Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №130/2650/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/2650/25

Провадження № 22-ц/801/573/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 рокуСправа № 130/2650/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,

позивач: ТОВ «Юніт Капітал»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 14.01.2021 шляхом введення на офіційному сайті кредитора www.moneyveo.ua одноразового ідентифікатора MNV37GE3, як електронного підпису, уклала в електронній формі з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір №139571136 ,згідно якого отримала кредитні кошти у розмірі 15 250 грн , що були перераховані на зазначену нею банківську картку НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом і інших передбачених договором платежів. Позивач свої обов`язки за договором виконав і надав відповідачці зазначені кошти ,а ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала ,в зв`язку з чим станом на 02.09.2025 у неї виникла заборгованість в сумі 37 396,50 грн, з яких 15 250 грн заборгованість з тіла кредиту, 22 146,50 грн -заборгованість з відсотків.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 ,за яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №139571136 передано останньому .

У подальшому до вказаного договору укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну його дії.

Зокрема,28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишаються без змін.

31.12.2020 року між клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 року викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (Додаток №16). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (Додаток №17).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в свою чергу було укладено договір факторингу № 05/0820-01,за яким право вимоги за кредитним договором №139571136 передано останньому .

04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю. за яким право вимоги за кредитним договором №139571136 передано останньому .

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «Таліон Плюс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.

Просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача вказану заборгованість .

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 12.11.2025 року стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 139571136 в розмірі 37396,50 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить зазначене рішення суду скасувати, через порушення норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначила, що суд не врахував те , що позивач не надав доказів переходу до нього права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ,оскільки такий перехід має бути щодо вимоги, яка існувала на час укладення договору факторингу. Згідно чинного законодавства відступлення майбутніх вимог можливе лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу ,чого в спірних правовідносинах не встановлено. Крім того, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є докази на підтвердження оплати за договором факторингу. Позивач не надав докази передачі права вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - ТОВ «Таліон Плюс» саме до ОСОБА_1 , а тому й не підтвердив наступні передачі прав вимог за факторинговими договорами від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал». Окрім цього, позивач додав розрахунок заборгованості, проте у ньому вказані лише сума заборгованості за тілом та відсотками, а порядок їх нарахування відсутній.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Вінницького міського суду від 12.11.2025 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Постановляючи рішення суд виходив із того, що 14.01.2021 року ОСОБА_1 прийнявши пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклала з останнім в електронному порядку з кредитний договір ,який підписала електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, який власноручно вввела у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. На підставі вказаного договору на умовах строковості, зворотності і платності цього дня вона отримала від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на вказану нею банківську карту кредитні кошти у розмірі 15 250 грн. та зобовязалася їх повернути, сплатити проценти за користування ним згідно умов ,зазначених у договорі ,додатках до нього та правилах надання грошових коштів в кредит. Свої зобов`язання належним чином не виконувала ,чим допустила заборгованість ста ном на 02.09.2025 року у розмірі 37396,50 грн, з яких: 15 250 грн - основна сума кредиту; 22 146,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Вказані обставини відповідачем не оспорюються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором №139571136 від 14.01.2021 року перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал», що свідчить про факт отримання останнім права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 37396,50 грн.

Однак, колегія суддів вважає, що з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд невірно оцінив докази і встановив обставини справи і допустив невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Згідно з ч.1 ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги)одна сторона(фактор)передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта)за плату(убудь-який передбачений договором спосіб),а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже ,предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Як вказує позивач ,право вимоги перейшло до нього на підставі договорів факторингу, укладених між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та послідуючими Факторами.

Встановлено, що 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року, згідно п.2.1. якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.(а.с.69-72)

Згідно п.п. 1.3. Договору № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п. 8.2. Договору строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишаються без змін.(а.с74-зворот)

31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.(а.с.75-79)

Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 договору визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.(а.с.80)

31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.(а.с.80-зворот)

31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.(а.с.81)

Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018-31.12.2024 року.

16.03.2021 року представники ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу№ 28/1118-01від 28 листопада 2018року підписали реєстр прав вимоги№ 125(а.с.12) за яким за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором на суму 34 105,25 грн. Тобто, на 16.03.2021 року вимоги до боржника ,що були включені до Реєстру прав вимоги № 125, на час включення до Реєстру вже існували за продовженою додатковою угодою №31 від 31.12.2020 року строком дії договору факторингу до 31.12.2021 року.(а.с.67-68)

Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу дії. На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс», первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачу та були долучені позивачем до позовної заяви.

Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Відтак , доводи апеляційної скарги про те, що предметом вказаного договору факторингу не могли бути вимоги до відповідача за договором кредиту, укладеним пізніше ,є безпідставними.

У справі, що розглядається, позивач вказав, що право вимоги до боржника ОСОБА_1 переходило від первісного кредитора до кожного наступного нового кредитора три рази, де фінальним кредитором зазначено ТОВ «Юніт Капітал». Тому для перевірки існування у останнього права вимоги виконання боржником відповідного обов`язку, остання має надати боржнику докази переходу прав у зобов`язанні на кожному етапі.

При цьому вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до ст.517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними (п. 43 постанови Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, позивач повинен надати до суду докази набуття права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Щодо необхідності повної оплати новими кредиторами на користь минулих кредиторів за договором факторингу, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 дійшов висновку про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Тобто, без надання позивачем суду доказів здійснення оплати за договорами факторингу на кожному етапі передачі прав на підтвердження набуття ним відступленого права грошової вимоги, відсутні підстави вважати права фактора набутими.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ "Юніт Капітал» права вимоги до боржника за договором факторингу останнє надало засвідчені копії відповідних документів ,в тому числі, щодо оплати ним права вимоги лише здійсненого товариству ФК «Онлайн Фінанс».(а.с. 45-48)

Разом із тим, доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі такої передачі вимог, зокрема, здійсненої товариством «Таліон Плюс» товариству «Манівео швидка фінансова допомога», а також товариством ФК «Онлайн Фінанс» товариству «Таліон Плюс», позивач суду не надав.

Відтак, позивач допустимими, достовірними і достатніми доказами не довів, що у даних правовідносинах відбувся перехід права вимоги за договором кредитної лінії №139571136 від 14.01.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» і від останнього до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» , що в свою чергу тягне відсутність можливості набуття такого права й позивачем набуття ТОВ "Юніт Капітал». За відсутності доказів оплати за договорами факторингу ТОВ "Юніт Капітал» не доведено наявності у нього права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №139571136.

Оскільки у справі відсутні і позивачем не надані суду докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, у справі відсутні докази переходу права вимоги від первісного до нових кредиторів на кожному етапі такої передачі, висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог є необгрунтованим.

Відсутність доказів підтвердження переходу права вимоги до позивача є самостійною підставою для відмови йому у задоволенні позову .

Тому вказані доводи апеляційної скарги щодо вказаного заслуговують на увагу.

Оскільки суд на вказане уваги не звернув, невірно оцінив докази і встановив обставини справи , внаслідок чого допустив невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи ,рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, оскільки позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволенню не підлягають, судові витрати у суді першої інстанції слід залишити за ним.

Водночас з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3633,50 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2025 року скасувати.

В задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити.

Стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на користь до ОСОБА_1 витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: С. Г. Копаничук

судді: В.В. Оніщук

В. П. Рибчинський