак, із відповідним рапортом щодо свого звільнення з військової служби позивача зобов`язаний був звернутись до свого безпосереднього командира.

При цьому, розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.

Також, відповідно до пункту 1 Розділу IV Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 ( далі – Порядок №531) рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Згідно з пунктами 6 та 7 Розділу IV Порядку № 531 для направлення на погодження рапорту на Державному вебпорталі військовослужбовець має ввести ГО-номер свого безпосереднього командира (начальника) або у випадках, передбачених цим розділом, ввести Ш-номер прямого командира (начальника) та підписати його.

Підписання та погодження електронного рапорту на Державному вебпорталі здійснюється шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (у тому числі «Дія.Підпис») та/або удосконаленого електронного підпису військовослужбовцем, відповідними командирами (начальниками), та/або засобами Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Пунктами 8 та 9 Розділу IV Порядку № 531 передбачено, що безпосередній командир (начальник) надає відповідь на електронний рапорт військовослужбовця шляхом погодження або непогодження рапорту із зазначенням правового обґрунтування та пропозицій і накладенням свого кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, та/або з використанням засобів Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Після погодження рапорту безпосередній командир (начальник) повинен відправити електронний рапорт військовослужбовця на погодження до свого безпосереднього командира (начальника), ввівши його ГО-номер, а той, у свою чергу, до наступного прямого командира (начальника), ввівши його ГО-номер, і так до командира (начальника), який має право приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця.

Таким чином, розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність обставин для звільнення з військової служби.

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.

У разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, рапорт військовослужбовця подається напряму, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується позивачем, рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року подано через електронний застосунок «Армія+».

Вважаючи, що має підстави для звільнення з військової служби, позивач надіслав рапорт про звільнення з військової служби через електронний застосунок «Армія+», тобто позивачем не дотримано вимог Положення №1153/2008 в частині подання рапорту до безпосереднього керівника. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до свого безпосереднього командира з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту б пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Враховуючи викладене, судом не встановлено факту протиправної бездіяльності відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби, у зв`язку з порушенням процедури подання рапорту, визначеної Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, тобто не по команді.

Щодо позовних вимог у невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за листопад 2025 року та грудень 2025 року, а також у безпідставній відмові у виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік за рапортом від 06 грудня 2025 року суд зазначає, що позивачем не надано як доказів звернення до відповідача із рапортом від 06 грудня 2025 року та/або результати його розгляду так і доказів відмови у виплаті грошового забезпечення за листопад 2025 року та грудень 2025 року. Відсутність доказів порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. До того ж, позивачем не заперечується, що останній самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та за цим фактом проведене службове розслідування результати якого були затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2026 № 128. Означений наказ не був предметом судового оскарження.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна