Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №308/11036/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/11036/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2025 року, повний текст якого складено 22 вересня 2025 року, ухвалене головуючою суддею Наумовою Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ізетової Н.І. про визнання дій незаконними та зобов`язання видати довідку про суму невиплаченої пенсії

встановив:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ізетової Н.І. про визнання дій незаконними та зобов`язання видати довідку про суму пенсії.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та онуком ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Пенсійні справи ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 були переведені до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за місцем звернення позивача щодо отримання допомоги на поховання. Під час життя рішення про відмову в нарахуванні пенсії ОСОБА_2 та її мати ОСОБА_3 не отримували.

У зв`язку з недоотриманою пенсією ОСОБА_2 з 01.08.2014 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та її матір`ю ОСОБА_3 , з 01.08.2014 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернувся до нотаріуса про відкриття спадщини за законом.

Протягом року відповідач готував відповідь нотаріусу:

- нотаріусом зроблено запит №111/02-14 (вх.33675/9 від 24.08.2023 р.), відповідь на запит була надана 25.04.2024 р. № 0700-0501-8/27167;

- нотаріусом зроблено запит №111/02-14 (вх.33675/9 від 24.08.2023 р.), відповідь на запит була надана 25.04.2024 р. № 0700-0501-8/27166.

Протягом 08 місяців позивач був позбавлений права на отримання свідоцтва про право власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом.

25.04.2024 відповідачем були надані відповіді на запит Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ізетовій Н.І. № 0700-0501-8/27166, де вказано, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 23.08.2020 по 30.06.2022 складає 39.904,03 грн.

У відповіді від 25.04.2024 р. № 0700-0501-8/27167 зазначається, про відсутність сум невиплачених пенсій, які належали б ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому відповідач у відповідях посилається на норми ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вказує, що розмір недоотриманої пенсії виплачується не більше ніж за три роки з дня звернення до управління особи яка має право на спадщину. Аналогічна відповідь від 09.05.2024 була надана на звернення позивача, проте позивач вважає такі дії відповідача незаконними.

З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ЄДРПОУ: 20453063, щодо не видачі довідки ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про розмір недоотриманої пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.08.2014 по 22.08.2020 в порядку спадкування за законом, незаконними;

- визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ЄДРПОУ: 20453063, щодо не видачі довідки ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про розмір недоотриманої пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.08.2014 по 17.02.2018 в порядку спадкування за законом, незаконними;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ЄДРПОУ: 20453063, видати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довідку про суму пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю за період з 01.08.2014 по 22.08.2020 р.№ 4;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ЄДРПОУ: 20453063, видати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довідку про суму пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю за період з 01.08.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ЄДРПОУ: 20453063, видати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довідку про суму пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю за період з 01.08.2014 по 22.08.2020.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ЄДРПОУ: 20453063, видати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довідку про суму пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю за період з 01.08.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , на користь Державного бюджету України 968,96 грн недоплаченого судового збору за другу позовну вимогу немайнового характеру.

Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 20453063, місцезнаходження: м. Ужгород, пл. Народна, 4, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , витрати із сплати судового збору у розмірі 1 937,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що на запит позивача та приватного нотаріуса, відповідачем було надано відповідь щодо недоотриманої пенсії померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Судом першої інстанції не врахував той факт, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми нарахованої пенсії або інших виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Пенсія є періодичною виплатою, її невиплата протягом кількох місяців є очевидною для отримувача, що свідчить про його обізнаність щодо припинення виплат. Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зверталися до пенсійних органів чи суду щодо нарахування чи виплати пенсії за спірний період.

Законодавством не передбачено обов`язку Пенсійного фонду здійснювати нарахування суми невиплаченої пенсії померлої особи на вимогу спадкоємця без дотримання Порядку, що виключає підстави для висновку про допущення відповідачем бездіяльності у спірних правовідносинах.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Вказує, що він успадкував належні спадкоємцю суми пенсії у відповідності до положень статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх отримання на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача на спадкування не може бути обмежено, а тому позов слід задовольнити шляхом зобов`язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, видати ОСОБА_1 довідку про суму пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю за період з 01.08.2014 по 22.08.2020 та зобов`язання Головне Управління Пенсійного фонду України Закарпатській області, видати позивачу довідку про суму пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю за період з 01.08.2014 по 17.02.2018.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований у період до 16.04.2014 року за адресою: АДРЕСА_2 , проте із 08 12.2016 року був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 08.12.2016 року № 1384.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у м. Донецьк, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . За життя вона народила доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у м. Донецьк, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 . ОСОБА_2 до укладення шлюбу ОСОБА_2 , обрала прізвище чоловіка із ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 .

Як стверджує позивач, він є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та онуком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте жодних документальних підтверджень цього факту суду не надано.

За померлою ОСОБА_2 , 10.03.2023 року приватним нотаріусом Ізетовою Н.І. було заведено спадкову справі за № 1/2023, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

01.05.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ізетовою Н.І. було видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу якої увійшла недоотримана пенсія, залишок нарахованих, але не виплачених коштів якої за період з 23.08.2020 року по 30.06.2022 року складає 39 904,03 грн., що підтверджується довідкою № 0700-0501-8/27166, виданою 25.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

На виконання ухвали суду від 28.07.2025 року про витребування доказів у цій справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надало наступні докази: протокол призначення пенсії ОСОБА_2 , з якого вбачається, що особовий рахунок на неї був відкритий 30.03.2010 року і заблокований 01.07.2022 року у зв`язку із смертю пенсіонера, а також довідку про заробітну плату ОСОБА_2 і стаж для розрахунку права, а також щодо ОСОБА_3 стаж для розрахунку пенсії і розрахунок пенсії за віком, при цьому відповідач зазначив, що інші докази у них відсутні.

З наданих суду доказів встановлено, що відповідачем за життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодних рішень про відмову в нарахуванні пенсії та/або припинення таких виплат не приймалося.

Нотаріусом проводилася переписка із відповідачем:

- нотаріусом зроблено запит №111/02-14 (вх.33675/9 від 24.08.2023 р.), відповідь на запит була надана 25.04.2024 р. № 0700-0501-8/27167;

- нотаріусом зроблено запит №111/02-14 (вх.33675/9 від 24.08.2023 р.), відповідь на запит була надана 25.04.2024 р. № 0700-0501-8/27166.

25.04.2024 р. відповідачем були надані відповіді на запит Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ізетовій Н.І. № 0700-0501-8/27166, де вказано, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 23.08.2020р. по 30.06.2022р. складає 39 904,03 грн.

У відповіді від 25.04.2024 р. № 0700-0501-8/27167 зазначається, про відсутність сум невиплачених пенсій, які належали б ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вважає, що позбавлений права отримати свідоцтво про право власності на недоотриману пенсію у повному обсязі в порядку спадкування за законом, що й зумовило звернення до суду із цим позовом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленим у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи тощо.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Водночас, згідно до частини першої статті 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом ПФУ.

Кошти ПФУ відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України. Управління Пенсійного фонду України підпорядковуються Пенсійному фонду України та безпосередньо відповідним головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України.

Основними завданнями управління Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом (пункт 3 вказаного Положення).

Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 зазначеного Положення управління Пенсійного фонду України відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

У справі, що переглядається ОСОБА_1 просить суд визнати дії відповідача незаконними та зобов`язати останнього надати довідку про розмір пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Фактично позивач не погоджується з невиплатою його матері ОСОБА_2 , та бабусі ОСОБА_3 пенсії ще за життя, та перед судом постає питання щодо оцінки правомірності дій відповідача.

Ураховуючи предмет позову у справі, що переглядається, а саме характер пред`явлених позовних вимог (про визнання дій незаконними та зобов`язання видати довідку про суму невиплаченої пенсії за життя матері та бабусі позивача), колегія суддів доходить висновків про помилковість розгляду справи цієї справи в порядку цивільного судочинства, адже його вирішення віднесено до компетенції адміністративних судів через наявність спору з суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.

Оскільки суд апеляційної інстанції вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачу, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до відповідного окружного адміністративного суду.

Зважуючи на викладене та керуючись статтями 255, 367, 369, 374, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2025 року, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 06 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: