Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №735/1227/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 квітня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/1227/25

Головуючий у першій інстанції - Балаба О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/761/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків (упущеної вигоди).

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь 32 280 грн майнової шкоди та 10 000 грн моральної шкоди.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,1842 га, з кадастровим номером 7422283300:01:000:0244, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в с. Городище Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Навесні 2025 року позивачці стало відомо, що її земельна ділянка без дозволу переорана відповідачами. За вказаним фактом ОСОБА_1 звернулася до старости Оболонського сторостинського округу Коропської селищної ради Гавриленка В.Д. 18 червня 2025 року земельну ділянку обстежила комісія Коропської селищної ради та встановила, що її межі дійсно переорані, сінокіс зіпсовано, рекомендовано звернутися до суду. Позивачка указує, що протиправними діями відповідачів їй завдано майнову та моральну шкоду.

За розрахунком ОСОБА_1 , яка використала інформацію з мережі Інтернет, завдана їй майнова шкода становить 32 280 грн і складається із реальних збитків у сумі 4 110 грн та упущеної вигоди у сумі 28 170 грн.

Для відновлення сінокосу позивачці потрібно (реальні збитки): придбати насіння багаторічних трав (люцерна): норма висіву на 1 га - 20 кг, на 0,1842 га - 3,7 кг; вартість 1 кг насіння люцерни - 200 грн, вартість 3,7 кг - 740 грн; вартість оранки земельної ділянки - 60 грн за сотку, за 18,42 сотки - 1100 грн; вартість дискування земельної ділянки - 30 грн за сотку, за 18,42 сотки - 550 грн; вартість посіву люцерни вручну за всю ділянку 500 грн; вартість боронування ділянки (конем) 500 грн; підсів трави тимофіївки: вартість 200 грн/кг, норма висіву для підсіву - 6 кг/га, на 0,1842 га - 1,1 кг вартістю 220 грн; підсів тимофіївки вручну 500 грн. Усього розмір реальних збитків становить 4 110 грн.

Упущена вигода складає 28 170 грн, що за підрахунком заявниці розраховується наступним чином: урожайність сіна люцерни 170 цн/га (1,7 ц/сотки), з 0,1842 га - 31,3 ц; вартість сіна 9 грн/кг, за 31,3 центнери - 28 170 грн.

ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв`язку зі знищенням її майна (сінокосу) та протиправними посяганнями на власність (земельну ділянку) їй заподіяно моральну шкоду, яку оцінила у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , який визнав позов частково на суму 8 000 грн. Вважає, що суд помилково застосував під час вирішення спору положення постанови КМУ від 19 квітня 1993 року № 284, яка регулює інші правовідносини.

ОСОБА_4 наголошує на тому, що у позові просила стягнути реальні збитки, упущену вигоду та моральну шкоду, однак суд вирішив лише одну з її вимог, відмовивши у задоволенні позову про стягнення упущеної вигоди, а в частині відшкодування реальних збитків та моральної шкоди рішення не ухвалив взагалі. Указує, що факт самоправного знищення її власності (сінокосу) знайшов підтвердження в ході судового розгляду, тому на підставі п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України скаржниця має право на відшкодування моральної шкоди.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів у встановлений судом строк не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а рішення суду скасувати в частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт наявності в матеріалах справи акту обстеження земельної ділянки та особистого розрахунку з визначення розміру збитків, не дає підстав для висновку про доведеність позивачкою завданих їй збитків та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та збитками.

З висновком суду першої інстанції частково не погоджується апеляційний суд.

У справі встановлено, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, яка розташована за адресою: с. Городище, Коропського району, Чернігівської області, площею 0,1842 га, кадастровий номер якої 7422283300:01:000:0244, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 4).

Згідно із актом обстеження земельної ділянки на території Оболонського старостинського округу в межах с. Городище від 18 червня 2025 року, комісією розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття земельної ділянки. У акті зазначено, що 16 червня 2025 року членами комісії ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обстежено земельну ділянку приватної власності ОСОБА_1 з кадастровим номером 7422283300:01:000:0244, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства. За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 , яку власниця використовувала для сінокосіння, переорана, сінокіс зіпсований і переорані межі ділянки, частково росте соняшник. Зі слів заявниці переорав город ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 7).

Як свідчить протокол № 1 від 18 червня 2025 року узгоджувальної комісії, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 комісія постановила:

- у разі безрезультатності добровільного порядку усунення порушення, невиконання вимог відшкодування збитків рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення спору в судовому порядку;

- рекомендовано відповідно до ст. 107 ЗК України для встановлення межових знаків на місцевості звернутися до проектної організації, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником згідно з ст. 26, 55 Закону України «Про землеустрій» та відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (а.с. 8).

Випискою Оболонського старостинського округу Коропської селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області за № 14-23/419 від 05 вересня 2025 року підтверджено, що на території старостинського округу вартість послуг, які надаються власниками тракторів за 2025 рік є: оранка 50-60 грн за сотку; дискування 25-30 грн за сотку (а.с. 9).

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 , ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах, де предметом позову є стягнення збитків, позивач повинен довести факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги (протиправна поведінка, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування), а відповідач - відсутність вини у завданні шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 0,1842 га, з кадастровим номером 7422283300:01:000:0244, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в с. Городище Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Актом обстеження від 18 червня 2025 року підтверджено, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка, яку позивачка використовувала для сінокосіння, переорана, сінокіс зіпсований і переорані межі ділянки, частково росте соняшник.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши, що жодного відношення до оранки земельної ділянки позивачки не має, участі у ній не брав. У нього у власності є трактор, який він та ОСОБА_3 використовують обопільно, проте кожен є фізичною особою-підприємцем і працює окремо на себе.

Відповідач ОСОБА_3 підтвердив, що навесні 2025 року помилково ворався у земельну ділянку позивачки, оскільки не бачив межі. Неодноразово пропонував їй відшкодувати завдану шкоду, пропонував 10 000 грн і сіно, так і на вибір три земельні ділянки для сінокосу, але вона відмовилася. Після повідомлення старости Гавриленка В.Д. про претензії зі сторони ОСОБА_1 відразу купив трави різнотрав`я і у період з 10 травня 2025 року по 20 травня 2025 року пересіяв на її ділянці, про що повідомив старосту, оскільки з позивачкою виник конфлікт.

Сторони не заперечують, що зазначений ОСОБА_1 як відповідач по справі ОСОБА_2 не причетний до самовільного переору навесні 2025 року належної позивачці земельної ділянки, відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених до нього вимог про стягнення майнової та моральної шкоди.

Підтверджуючи розмір заподіяної майнової шкоди, яка складається із реальних збитків та упущеної вигоди у загальній сумі 32 280 грн, ОСОБА_1 надала власні розрахунки, взявши інформацію з мережі Інтернет.

Апеляційний суд погоджується є висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі складений ОСОБА_1 власний розрахунок шкоди без надання належних письмових доказів її спричинення саме на заявлену у позові суму не дає підстав для висновку про доведеність розміру завданих збитків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійсно помилково послався на те, що розмір спричинених ОСОБА_1 збитків має визначатись виключно Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року. Проте у матеріалах цієї справи відсутні належні та допустимі докази (як про це зазначено у позові на обґрунтування розміру майнової шкоди) придбання ОСОБА_1 насіння багаторічних трав (люцерни), здійснення оранки належної їй земельної ділянки, її дискування, посіву різнотрав`я, боронування ділянки конем, підсіву трави тощо та проведення оплати позивачкою указаних робіт із зазначенням їх вартості.

Водночас відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначав, що після повідомлення старости Гавриленка В.Д. про претензії зі сторони ОСОБА_1 відразу купив трави різнотрав`я і у період з 10 травня 2025 року по 20 травня 2025 року пересіяв на її ділянці, про що повідомив старосту, оскільки з позивачкою виник конфлікт. Ці твердження відповідача ОСОБА_1 у належний спосіб не спростовано.

Отже, без належних доказів на підтвердження розміру спричиненої майнової шкоди (упущеної вигоди) твердження позивачки про те, що її збитки від помилкового переору ОСОБА_3 її земельної ділянки складають 32 280 грн, є припущенням. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування, а отже і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Є хибними доводи скаржниці про те, що відповідач позов частково визнавав. Відповідно до його пояснень у судовому засіданні ОСОБА_3 вважав заявлений ОСОБА_1 розмір майнової шкоди завищеним. Пропозицію щодо відшкодування 10 000 грн відповідач висловив позивачці одразу після здійснення оранки її земельної ділянки, проте скаржниця відмовилась від цих грошей, зазначивши, що сума замала. ОСОБА_3 натомість придбав трави різнотрав`я та у період з 10 травня 2025 року по 20 травня 2025 року пересіяв їх на земельній ділянці ОСОБА_1 , очевидно зменшивши таким чином розмір завданої шкоди.

Урахувавши встановлені обставини справи та надані на їх підтвердження докази, районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди у зв`язку з недоведеністю заявленого до стягнення розміру збитків.

Вирішуючи питання про правомірність заявленої вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд ураховує наступне.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 самовільно переорав навесні 2025 року земельну ділянку, яка належить позивачці, без її згоди, апеляційний суд доходить висновку, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, завданих самовільним знищенням її майна (сінокосу) на належній скаржниці земельній ділянці. Зазначеного не врахував суд першої інстанції і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині вимог.

З урахуванням вимог розумності і справедливості, конкретних обставин цієї справи, колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди, оскільки саме такий розмір завданої шкоди відповідає встановленим обставинам і дослідженим доказам. Заподіяння позивачці моральної шкоди у більшому розмірі, на думку суду, належними доказами не доведено.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішених вимог про стягнення моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, стягнувши з ОСОБА_3 на користь позивачки 5 000 грн моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні з позовом ОСОБА_1 повинна була сплатити 1 211,20 грн судового збору, а при подачі апеляційної скарги - 1 816,80 грн.

Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2025 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу позовної заяви (а.с. 18). Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26 січня 2026 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2025 року (а.с. 72-73).

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 11,82% (5 000 грн від заявлених вимог 42 280 грн).

Оскільки апеляційний суд скасовує в частині рішення суду першої інстанції і частково задовольняє позов на 11,82%, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам та стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 143,16 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 214,74 грн судового збору за апеляційний розгляд справи, а всього 357,90 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,-

У С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2025 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 357,90 грн судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова