Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №127/18620/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/18620/25

Провадження № 22-ц/801/691/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокуСправа № 127/18620/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2026 року, ухвалене суддею Горбатюком В.В., повне рішення складено 09 січня 2026 року, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У червні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість в сумі 75 032,71 грн, з яких: 53 096,47 грн - прострочене тіло кредиту; 21 936, 24 грн -відсотки за користуванням кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував банку укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - Угода), яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною), укладеного між ним та банком.

26 грудня 2018 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; мета кредиту - споживчі потреби; ліміт кредитної лінії - у розмірі 200 000,00 грн; процентна ставка - 26 % річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у загальному розмірі 75 032,71 грн.

Вказане стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 75 032 (сімдесят п`ять тисяч тридцять дві гривні) гривня 71 копійка, з яких: 53 096,47 грн - заборгованість по тілу кредиту, 21 936,42 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс банк» судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У скарзі зазначає, що позивачем не направлено до суду акцепту відповідачем Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної лінії від 26 грудня 2018 року. Тому матеріали судової справи не містять всіх складових нібито укладеного кредитного договору. Надана позивачем виписка не містить підпису особи, що її створила, що свідчить про її недійсність. Матеріали справи не містять інформації щодо підтвердження повноважень ОСОБА_2 , як і не містять будь якої інформації щодо перебування вищезазначеної особи у трудових стосунках із АТ «СенсБанк». Тому не можливо перевірити, чи уповноважена ОСОБА_2 на виготовлення будь-яких виписок. Крім того, у роздруківці відсутній напис про засвідчення копії словами «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, як і відсутня нумерація сторінок, яка повинна бути на кожному аркуші, якщо посвідчується пакет документів. Як вбачається із оферти, банк повинен був перерахувати кредитні кошти у розмірі 16 000 грн на рахунок НОМЕР_1 , тоді як виписка виготовлена по рахунку НОМЕР_2 . Загалом банком було нараховано та списано 32 178,13 грн комісії за розрахунково-касове обслуговування, а оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної лінії не містить пункту про встановлення будь-якої комісії, яка повинна була б сплачуватись на користь банку. Встановлення у договорі споживчого кредиту умови щодо сплати комісії за обслуговування кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є нікчемною. Якщо навіть припустити, що відповідач уклав кредитний догові та, нібито, отримав кредитні кошти, у відповідача відсутня заборгованість, оскільки вона вже є погашеною.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 підписав Оферту на укладання угоди про надання кредиту №501097871, у якій він запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про надання кредиту, обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Згідно умов вказаної оферти, відповідачу надається кредит (тип кредиту: «кредит готівкою») в сумі 16 000,00 грн шляхом переказу коштів на рахунок відкритий в АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_1 строком на 18 місяців. Процента ставка є фіксованою і становить 22,99% річних. Датою повернення кредиту є 26 червня 2020 року.

Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги банком встановлюється комісійна винагорода, а саме: а) за надання кредиту 0,00 % від суми кредиту; б) за обслуговування кредиту 2,45 % від суми кредиту, зазначеної в угоді. Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку.

Крім того, ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» підписано Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту.

Додатком №1 до Угоди про надання кредиту №501097871 від 26 грудня 2018 року передбачено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з врахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Тобто, 26 грудня 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про надання кредиту №501097871, обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, в якій погоджено умови, порядок виконання зобов`язання, визначено суму кредиту, розмір процентів за користування коштами, строк користування кредитом та досягнуто згоди з усіх істотних умов цієї угоди.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач отримав та користувалася кредитними коштами, про свідчить виписка по рахунку за період з 26 грудня 2018 року по 01 березня 2025 року.

Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним договором становить 75 032,71 грн, з яких: 53 096,47 грн - прострочене тіло кредиту; 21 936, 24 грн - відсотки за користуванням кредитом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, позивач звернувся до суду із даним позовом стягнення заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом статей 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами наявність договірних зобов`язань, які порушив відповідач. Оскільки позичальник отримав кредит, проте не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а саме в частині розміру заборгованості, який підлягає до стягнення.

У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що позивачем не було направлено до суду акцепту відповідачем Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної лінії від 26 грудня 2018 року.

Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки в Оферті на укладання цієї угоди зазначено, що строк для Акцепту банком становить 30 робочих днів з моменту отримання банком Оферти. Також в ній міститься підпис ОСОБА_1 про отримання Акцепту пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501097871, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26 грудня 2018 року.

Також між сторонами було підписано Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Відтак, підписання АТ «Альфа-Банк» акцепту підтверджується доданими до позовної заяви документами і не заперечується самим банком.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заперечує факт укладення 26 грудня 2018 року між сторонами угоди про надання кредиту №501097871, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає про недійсність виписки через відсутність в ній підпису особи, що її створила. Також вказує, що матеріали справи не містять інформації щодо підтвердження повноважень ОСОБА_2 , як і не містять будь якої інформації щодо перебування вищезазначеної особи у трудових стосунках із АТ «Сенс Банк». Тому не можливо перевірити, чи уповноважена ОСОБА_2 на виготовлення будь-яких виписок. Крім того, у роздруківці відсутній напис про засвідчення копії словами «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, як і відсутня нумерація сторінок, яка повинна бути на кожному аркуші, якщо посвідчується пакет документів.

Обґрунтовуючи розмір заборгованості, АТ «Сенс Банк» посилалося на виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 26 грудня 2018 року по 01 березня 2025 року, а також на розрахунок заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо первинний документ містить інформацію про дату (період) надання послуг, виконання робіт або найму (оренди), то відсутність передбачених абзацами шостим і сьомим цієї частини реквізитів із сторони замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) не є порушенням вимог до оформлення первинного документа, за умови що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості.

Апеляційний суд, дослідивши надану позивачем виписку вважає, що вона відповідає визначеним статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пунктом 63 згаданого Положення від 04 липня 2018 року №75 вимогам, підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, а відтак є належним та допустимим доказом у справі.

Вказані положення не вимагають, щоб на виписці був підпис уповноваженої особи, а лише зазначено, що вона повинна містити або особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, складанні виписки з рахунку клієнта чи печатку банку.

У виписці зазначено, що вона складена фахівцем АТ «Сенс Банк» ОСОБА_2, тобто ідентифікація особи, яка брала участь у складанні виписки, є можливою.

ОСОБА_1 не зазначає, яка норма закону вимагає надання разом із випискою документів на підтвердження повноважень особи, яка її склала.

Не зрозумілою також є позиція ОСОБА_1 з приводу відсутності у виписці напису про засвідчення копії, оскільки як вбачається із матеріалів справи, банком було надано таку виписку разом із позовом через систему «Еелектронний суд».

Також, стверджуючи про те, що банк повинен був перерахувати кредитні кошти у розмірі 16 000 грн на рахунок НОМЕР_1 , тоді як виписка виготовлена по рахунку НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не заперечує факт належності йому цього рахунку і отримання кредитних коштів.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У цій справі ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростував, а відтак підстав для ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги з приводу нікчемності умов договору щодо сплати комісії заслуговують на увагу.

Так, ОСОБА_1 стверджує, що банком неправомірно було зараховано 32 178,13 грн на погашення комісії.

Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із вимогами частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пунктом 1 угоди про надання кредиту №501097871, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26 грудня 2018 року передбачено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги банком встановлюється комісійна винагорода, а саме: а) за надання кредиту 0,00 % від суми кредиту; б) за обслуговування кредиту 2,45 % від суми кредиту, зазначеної в угоді. Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена підпунктом (б) пункту 1 угоди про надання кредиту №501097871, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26 грудня 2018 року та колонкою 7.2 Графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту, що є додатком № 1 до угоди.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Крім того, в підпункті (б) пункту 1 цієї угоди передбачено, що комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку, що свідчить про те, що вказані послуги оплачуються окремо.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення підпункту (б) пункту 1 угоди про надання кредиту щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року в справі № 168/349/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21, які підтримала Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Отже, умови договору про встановлення ОСОБА_1 щомісячної плати за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 2,45 % від загальної суми кредиту на день видачі є нікчемними в силу закону, а отже не підлягають визнанню недійсними судом.

Тому підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені у статті 216 ЦК України, а саме зарахування сплаченої позичальником комісії в рахунок погашення суми основного боргу за кредитом, у зв`язку з чим наявні підстави для здійснення перерахунку заборгованості, що забезпечить захист інтересів позивача.

Апеляційним судом встановлено, що у загальному ОСОБА_1 було сплачено 32 168,13 грн (а не 32 178,13 грн, як стверджує відповідач).

У статті 534 ЦК України зазначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Беручи до уваги положення цієї норми, вказана сума в розмірі 32 168,13 грн спрямовується на погашення процентів (21 936,24 грн) та основної суми боргу (10 231,89 грн), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом (основною сумою боргу) в розмірі 42 864,58 грн.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищезазначеного, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості підлягає зміні, а саме підлягає зменшенню розмір заборгованості за кредитним договором з 75 032,71 грн до 42 864,58 грн, яка становить заборгованість за тілом кредиту.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позов задоволено частково (на 57,12%), підлягає зміні розподіл судових витрат, а саме підлягає зменшенню стягнутий розмір судового збору з 2 422,40 грн до 1 383,67 грн, а також витрати на правничу допомогу з 4 000 грн до 3 707,12 грн.

Також у зв`язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги (на 42,87%), з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 1 557,72 грн.

Керуючись ст. 374, 375, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2026 року в частині розміру заборгованості та її складових змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», з 75 032 (сімдесят п`ять тисяч тридцять дві гривні) гривень 71 копійки до 42 864 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривень 58 копійок, що становить заборгованість за тілом кредиту.

Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», з 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок до 1 383 (одна тисяча триста вісімдесят три) гривень 67 копійок, а також розмір витрат на правничу допомогу з 4 000 (чотири тисячі) гривень до 3 707 (три тисячі сімсот сім) гривень 12 копійок.

Стягнути Акціонерного товариства Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 1 557 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 72 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

О.В. Ковальчук