Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №462/967/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/967/26 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 33/811/528/26 Доповідач: Головатий В. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,

встановив:

постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки з оплатним вилученням транспортного засобу.

Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 , повторно протягом року (постанова Залізничного районного суду м.Львова від 07.07.2025 року) 30.01.2026 року о 20 год 27 хв. у м. Львові на вул. Курмановича, 1А, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія, у медичному закладі КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», що підтвердився висновком лікаря № 000084 від 30.01.2026 року. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її змінити в частині накладення адміністративного стягнення, виключивши з резолютивної частини посилання на оплатне вилучення транспортного засобу.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 покликається на те, що він повністю визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, однак не згідний з оскаржуваною постановою в частині призначеного адміністративного стягнення. Звертає увагу, що суд першої інстанції помилково визначив стягнення з оплатним вилученням транспортного засобу, оскільки на момент ухвалення постанови власником такого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, був ОСОБА_2 , який є добросовісним набувачем.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, що у апеляційній скарзі не оспорюється та перевірці судом апеляційної інстанції не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Водночас, санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає накладення стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції вірно врахував суспільну небезпечність вчиненого адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, та дійшов до вірного висновку про те, що на правопорушника слід накласти стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки з оплатним вилученням транспортного засобу.

Покликання апелянта на безпідставне накладення стягнення в частині оплатного вилучення транспортного засобу, на переконання суду апеляційної інстанції, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 579600 від 30.01.2026 року, транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , станом на день вчинення адміністративного правопорушення належав ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 не повідомляв суд першої інстанції про те, що транспортний засіб марки «Volkswagen Passat» йому не належить.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що останній відчужив транспортний засіб ОСОБА_2 лише 03 березня 2026 року, тобто за два дві до винесення оскаржуваної постанови Залізничним районним судом м. Львова 05 березня 2026 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Вказані дії, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчать про умисне відчуження транспортного засобу ОСОБА_1 за два дні до судового засідання суду першої інстанції та спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.

Разом з тим, ОСОБА_1 двічі протягом року керував саме цим транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки.

Відтак, накладення стягнення в частині оплатного вилучення транспортного засобу відноситься до дискреційних повноважень судді та відповідає вимогам закону в даному випадку, оскільки суд приймав рішення відповідно до встановлених обставин на день ухвалення постанови.

Водночас, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернення до суду для захисту своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що суд, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції статті та з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, яке є необхідним та достатнім для його виправлення.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б давали підстави для скасування постанови Залізничного районного суду м. Львова від 05 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя –

постановив:

постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Головатий В. Я.