Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №608/913/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Справа № 608/913/26

Номер провадження1-кп/608/367/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши в спрощеному провадженні в залі суду в місті Чорткові за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026216110000043 від 03.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тернопіль Тернопільської області та жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 29.12.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи номером обслуги першої гармати першого артилерійського взводу дев`ятої артилерійської батареї третього артилерійського дивізіону за призовом під час мобілізації та проходячи її у військовій частині НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом у порушення вимог вищевказаного законодавства, вчинив насильницькі дії, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , чим вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 28.02.2026 у пообідню пору доби, близько 15 год. 00 хв. (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 , перебуваючи на подвір`ї домогосподарства за адресою :

АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, розпочав словесну суперечку зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , в ході якої, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно- небезпечних наслідків, з метою застосування фізичного насильства, всупереч вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» схопив обома руками за обидва плеча ОСОБА_4 та почав їх стискати.

В результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_4 фізичного болю у ділянці обох плечей та не спричинив при цьому тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

23 березня 2026 року на розгляд суду поступив обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_3 з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, з доданими документами, а саме: письмовою заявою обвинуваченого ОСОБА_3 , складеною в присутності захисника ОСОБА_5 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності; письмовою заявою потерпілої ОСОБА_4 , в якій вона погоджується зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, дає згоду на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні та без її участі в судовому засіданні; матеріалами досудового розслідування.

Ухвалою судді від 24 березня 2026 року постановлено провести розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та відсутності учасників судового провадження.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В заяві від 20 березня 2026 року щодо визнання винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складеній в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Обвинувачений ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисником ОСОБА_5 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Потерпіла ОСОБА_4 надала заяву, в якій вказала, що погоджується з встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України і згідна на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні без її участі в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Відповідно до ч. 3 ст. 302 КПК України, до обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши докази, надані органом досудового розслідування на підтвердження викладених вище обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 відповідає пред`явленому обвинуваченню, а тому кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час суд зазначає, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

З врахуванням таких вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який визнав вину, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Обставиною, що пом`якшує покарання, в ході досудового провадження встановлено: щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

З урахуванням наведених обставин, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому покарання за ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України в межах, встановлених у санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, у виді штрафу.

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Штраф на даний час не сплачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно частини 3 статті 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Враховуючи наведене, остаточне покарання ОСОБА_3 необхідно призначити за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до покарання, призначеного за цим вироком суду невідбутого покарання за вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2025 року у виді штрафу, які виконувати самостійно.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Речових доказів не має.

Процесуальних витрат не має.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обирались.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України та призначити покарання за ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України остаточне покарання ОСОБА_3 визначити за сукупністю вироків, повністю приєднавши до призначеного покарання за цим вироком суду невідбуте покарання за вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2025 року у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень.

Остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, які виконувати самостійно.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Згідно з оригіналом

Суддя /підпис/

Вирок набрав законної сили «____» __________року.

Оригінал вироку знаходиться в Чортківському районному суді Тернопільської області в матеріалах справи № 608/913/26.

Суддя: ОСОБА_1

Копію вироку видано «___» ______________року

Секретар: