Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №686/28582/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/28582/25

Провадження № 22-ц/820/812/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2026 року (суддя Хараджа Н.В.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої йому порушенням його права на судовий захист внаслідок бездіяльності і в ч. 1 ст. 23, ст. 1167 та ст. 1173 ЦК України, ст.ст. 55, 56, ч.9 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України.

Зазначав, що судове рішення у справі №686/13975/23 не виконано до дня звернення до суду з даним позовом. А виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд.

Факт, з яким закон пов`язує наявність підстави для відшкодування моральної шкоди, є порушення його права на судовий захист внаслідок невиконання рішення суду. Держава несе відповідальність за виконання остаточного рішення суду.

Розрахунок моральної шкоди здійснено позивачем за його вільним волевиявленням з врахуванням рішень ЄСПЛ та оцінено в розмірі 55 000 000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на незаконність судового рішення, істотне порушення судом вимог цивільного процесуального законодавства.

Вважає, що суд переклав обов`язок доказування з відповідача, який несе відповідальність за бездіяльність правопорушника - Державної казначейської служби України на позивача.

Зазначає, що відповідач не надав жодного доказу на спростування своєї вини та презумпції завдавача шкоди, в тому числі і не робив заперечень та не надав доказів на зменшення суми заявленої моральної шкоди. Обставина, яка слугує підставою для завдання моральної шкоди позивачу, є порушення права на справедливий суд внаслідок тривалого невиконання судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ДКС України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України).

Колегія судів вважає, що у зв`язку з наявністю судових рішень, які набрали законної сили та якими вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області/Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, позивач в частині вимог просить повторно вирішити спір.

Встановлено, що у справі №686/6126/25 05 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року у вказаній справі в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 30 листопада 2023 року по 19 грудня 2024 року, скасовано та закрито провадження у справі в частині цих вимог. В решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У справі №686/16115/25 у червні 2025 року ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У справі №686/19995/25 17 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 лютого 2026 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У справі №686/22419/25 в серпні 2025 року ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У справі № 686/22827/25 14 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.03.2026 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2025 року залишено без змін.

У справі № 686/26377/25 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13.01.2026 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначала, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У даній справі №686/28582/25, що переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 06 жовтня 2025 року подав позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, у якому просив стягнути з Держави Україна на його користь моральну шкоду, завдану невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23 в розмірі 55 000 000 грн.

Зі змісту вимог і судових рішень у справі вбачається, що позивач не зазначав конкретний період часу, коли йому була заподіяна моральна шкода.

Враховуючи те, що у справі, яка переглядається, позивач просить стягнути моральну шкоду за увесь період часу невиконання судового рішення у справі №686/13975/20 (з часу ухвалення Хмельницьким апеляційним судом судового рішення – 30.11.2023), хоча вимоги про стягнення моральної шкоди за період з 03.08.2022 по вересень 2025 року було предметом судового розгляду у справах №686/6126/25, №686/16115/25, №686/19995/25, №686/22419/25, №686/22827/25, №686/26377/25 колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі в указаній частині позовних вимог. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що зміна позивачем розміру стягнення, за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23, за період часу з 30 листопада 2023 року по 15 вересня 2025 року необхідно скасувати та закрити провадження у справі в частині цих позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції про відмову в решті позовних вимог (заподіяння моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23, за період з 16 вересня 2025 по 06.10.2025 ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми в розмірі 8341,67 грн та інфляційні втрати в розмірі 71454,74 грн.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2023 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 вересня 2023 змінено. Викладено резолютивну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2023 року в такій редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 5554,52 грн та інфляційні втрати в розмірі 44633,88 грн». Викладено резолютивну частину додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2023 року в наступній редакції: «Стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3145 грн. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 липня 2024 року заяву Державної казначейської служби України про виправлення арифметичної помилки задоволено частково. Виправлено арифметичну помилку, допущену в мотивувальній та резолютивній частинах постанови Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, вказано про стягнення інфляційних втрат в розмірі 34633,88 грн.

22 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області заяву про негайне виконання виконавчого листа від 22 грудня 2023 року в справі № 686/13975/23. Головне управління ДКСУ у Хмельницькій області надіслало документи щодо безспірного списання коштів з державного бюджету на користь ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в задоволенні позовних вимог суд мотивував недоведеністю позовних вимог і реалізацією права на відшкодування моральної шкоди.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями частини 1, 3, 5 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, встановлено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 № 45) (далі - Порядок).

Згідно з абзацом 2 пункту 38 Порядку безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України (пункт 49 Положення).

Рішення суду у справі № 686/13975/23 виконується за програмою КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» за третьою чергою погашення заборгованості.

Державна казначейська служба України неодноразово зверталась до Міністерства фінансів України щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040, що підтверджується відповідними листами.

Судове рішення в справі 686/13975/23 про стягнення коштів з Держави України на користь позивача не виконано у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Сам лише факт невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/13975/23 у період з 16 вересня 2025 року по 06 жовтня 2025 року.

Позивач не надав жодного доказу на підтвердження розміру шкоди п`ятдесяти п`яти мільйонів гривень у вказаний період.

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на судову практику Верховного Суду у такій категорії справ, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності. У конкретній справі процес доказування, а відповідно й правозастосування, може бути різним.

Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23 у період з 16 вересня 2025 року по 06 жовтня 2025 року, рішення суду в цій частині ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 377, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/13975/23, у період часу з 30 листопада 2023 року по 15 вересня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай