Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Дата: 06 квітня 2026 р.
Справа: №607/23096/25
Суддя: Стельмащук П. Я.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.04.2026 Справа №607/23096/25 Провадження №2/607/1980/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ,про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що вказана квартира належить позивачу, третій особі та ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної сумісної власності. У даному житлі зареєстрований відповідач, однак останній за даною адресою не проживає більше п`яти років, участь в утриманні житла не приймає, витрат на комунальні послуги не несе, що у свою чергу, перешкоджає позивачу вільно володіти і користуватися власним майном, а тому просить визнати його таким, що втратив право на житло.
Ухвалою судді від 18.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 17.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 30.03.2026 позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали. Щодо ухвалення судом заочного рішення не заперечили. Пояснили, що відповідач ніколи у квартирі не проживав, членом сім`ї не був. Реєстрація відповідача у квартирі у 2016 році відбулась за ініціативою батька позивача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з невідомих позивачу причин.
Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, в тому числі 30.03.2026, не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомив. А тому, відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Третя особа ОСОБА_3 в судові засідання, в тому числі 30.03.2026, не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомив.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10.00 год. 07.04.2026.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.
Згідно з свідоцтвом про право власності на житло виданим 19.03.1999 Міським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження (наказу) від 19.03.1999 №29470, квартира за адресою АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 17.10.2024.
Відповідно до листа відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради №1829/28-03 від 07.10.2025, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_6 з 25.08.2022; ОСОБА_2 з 24.02.2016; ОСОБА_3 з 23.02.1999; ОСОБА_1 з 18.07.1990.
25.02.2025, 01.04.2025, 19.06.2025, 03.11.2025 комісією в складі майстра дільниці та паспортиста ПП «Наш дім - 3» складено акти обстеження житлової квартири АДРЕСА_1 . В ході обстеження встановлено, що ОСОБА_2 , за даною адресою зареєстрований, але не проживає.
Вищезазначене також підтверджується довідками виданими ДП «Наш дім 3» ПП «Наш дім» №60 від 25.02.2025, №136 від 15.04.2025, №680 від 26.06.2025, №2050 від 03.11.2025.
Відповідно до розписки складеної 24.02.2016 від імені ОСОБА_7 , останній зобов`язався знятись з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 до 24.02.2017.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною позивача та проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 1997 року. Відповідач ніколи не був членом сім`ї позивача, а у квартирі його зареєстрував батько позивача ОСОБА_5 зі своїх особистих мотивів.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Нормами статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї, як зазначено у частині другій статті 64 ЖК УРСР.
Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі статтею 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до статті 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом з`ясовано, що відповідач, будучи зареєстрованим у квартирі, співвласником якої є позивач, не є членом сім`ї позивача, наймачем, або іншою особою, що має право користування квартирою, зареєстрований у вищевказаній квартирі, однак не проживав і не проживає у ній, самостійного права на житло з підстав, передбачених законом, не набув.
Однак, не проживаючи за місцем реєстрації, не сплачуючи комунальні платежі та не приймаючи участі у підтриманні квартири в належному стані, втратив право користування цим жилим приміщенням. Крім того, реєстрація відповідача у вказаній квартирі порушує законні права та інтереси позивача, як співвласника квартири, так як спричиняє збільшення розміру комунальних платежів, які повинен сплачувати позивач.
Тому, суд вважає, що позов слід задовольнити шляхом позбавлення відповідача права користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Так як позов задоволений, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 гривень судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання - АДРЕСА_2 .
Рішення складено та підписано 07.04.2026.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua