Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №522/21507/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/780/26

Номер справи місцевого суду: 522/21507/25

Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Тивоненка Данила Руслановича (який приймає участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі під час розгляду апеляційної скарги захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Тивоненка Данила Руслановича, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 24 лютого 2026 року накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, 07.09.2025 року о 05 годині 49 хвилин ОСОБА_1 в м. Одеса по вул. Середньофонтанська №30б керував транспортним засобом BMW X5, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів. ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Подія зафіксована на нагрудний відеореєстратор №474527; №471504.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.

За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно водія ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №446074 від 07.09.2025 року за ч.1ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, захисник особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Тивоненко Д.Р. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неналежне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та оцінку доказів, просить оскаржувану постанову скасувати і закрити провадження по цій справі в зв`язку з відсутністю складу правопорушення в діях ОСОБА_1 ..

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що ОСОБА_1 не перебував за кермом транспортного засобу, а тому у нього відсутній обов`язок проходити медичне освідування на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Наголошується, що з долученого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово пояснював поліцейським, що він не перебував за кермом авто і просив показати докази його керування, також зазначав, що водій який керував ТЗ побіг, зазначене зафіксоване на фрагменті відео на 06 год. 12 хв.. Також, акцентується увага на тому, що ОСОБА_1 не зазначав, що він відмовляється від огляду, а також на те, що в матеріалах справи відсутній Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, який відповідно до вимог Інструкції повинен бути складений поліцейськими.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, думку ОСОБА_1 та його адвоката Тивоненка Д.Р. які просили постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, переглянувши частково відеозапис з нагрудних боді-камер поліцейських, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли транспортний засіб рухається. Саме по собі знаходження особи у транспортному засобі навіть і за кермом у стані сп`яніння не має наслідком складу правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, так як така особа не керує транспортним засобом.

Чинне законодавство, зокрема, Правил дорожнього руху, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Із роз`яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верхового Суду України від 01.11.1996 року за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вбачається, що визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Суд першої інстанції визнав, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 446074 від 07.09.2025 року, в якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП; відеозаписом з місця події та іншими матеріалами справи.

Апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги та звертає увагу, що відповідно до вказаного відеозапису, який наданий як доказ вини ОСОБА_1 взагалі не зафіксований ні факт зупинки транспортного засобу, ні відповідно факт керування останнім транспортним засобом BMW X5, державний номер НОМЕР_1 , що є обов`язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

На відеозаписі зафіксований лише факт спілкування ОСОБА_1 із поліцейськими на середині дороги, яка була перекрита, під час якого останній заперечував факт керування ним транспортним засобом, неподалік на узбіччі стояв припаркований автомобіль BMW X5, державний номер НОМЕР_1 з вимкненим двигуном та без будь-яких світлових ознак.

Враховуючи вище викладене та аналізуючи докази, що містяться в матеріалах справи, на переконання апеляційного суду, такі породжують обґрунтований сумнів в доведеності поза розумним сумнівом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, інших беззаперечних доказів керування останнім транспортним засобом (відеозаписи з камер зовнішнього спостереження, які могли б бути на ймовірному шляху руху транспортного засобу) автором протоколу про адміністративне правопорушення до матеріалів справи не додано та судом першої інстанції такі суперечності в належний спосіб не усунуті.

Протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими доказами не може бути достатнім для доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відтак, враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, при винесенні постанови, суд першої інстанції не надав оцінки та аналізу наявним у справі доказам, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно з ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

З огляду на те, що в матеріалах справи не міститься жодного належного й допустимого доказу на підтвердження, поза розумним сумнівом, факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, всі сумніви щодо доведеності вини останнього тлумачяться на його користь.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Тивоненка Данила Руслановича - задовольнити, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутності у діях останнього складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов