Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №592/4003/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/4003/26

Провадження №2/592/1638/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Костенка В.Г., з участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

з участю позивача ОСОБА_1

УСТАНОВИВ :

12.03.2026 позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача належні кошти при звільненні, а саме заборгованість по заробітній платі у сумі 242 891 грн 40 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за кожен день затримки до моменту фактичного розрахунку виходячи з середньоденної заробітної плати сумі 1524,28 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що працював ц відповідача та з 02.02.2026 звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак відповідач не провів розрахунок при звільненні й має зазначену заборгованість.

26.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за кожен день затримки до моменту фактичного розрахунку, вважає їх необґрунтованими, несправедливими та неспівмірними із розміром заборгованості по заробітній платі, характером цієї заборгованості, і тому не підлягають задоволенню.

Відповідач вважає, що стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за кожен день затримки до моменту фактичного розрахунку, є не співмірним із заборгованістю, поряд із задоволенням аналогічних вимог, інших позивачів - працівників ПАТ «СУМИХІМПРОМ» та створить для підприємства (яке перебуває в стадії приватизації на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» від 16.01.2019 № 36-р та Наказ Фонду державного майна України від 08.06.2018 №765) великий майновий тягар відповідних виплат, та унеможливить виконання роботодавцем зобов`язань із виплати заробітної плати іншим працівникам, при цьому цей тягар внаслідок вимушеного простою підприємства в умовах воєнного стану може бути взагалі непосильним.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду від 16.03.2026 по справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін про судове засідання о 09-50 год. 02.04.2026. Вказаною ухвалою відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Дослідивши справу, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що по 02.02.2026 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Сумихімпром», звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Середньоденний заробіток позивача складав 1 524 грн 29 коп., згідно довідки АТ «Сумихімпром» про доходи ОСОБА_1 № 114 від 23.02.2026.

В день звільнення ОСОБА_1 , АТ «Сумихімпром» не виплатило належних сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. Так в день звільнення позивачу не виплачено заробітну плату у розмірі 242 891 грн 40 коп., що підтверджується довідкою АТ «Сумихімпром» про належні до виплати суми ОСОБА_1 від 02.02.2026.

Встановлені обставини підтверджуються наказом № 35 від 27.01.2026 про припинення трудового договору, розрахунковими листами за січень-лютий 2026 року, довідкою про доходи від 23.02.2026 № 113 та 114, довідкою про належні до виплати суми заробітної плати, копії яких міститься в матеріалах справи.

Згідно з ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З приводу вимоги щодо стягнення середнього заробітку слід зазначити наступне.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України) (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України (зі змінами внесеними 19.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог ст. 116 КЗпП України позивачу не було виплачено у день звільнення усі належні йому суми.

Поряд з цим, відповідач зазначив, що з початку військової агресії у період 2022-2025 років виробничі потужності АТ «СУМИХІМПРОМ» та його філій зазнавали обстрілів з боку військових рф, які нанесли значні пошкодження основним засобам та обладнанню підприємства. Зазначені факти є загальновідомими, оскільки про них повідомлялися в засобах масової інформації.

Загальна орієнтована сума збитків (з урахуванням руйнувань інших об`єктів соціальної сфери Товариства) від військових обстрілів складає більше 400 млн. грн. Істотні пошкодження активів АТ «СУМИХІМПРОМ» - виробничих будівель та вартісного обладнання, потребує значних додаткових коштів для їх відновлення, проведення відновлювальних та ремонтних робіт, які наразі підприємство здійсними не взмозі. У зв`язку з чим, підприємство фактично позбавлено можливості здійснювати виробництво будь-якої хімічної продукції та отримувати прибуток від її реалізації.

З 13.09.2023 підприємство фактично перебуває на простої (накази від 13.09.2023 № 155/6 та від 30.10.2024 № 144/49). У період простою, АТ «СУМИХІМПРОМ» намагалося відновити виробничі процеси в 3-х цехах з 10, але це вдалося лише на нетривалий час. У зв`язку з цим, середня завантаженість потужностей складала не більше 3-7 %. Внаслідок цього, діяльність АТ «СУМИХІМПРОМ» наразі є збитковою, не покриває видатки на утримання підприємства, а заборгованість перед контрагентами, бюджетом та працівниками із заробітної плати зростає.

Внаслідок цих обставин, АТ «СУМИХІМПРОМ», не здійснюючи будь-яку господарську діяльність і, не отримуючи прибутку, зобов`язане нараховувати та виплачувати заробітну плату усім своїм працівниками, які фактично на період простою не виконували будь-яку роботу.

Станом на 01.01.2026 згідно звіту АТ «СУМИХІМПРОМ» про заборгованість з оплати праці за грудень 2025 року, який подається до державного органу статистики заборгованість із заробітної плати складає 174 млн.150 тис. 900 грн..

Станом на 01.01.2026 склалися обставини, які створюють загрозу припинення господарської діяльності (банкрутства) АТ «СУМИХІМПРОМ», а саме - скрутне фінансове становище та триваюча тенденція його погіршення.

Так, Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2011 за заявою ТОВ «Компанія з управління активами Промислові інвестиції» порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ «СУМИХІМПРОМ». З 30.10.2012 судом введено процедуру санації боржника, яка тривала майже 12 років.

21.11.2023 ухвалою Господарського суду Сумської області провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство АТ «СУМИХІМПРОМ» закрито.

Фінансові результати та власний капітал АТ «СУМИХІМПРОМ»: станом на 01.01.2026 підприємство має загальну кредиторську заборгованість на суму - 4 135 202 тис. грн. Збиток від господарської діяльності Товариства за 2024 рік склав 600 210 тис. грн., за 2025 рік - 405 672 тис. грн.

Окрім того, протягом 2024-2025 років у зв`язку з наявністю заборгованості із заробітної плати, працівники масово звільняються з підприємства. За вказаний період звільнилося понад 1500 осіб.

Разом з тим у зв`язку з постійними обстрілами підприємства, працівники з метою збереження свого життя йдуть у відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану. Наразі у таких відпусках перебуває 850 осіб, на простої 80 осіб, 28 осіб знаходяться у відпустці по догляду за дитиною. Таким чином фактична чисельність працюючих складає 416 осіб.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) вказано, що: «зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21) зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання.

Положеннями частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Із урахуванням положень частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

З огляду на вищезазначене слідує, що роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, проте не надав суду належних і допустимих доказів того, що порушення по невиплаті усіх необхідних сум заробітної плати при звільненні позивача сталися внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору ведення на території, де знаходиться роботодавець, воєнних дій). Такі докази мали бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України та, в даному випадку, були б підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань по своєчасній виплаті заробітної плати.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761 /9584/ 15-ц.

Позивач в позовній заяві порушує питання про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.

Однак, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 117 ЦПК України, згідно якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, підлягає стягненню середній заробіток не більше як за шість місяців, тобто за 45 робочих днів (за період з 03.02.2026 (наступний день після звільнення) по 06.04.2026 (день ухвалення рішення суду)).

Згідно довідки АТ «СУМИХІМПРОМ» від 23.02.2026 вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 1 524 грн 29 коп.

Таким чином за весь час затримки розрахунку при звільненні з 03.02.2026 по 06.04.2026 розмір середнього заробітку становить 68 593 грн 05 коп. (1524,29х45).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження№ 14-623цс18) та неодноразово підтверджених Верховним Судом, зокрема у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 569/7584/18, від 08 липня2020 року у справі № 761/17815/18, від 08 липня 2020 року у справі№ 569/13794/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі№ 332/3682/17, від 29 березня 2021 року у справі № 760/23306/17,від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20.

Також суд враховує правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23.

З огляду на вказане, враховуючи характер заборгованості по заробітній платі, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат в сумі 40 000 грн 00 коп.. Така сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було б передбачити.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 40 000 грн 00 коп..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід розподілити судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позивач за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі та за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 828 грн 91 коп.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 264, 265, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Сумихімпром» (місцезнаходження за адресою: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» (місцезнаходження за адресою: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 242 891 грн 40 коп. заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» (місцезнаходження за адресою: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 40 000 грн 00 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без відрахувань податків і зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» (місцезнаходження за адресою: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) судовий збір на користь держави у розмірі 2 828 грн 91 коп..

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення з Акціонерного товариства «Сумихімпром» (місцезнаходження за адресою: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, а саме січень 2026 року в сумі 15 677 грн 50 коп..

Відмовити у іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.04.2026.

Суддя Владислав КОСТЕНКО