Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №685/217/26 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/217/26

Провадження № 2/685/345/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Самойловича А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь в порядку скороченого провадження без виклику осіб (учасників) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2026 року від представника ТОВ «Споживчий центр» Мохира Я.В. надійшов позов, в якому зазначено, що 23 травня 2025 року між позикодавцем ТОВ «Споживчий центр», позивачем по справі, та позичальницею ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23.05.2025-100000819.

Позивачем заявлена вимога стягнути з позичальниці на свою користь заборгованість за даним кредитним договором, яка становить 29050 грн. і складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 10000 грн., процентах в сумі 12400 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 1800 грн. та неустойки в сумі 4850 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальницею своїх договірних зобов`язань по поверненню кредиту.

Від відповідачки надійшов письмовий відзив про визнання позовних вимог лише в частині стягнення тіла кредиту в сумі 10000 грн., в решті позовних вимог просить відмовити в їх задоволенні.

Заперечення проти стягнення процентів відповідачка обґрунтовує невідповідністю розміру нарахованих відсотків засадам справедливості, добросовісності та розумності, як складовим елементам загального принципу верховенства права, так як вимога сплати процентів значно перевищує тіло кредиту і становить вимогу сплати непропорційно великої суми компенсації.

Свої заперечення проти стягнення неустойки обґрунтовує мораторієм на неустойку, встановленої законодавством на період військового стану.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.

23 травня 2025 року між кредитодавцем ТОВ «Споживчий центр» та позичальницею ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23.05.2025-100000819 (кредитної лінії).

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 пропозиції про укладення кредитного договору передбачено, що електронний кредитний договір укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Позичальницею ОСОБА_1 23 травня 2025 року було сформовано заявку до кредитного договору, за якою вона, як позичальник, була ідентифікована згідно паспорту, з вказівкою її адреси та РНОКПП, а також зазначенням реквізитів належного їй електронного платіжного засобу для надання коштів даним і наступними договорами – 4149-50ХХ-ХХХХ-3251. В цей же день ТОВ «Споживчий центр» була складена відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 23.05.2025-100000819 (кредитної лінії), яка була підписана позичальницею шляхом введення коду «Е819» з смс-повідомлення, яке було відправлене на її фінансовий номер 0971053040.

З наданих доказів вбачається, що сторонами було дотримано в повній мірі процедуру укладення договору в електронній формі, тому факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ «Споживчий центр» та позичальницею ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження.

На виконання даного договору кредитодавцем в цей же день позичальнику було надано кредит в сумі 10000,00 грн. шляхом перерахування на платіжну карту позичальниці НОМЕР_1 , зазначеній в кредитному договорі (акцепті пропозиції), що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», надавача послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків (сервіс онлайн платежів іРау), від 24 лютого 2026 року № 1-2402, призначення платежу «Видача за договором кредиту № 23.05.2025-100000819.

Строк кредиту, згідно пунктів 3, 4 кредитного договору, становить 217 днів з дати його надання, датою повернення є 25 грудня 2025 року. Проценти за користування кредитом, відповідно до пунктів 6 та 7 договору, становлять 1,0 % за один день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, та 0,5 % за один день протягом наступних чергових періодів.

Пунктом 8 кредитного договору визначено, що позичальниця зобов`язана також сплатити комісію, пов`язану з наданням кредиту, в розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 900 грн.

Відповідно до графіку платежів, визначеному у п. 14 договору, позичальниця зобов`язана була у конкретно визначені дати вносити на погашення кредиту по 3100 грн. впродовж перших трьох 30-денних періоди, кожен з яких складався зі сплати процентів на погашення кредиту та комісії (за надання кредиту у першому платежі та за обслуговування кредиту у двох наступних), та по 1550 грн. впродовж наступних чотирьох періодів, кожен з яких складався зі сплати процентів, при здійсненні останнього платежу, крім того, повернути виданий кредит.

Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, заборгованість ОСОБА_1 складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000 грн., процентами за період з 23 травня по 22 червня 2025 року в сумі 12400 грн., комісії за обслуговування в сумі 1800 грн. та неустойки в сумі 4850 грн.

В тексті позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачкою на виконання умов договору 22 червня 2025 року було внесено 3000 грн. та 23 червня 2025 року 1150 грн., які були зараховані на погашення комісії за видачу кредиту в сумі 900 грн. та процентів в сумі 3250 грн., що відповідає умовам договору.

Проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов договору, тому також підлягають стягненню, проте суд не погоджується з їх розміром, визначеним позичальником в сумі 12400 грн., оскільки загальна сума процентів за період користування кредитом становить 15500 грн., з якої потрібно вирахувати добровільно сплачені проценти в сумі 3250 грн., тому заборгованість по процентах становить 12250 грн., яка і підлягає стягненню.

Суд відкидає посилання відповідачки на непропорційно велику суму компенсації, оскільки саме на такі умови одержання кредитних коштів вона погодилася при укладенні договору.

Проте суд не погоджується з нарахуванням комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка передбачена п. 9 кредитного договору і становить 900 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Відповідно до даного пункту, комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Незважаючи на вказівку щодо не включення до комісії за обслуговування кредитної заборгованості послуг, які кредитодавець зобов`язаний надавати безкоштовно, фактично така комісія стягується з позичальника за інформацію щодо кредиту та забезпечення можливості здійснення платежів на виконання умов договору тощо, які, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець на вимогу споживача зобов`язаний надавати безкоштовно.

Умова договору про споживчий кредит щодо одержання кредитодавцем від споживача плати за послуги, які він повинен надавати безкоштовно, обмежують права споживача порівняно з цим законом, згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Тому положення п. 9 кредитного договору щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемним, у зв`язку з чим вимога стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 1800 грн. задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлена вимога стягнення з відповідача неустойки в сумі 4850 грн., проте і ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, яким період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд відхиляє доводи позивача на відсутність заборони на нарахування неустойки за невиконання зобов`язань за договорами споживчого кредитування, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким з 24 січня 2024 року дозволено нарахування неустойки.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Доводи позивача зазначених висновків не спростовують, а лише зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, тому підлягають відхиленню.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно розміру задоволених вимог – 76,59 %.

Керуючись ст.ст. 526, 553, 554, 611, 625, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 23.05.2025-100000819 (кредитної лінії) від 23 травня 2025 року в сумі 22250,00 грн. (Двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 коп.), яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 10000,00 грн. та заборгованості по процентах в сумі 12250,00 грн.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в задоволення решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2039,19 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 квітня 2026 року.

Суддя Самойлович А.П.