Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №597/188/26 — Заліщицький районний суд Тернопільської області

Справа №597/188/26

Провадження № 2-а/597/26/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2026 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

у складі: судді Шевчук В.М.

за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики Тернопільської області справу за адміністративним позовом Данильчука Назарія Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Данильчук Назарій Богданович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом про скасування постанови №327 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 02 лютого 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, а також про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 02.02.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 виніс постанову №327 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Згідно даної постанови ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки: 02.02.2026 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 було доставлено органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу уточнення облікових даних. Під час звірки облікових даних було встановлено, що 23.12.2025 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 30.2 постанови КМ України від 16.05.2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №6150672 засобами поштового зв`язку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.01.2026 року о 9 годині 00 хвилин, для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття 13.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.

Таким чином, представник позивача вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена протиправно, просить її скасувати, а провадження по справі закрити, оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено про виклик до ТЦК, протокол не складався, він його не підписував та не був повідомлений, коли буде розглядатися справа про дане правопорушення.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у відзиві на позов (вх.№1378) просить відмовити в задоволенні позову Данильчука Назарія Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, через його безпідставність. Зазначає, що з даним позовом ІНФОРМАЦІЯ_3 не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Відповідно до Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", до Реєстру вносяться, зокрема, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру. Реєстр здійснює електронну інформаційну взаємодію з інформаційно комунікаційними системами з використанням системи електронної взаємодії електронних ресурсів. Підставами звернення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції України шляхом інформаційної взаємодії ЄДРПВР та інформаційної системи МВС є порушення правил військового обліку, порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тощо.

Відповідно до наявних у відповідача даних, є всі правові та законні підстави звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до органів НПУ, оскільки позивачем вчинено порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію. Зокрема, позивачу була направлена повістка №6150672 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 13.01.2026 року на 09 годину 00 хвилин для уточнення даних. Поштове відправлення з повісткою повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Позивач на вказану дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, причин неявки не повідомив, що є грубим та недопустимим порушенням правил військового обліку. Виходячи з викладеного та обставин справи, позивачу була направлена належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де позивач перебуває на військовому обліку. Однак, позивач ухилився від отримання повістки, тому вона була повернута відповідальним працівником АТ "Укрпошта" з відміткою, що "адресат відсутній за вказаною адресою", що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного, згідно закону. А також відповідач зазначає, що позивач користується відстрочкою від призову на військову службу, однак це не звільняє його від обов`язку з`являтися за викликом до відповідних ТЦК та СП. Було складено протокол про адміністративне правопорушення №23 від 02.02.2026 року, де позивач особистими підписами засвідчив, що йому роз`яснено суть інкримінованого йому порушення, повідомлено його права надавати пояснення, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою тощо, повідомлено про призначення розгляду справи про адміністративне правопорушення о 14 годині 45 хвилин на 05.02.2026 року, а також вручено копію зазначеного протоколу. Таким чином, процедуру притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем дотримано.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та його представник Данильчук Назарій Богданович у судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача до суду надійшла заява, якою він просив справу розглянути за його відсутності та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_5 у судове засідання не з`явився, однак представник відповідача у відзиві на позов просить справу розглянути за його відсутності.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 23.02.2026 року суддя Шевчук В.М. відкрила провадження у справі за адміністративним позовом та визначила проводити розгляд справи у порядку, визначеному параграфом другим КАС України з повідомленням (викликом) сторін.

Судом на підставі ч.4 ст.229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 02 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 прийнято постанову №327 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Представник позивача у позовній заяві зазначає, що вказана постанова є незаконною та протиправною, винесеною упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, а викладені в зазначеній постанові обставини не відповідають дійсності, суперечать фактичним даним та спростовуються наступним. 02.02.2026 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 було доставлено органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу уточнення облікових даних. Під час звірки облікових даних було встановлено, що 23.12.2025 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 30-2 постанови КМ України від 16.05.2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №6150672 засобами поштового зв`язку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.01.2026 року о 9 годині 00 хвилин, для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття 13.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.

Таким чином, представник позивача вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена протиправно, просить її скасувати, а провадження по справі закрити, оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено про виклик до ТЦК, протокол не складався, він його не підписував та не був повідомлений, коли буде розглядатися справа про дане правопорушення.

Крім того, позивач ОСОБА_1 користується відстрочкою від призову на військову службу.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що є всі правові та законні підстави звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до органів НПУ, оскільки Позивачем вчинено порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію. Зокрема, позивачу була направлена повістка №6150672 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 13.01.2026 на 09.00 для уточнення даних. Поштове відправлення з повісткою повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Позивач на вказану дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, причин неявки не повідомив, що є грубим та недопустимим порушенням правил військового обліку. Виходячи з викладеного та обставин справи, позивачу була направлена належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де позивач перебуває на військовому обліку. Позивач ухилився від отримання повістки, тому вона була повернута відповідальним працівником АТ "Укрпошта" з відміткою, що "адресат відсутній за вказаною адресою", що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного, згідно закону. Позивач користується відстрочкою від призову на військову службу, однак це не звільняє його від обов`язку з`являтися за викликом до відповідних ТЦК та СП. Було складено протокол про адміністративне правопорушення №23 від 02.02.2026 року, де позивач особистими підписами засвідчив, що йому роз`яснено суть інкримінованого йому порушення, повідомлено його права надавати пояснення, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою тощо, повідомлено про призначення розгляду справи про адміністративне правопорушення о 14 годині 45 хвилин на 05.02.2026 року, а також вручено копію зазначеного протоколу. Таким чином, процедуру притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем дотримано.

Однак відповідач на підтвердження своєї позиції про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 13.01.2026 на 09 годину 00 хвилин для уточнення даних ОСОБА_1 повістки №6150672 не додає.

Натомість з наданого протоколу про адміністративне правопорушення №23 від 02.02.2026 року, який був досліджений в судовому засіданні, встановлено, що 02.02.2026 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 було доставлено органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу уточнення облікових даних. Під час звірки облікових даних було встановлено, що 23.12.2025 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 30-2 постанови КМ України від 16.05.2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №6150672 засобами поштового зв`язку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.01.2026 року о 9 годині 00 хвилин для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місці прибуття 13.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Також, ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст.63 Конституції України, а також права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 годині 45 хвилин 05.02.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_2 вул.Шевченка 40 кабінет №1А, що стверджується підписом позивача.

Однак у постанові про адміністративне правопорушення №327 від 02.02.2026 року, яка винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №23 від 02.02.2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.210 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 02.02.2026 року, а не 05.02.2026 року про що вказано у самій постанові.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 7 ч.3 ст.22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

V. Оцінка суду

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст.280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

Згідно ст.245 Кодексу адміністративного судочинства, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст.ст.245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З позовної заяви вбачається, що 02.02.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 виніс постанову №327 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 02.02.2026 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 було доставлено органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу уточнення облікових даних. Під час звірки облікових даних було встановлено, що 23.12.2025 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 30-2 постанови КМ України від 16.05.2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №6150672 засобами поштового зв`язку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.01.2026 року о 9 годині 00 хвилин, для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття 13.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав, чим порушив і законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена за ст.210-1 КУпАП. Разом з тим, в оскаржуваній постанові від 02.02.2026 року зазначено, що того ж дня стосовно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, з яким його ознайомлено та вручено його копію.

Відповідно до записів у Резерві+ від 07.01.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , користується відстрочкою від призову на військову службу.

Вирішуючи питання правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, додатком №2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Правила військового обліку), чинному на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, серед іншого, повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.

Суд зауважує, що норма ст.ст.210, 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 7 ч.3 ст.22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також постанова про притягнення до адміністративної відповідальності складена без дотримання вимог ст.283 КУпАП, з якої неможливо встановити за якою статтею позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Окрім того, відповідно до примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст.ст.210, 210-1 КУпАП не застосовуються - за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч.5 ст.5, ст.ст.8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «;Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Разом з тим, відповідач не вказав, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Відповідач не надав доказів, що ним вживалися заходи для отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених у постанові по справі про адміністративне правопорушення, а відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З метою перевірки доводів позивача, викладених в позовній заяві, суд дослідив у судовому засіданні відзив відповідача та додані до нього матеріали, проте доказів винуватості особи не надано.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Згідно ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема, підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу ч.ч.1, 2 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Всупереч вищевикладеному, вказані вимоги Закону при розгляді справи щодо позивача ОСОБА_1 дотримані не були.

Відповідно до ст.285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У випадках, передбачених ст.258 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч.2 ст.77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст.63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, від 02 лютого 2026 року №327 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, тому позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7, 9, 27, ч.3 ст.210, ст.ст.245, 251, 252, 258, 268, 279, 280, 283, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 5, 6, 8-10, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-245, 246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов Данильчука Назарія Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити повністю.

Постанову №327 від 02 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Судові витрати покласти на сторони в понесених ними розмірах.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.04.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя В.М.ШЕВЧУК