Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №742/3784/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 квітня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/3784/25

Головуючий у першій інстанції - Ільченко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/854/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

учасники справи: позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №101215301, згідно з яким відповідачка отримала кредит в розмірі 12000,00 грн, строком на 15 днів, термін повернення 25.12.2020, який було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора J52562, який було надіслано на номер телефону відповідачки.

Вказує, що відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити відповідні платежі за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Зазначає, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Також за доводами позову, 13.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги, за умовами якого право вимоги до ОСОБА_2 перейшло ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Позивач звертався до відповідачки з вимогою про повернення боргу, оскільки добровільно сплатити борг позичальник не погоджується, позивач звернувся до суду.

У позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 стягнути заборгованість за кредитним договором №101215301 від 10.12.2020, укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою у розмірі 29698,75 грн, судові витрати в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу - 8000,00 грн.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 08.01.2026 в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не доведено належними та достатніми доказами обставину отримання відповідачкою ОСОБА_1 коштів за кредитним договором №101215301 від 10.12.2020, а навпаки матеріали справи містять докази, що відповідачка коштів не отримувала по зазначеному договору, вказаний кредитний договір є неукладеним, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 08.01.2026 і прийняти нову постанову про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101215301 від 10.12.2020 у повному обсязі та стягнути судові витрати.

За доводами апеляційної скарги, рішення судом першої інстанції ухвалено з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і підлягає скасуванню.

В обгрунтування доводів скарги заявник посилається, що відповідно до положень ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор J52562 було відправлено 10.12.2020 о 16:30 на номер телефону НОМЕР_1 ОСОБА_1 та введено нею в особистому кабінеті позичальника на офіційному сайті ТОВ «МІЛОАН», що підтверджується кредитним договором та довідкою про ідентифікацію відповідача. Введенням позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказує, що зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Вважає, що оскільки відповідачка погодилась на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, то між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір в електронній формі.

Також заявник зазначає, що надане представником позивача платіжне доручення, що підтверджує перерахування коштів за кредитом №101215301, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості.

В обгрунтування зазначених доводів заявник посилається на постанову Київського апеляційного суду від 30.12.2024 у справі № 378/932/23, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц, Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Заявник посилається, що ТОВ «МІЛОАН»» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» не є банківськими установами, відповідно у Товариства відсутній доступ до виписок по банківських рахунках відповідача, у зв`язку з чим Товариством було подано до суду клопотання про витребування доказів в емітента банківської картки, яка була вказана відповідачем при укладенні кредитного договору і ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 28.07.2025 клопотання про витребування банківської виписки по ріхунку відповідачки у АТ КБ «ПриватБанк» було задоволено. Проте, як зазначає заявник, представником позивача було допущено технічну описку під час формування клопотання про витребування доказів, а саме помилково зазначено АТ КБ «ПриватБанк», замість фактичного емітента банківської картки відповідача - АТ «ПУМБ», що в сукупності унеможливило належне встановлення всіх обставин справи.

Тому вказує, що в оспорюваному рішенні суд, посилаючись на відповіді АТ КБ «ПриватБанк», залишив поза увагою істотну обставину, яка має вирішальне значення для оцінки доказів, а саме те, що банківська картка, реквізити якої наведені у матеріалах справи, відповідно до її ВІN-ідентифікатора (перших шести цифр номера), не була емітована та не належить АТ КБ «ПриватБанк», тому зазначена банківська установа об`єктивно позбавлена можливості як підтвердити, так і спростувати факт належності цієї картки ОСОБА_1 , а також надати будь-які відомості щодо руху коштів по такій картці.

У звязку з чим заявник вважає, що відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит Капітал» є необґрунтованою, оскільки Товариством надані до суду всі наявні та належні докази існування заборгованості у ОСОБА_1 , зокрема копій кредитних документів, які укладені відповідно до вимог чинного законодавства, розрахунку заборгованості та довідки про перерахування коштів.

Також за доводами скарги, відповідно до розрахунку заборгованості 03.01.2021, 16.01.2021 та 21.01.2021 позичальником було здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 4814,00 грн, тому вважає, що часткове виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором є безумовною правовою підставою для констатації факту визнання ним боргу.

Як стверджує заявник, всталена судова практика послідовно інтерпретує подібні дії боржника як безспірний доказ визнання боргу, що має вирішальне значення для юридичної кваліфікації правовідносин та подальшого застосування договірного та цивільного законодавства.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи.

У поданому відзиві ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а рішення Прилуцького міськрайонного суду від 08.01.2026 - без змін. В обгрунтування посилається, що у суді першої інстанції було заявлено про сплив строку позовної давності, чому суд надав належну правову оцінку і висновки суду з цього питання є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не містять жодних нових обставин, які б спростовували зазначені висновки. Вказує, що судом було правильно встановлено, що банківська картка, на яку апелянт посилається як на картку відповідача, їй не належить і вказана обставина підтверджена належними та допустимими доказами, зокрема банківськими виписками, які були досліджені судом та отримали належну оцінку. Також за доводами відзиву, апелянт не надав жодних нових доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Як зазначає заявниця, подання нових доказів в апеляційній інстанції допускається лише за умови доведення стороною неможливості їх подання у суді першої інстанції з поважних причин, проте апелянтом таких причин не наведено та не доведено.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в обгрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначало, що 10.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №101215301 в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора J52562 що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.24 зворот), який було надіслано на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений у Анкеті-заяві на кредит №101215301 (а.с.20-23).

За умовами договору, ОСОБА_1 було надано грошові кошти в сумі 12000,00 грн, строком на 15 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 25.12.2020.

Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3600.00 грн в грошовому виразі та 730,00 грн відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 15600,00 грн.

Комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 3650,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,3 цього Договору.

За матеріалами справи, кредитні кошти у розмірі 12000,00 грн було перераховано ПриватБанком 10.12.2020 на кредитний рахунок НОМЕР_2 , призначення платежу: Кредитні кошти від сервісу tengo.com.ua згідно договору 101215301, що підтверджується платіжним дорученням № 24647742 від 10.12.2020 (а.с.25).

ОСОБА_1 отримані грошові кошти в передбачені строки не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за Договором, яка зі змісту позовної заяви складає 29698,75 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 10670,00 грн та заборгованість за процентами - 19028,75 грн.

Позивачем також було надано відомість ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №101215301, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.25 зворот -27).

До кредитного договору позивачем додано графік платежів за договором, в якому міститься інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту (а.с.24).

Також судом встановлено, що 13.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т, за умовами якого право вимоги за кредитними договороми від ТОВ «Мілоан» перейшло ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 27 зворот-31 зворот).

З Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 13.05.2021 до Договору відступлення прав вимоги № 71-МЛ/Т від 13.05.2021 вбачається, що згідно з вимогами п. 8.3 Договору відступлення прав вимоги Ж71-МЛ/Т від 13.05.2021, Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 13.05.2021, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору. Кількість боржників: 3 166. Загальна сума заборгованості: 57 711 261 грн 16 коп (а.с.32), проте даний реєстр боржників у матеріалах справи відсутній.

У зв`язку з наявністю заборгованості ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу відповідачки було направлено повідомлення про вимогу про погашення заборгованості у розмірі 29698,75 грн за кредитним договором №101215301 від 10.12.2020 (а.с.33 зворот).

Крім того, за матеріалами справи, на вимогу представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ухвалою суду від 28.07.2025 у АТ КБ «Приват Банк» було витребувано письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме, інформацію чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та чи була успішною транзакція здійснена 10.12.2020 на банківську картку № НОМЕР_2 в сумі 12000 грн.

Як вбачається з відповіді АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-250806/73367 від 13.08.2025, на ім`я ОСОБА_1 в Банку не емітовано карту № НОМЕР_2 . У зв`язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 (а.с.45).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не доведено належними та достатніми доказами обставину отримання відповідачкою ОСОБА_1 коштів за кредитним договором №101215301 від 10.12.2020, та встановив, що вказаний кредитний договір є неукладеним, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказує особа, яка створила замовлення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» посилалось на те, що 10.12.2020 відповідачка з використанням сервісу online-кредитування у ТОВ «Мілоан» подала заявку на отримання кредиту, зареєструвавшись у власному кабінеті на відповідному сайті та, прийнявши умови кредитного договору за допомогою одноразового паролю, на підставі чого отримав кредит в розмірі 12000,00 грн. Електронний підпис накладено відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що позивач надсилав або ж відповідачка будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, пройшла ідентифікацію особи та здійснила електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, так і факту отримання цього одноразового ідентифікатора.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду копію кредитного договору № 101215301 від 10.12.2020, копію Анкети-заяви на кредит № 101215301 від 10.12.202, графік розрахунків та копію довдки про ідентифікацію. У договорі зазначено, що він укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання ОСОБА_1 електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований при укладенні кредитного договору № № 101215301 від 10.12.2020. Акцепт договору підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором J5562, час відправки ідентифікатора позичальнику - 10.12.2020 16:30, номер телефону: НОМЕР_1 (а.с. 24 зворот).

Проте надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем ТОВ «Мілоан» і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору, за умови відсутності в матеріалах справи доказів належності вказаного номеру телефона відповідачці, а відтак і доказів підписання договору відповідачкою ідентифікатором, що був направлений на вказаний номер телефону.

Фактично, зазначені в позовній заяві обставини є лише твердженням позивача, оскільки підтверджуються лише створеними останнім доказами та доказами створеними попередній кредитором, які неможливо перевірити та які не узгоджуються з жодним іншим доказом не створеним самим позивачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду жодних належних та допустимих доказів укладення ОСОБА_1 кредитного договору 101215301 від 10.12.2020.

Також апеляційний суд враховує, що надана позивачем паперова копія кредитного договору № 101215301 від 10.12.2020 не містить відомостей про підписання такого договору і первісним кредитором ТОВ «Мілоан».

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що кредитний договір з додатками до нього підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, є необгрунтованими, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності дійшов правильного висновку про те, що навявні в матеріалах справи докази не підтверджують факт укладення між первісним кредитором ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та відповідачем кредитного договору № 101215301 від 10.12.2020, оскільки позивачем не надано доказів підписання договору позичальником.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами обставини укладення кредитного договору, не мають правового значення доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, які підтверджують видачу кредитних коштів.

З цього приводу колегія суддів також зазначає, що висновок суду про не надання позивачем доказів видачі кредитних коштів не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду, оскільки фактично є додатковим мотивуванням.

Крім того, для повного і всебічного розгляду справи, апеляційним судом було витребувано у АТ «ПУМБ» інформацію: чи емітована банківська картка з прихованим номером № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ); у разі наявності емітованої картки на ім`я ОСОБА_1 , надати виписку по її рахунку за період з 01.12.2020 і дотепер.

Згідно наданої АТ «ПУМБ» відповіді від 23.03.2026, в Банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_4 до рахунку у гривні та надано виписку по вказаному рахунку за перід з 01.12.2020 по 21.06.2022 (а.с. 98-105).

Проте, зазначена виписка та посилання заявника на часткове погашення відповідачкою заборгованості за кредитним договором як на підставу для підтвердження належного укладення кредитного договору та на підтвердження приййняття відповідачкою умов договору не спростовують правильність висновків суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки встановивши, що кредитний договір відповідачкою не підписаний, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що кредитний договір є неукладеним з огляду на приписи ст. 638 ЦК України.

Крім того, посилання на висновки Верховного Суду в апеляційній скарзі як таке із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки зводяться до власного тлумачення позивачем норм законодавства, які регулюють дані правовідносини, та необхідності переоцінки доказів.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, вірно застосовані норми матеріального права не допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою до скасування рішення суду першої інстанціїз мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги задоволенню не підлягають, враховуючи, що рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 07.04.2026.

Головуючий Судді :