Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №490/8946/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8946/25

н\п 2/490/1011/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором реструктуризації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання договору №58А540-10853-23, про реструктуризацію заборгованості за розподіл природного газу,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2025 року позивач АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», в особі свого представника, звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором реструктуризації.

Позов мотивований натупним.

Між АТ «Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз» та фізичною особою - споживачем природного газу ОСОБА_1 21.11.2023 року укладено Договір №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості (далі – Договір). Згідно умов укладеного між сторонами Договору, відповідачка визнала та прийняла на себе заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу, яка утворилася на його особовому рахунку в сумі 135 237,15 грн, погашення якої було розстрочено. При укладенні Договору відповідачкою було сплачено 13525,00 грн. Остаточна сума заборгованості – 121 712,15 грн реструктуризована на 12 місяців із щомісячним платежем 10142,68 грн, яка повинна сплачуватися до 20 числа місяця наступного за відповідним місяцем за якій здійснюється плата.

В порушення вимог укладеного Договору, відповідачка реструктуризовану суму заборгованості не погасила, заборгованість за Договором складає 121 712,15 грн.

Керуючись вимогами вказаної норми, за період з 21.12.2023 – 22.10.2025 року позивачем на суму заборгованості нараховані відсотки річних в сумі 5 043,56 грн, а за період грудень 2023р. вересень 2025 року включно, нараховано інфляційні збитки в сумі 19 488,67 грн.

За такого, враховуючи порушення відповідачем умов Договору №58А540-10853-23 від 21.11.2023 року, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільні системи» «Миколаївгаз» заборгованість за договором реструктуризації в сумі 121 712,15грн, 3% річних в сумі 5 043,56 грн, інфляційні в сумі 19 488,67 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

27.10.2025 року матеріали справи передано для розгляду судді Саламатіну О.В.

Ухвалою судді від 28.10.2025 року позовну заяву було залишено без руху.

03.11.2025 року позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 03.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

21.11.2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Підчасюка В.Ю. надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" про визнання договору №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості за розподіл природного газу недійсним.

В обгрунтування зустрічного позову представник зазначив наступне.

05.12.2022 року Петрова Н.П. уповноважила свою доньку Гіль І.Г. доглядати за належним її будинком з наділенням повноважень представництва інтересів, які стосуватимуться управління даного будинку, про що приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області зареєстровано довіреність за №1755. В зв`язку з цим, всі питання, що виникають з управлінням будинку перейшли до ОСОБА_2 на підставі зазначеної довіреності.

Починаючи з 15.12.2022 до 18.12.2023 будинок ОСОБА_1 було від`єднано від мережі газопостачання і протягом зазначеного періоду споживання газу за адресою: АДРЕСА_1 не відбувалось, лише 18.12.2023 будинок було приєднано до газової мережі, про що свідчить акт про відновлення газопостачання природного газу.

Сторона відповідачки, позивачки за зустрічним позовом зазначає, що укладаючи договір №584540-10853-23 від 21.11.2023 про реструктуризацію заборгованості за розподіл природного газу, АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» виходив з того, що споживач визнає заборгованість за необлікований об`єм природного газу, яка утворилась на особистому рахунку в розмірі 135237,15 грн. Вказану суму заборгованості ОСОБА_2 вимушена була визнати, оскільки продовжуючи проживати в даному будинку, він не був під`єднаний до мережі газопостачання, що ставило її в край скрутне становище щодо неможливості проживання в зимовий період.

Представник ОСОБА_1 стверджує, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», звертаючись до суду з позовними вимогами, не надає первісного договору про розподіл природного газу та не зазначає за який період споживання виник борг, яким чином проведений розрахунок боргу, що позбавляє можливості встановити підстави виникнення боргу та вказує на відсутність самого предмету реструктуризації. Станом на 15.12.2022, коли мало місце від`єднання будинку ОСОБА_1 від газової мережі, оплата по рахунках за спожитий газ здійснювались вчасно і будь-яких заборгованостей за спожитий газ перед АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» не було. Заборгованість в сумі 121 712,15 грн, яка визнечена Договором реструктуризації, утворена не внаслідок раніше існуючого боргового зобов`язання, а внаслідок начебто виявленого товариством порушення, з яким позивач категорично не погоджується. Наявність самого по собі договору реструктуризації не свідчить про існування боргу, оскільки такий договір є похідним (залежним) від основного зобов`язання. Тому, якщо договір реструктуризації не прив`язаний до основного договору, він не може породжувати жодних правових наслідків і є формальним та юридично нікчемним.

Також, адвокат Підчасюк В.Ю. вказує, що Акт про виявлене порушення не містить ознак доведеного втручання в роботу лічильника; експертиза не проводилася; нарахування не облікованого газу не здійснене, що підтверджує відсутність розрахунку збитків; борг не підтверджений жодним первинним бухгалтерським документом. Крім того, акт про порушення був підписаний не власником житлового будинку, а іншою особою, про що було достеменно відомо АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та прямо суперечить вимогам Кодексу ГРМ, який передбачає складання акта із споживачем (власником) або його належним представником. Вказані обставини позбавили власника можливості подати зауваження при складанні акта та ознайомитися із суттю правопорушення. Тому, такий акт не може бути належною підставою для виникнення боргу.

За такого, сторона відповідачки, позивачки за зустрічним позовом вважає, що враховуючи, що оспорюваний договір реструктуризації було укладено з істотними порушеннями закону, за відсутності дійсного волевиявлення власника та на підставі недоведеного і спірного боргу, який не існував на момент укладення договору, то є всі підстави вважати такий договір недійсним.

Ухвалою суду від 27.11.2025 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву відповідачки ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" про визнання договору №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості за розподіл природного газу недійсним; зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" про визнання договору №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості за розподіл природного газу недійсним об`єднано в одне провадження з позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором реструктуризації; перейдено до розгляду справи №490/894625 за позовною заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором реструктуризації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" про визнання договору №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості за розподіл природного газу, за правилами загального позовного провадження, почато підготовче провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

02.12.2025 року відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву, в якій вказала, що за період з 15.12.2022 по 17.12.2023 в її будинку було відсутнє газопостачання, тобто договірні відносини між нею та ПАТ «Миколаївгаз» були припинені. Укладаючи договір №584540-10853-23 від 21.11.2023 року про реструктуризацію заборгованості за розподіл природного газу, позивач виходив з того, що споживач визнає заборгованість за необлікований об`єм природного газу, яка утворилась на особистому рахунку в розмірі 135237,15 грн. Разом з цим, позивачем не вказано, який саме об`єм необлікованого природного газу ним встановлено і який було визнано споживачем. Договір не містить посилання на те, за який період виникла така заборгованість та як вона сформована.

За такого, ОСОБА_1 стверджує, що враховуючи, що в неї перед ПАТ «Миколаївгаз» до 15.12.2022 року будь-якої заборгованості не було, а в період з 15.12.2022 р. до 17.12.2023 р. взагалі цивільно-правові відносини були припинені, в зв`язку з ненаданням послуги, то відповідно ніякого боргу не існувало. А тому, визнати заборгованість за договором реструктуризації, якого в дійсності не існувало, вона не могла.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що в даному випадку позивач сформувавши договір реструктуризації фактично узаконив та створив якийсь борг і визнає його, створенням саме нового договору. Вказані обставини не узгоджуються із поняттям реструктуризації, що передбачає погодження нового порядку виконання вже існуючого зобов`язання.

Отже, відповідачка, позивачка за зустрічним позовом, зазначає, що оскільки, позивачем не доведено належним чином щодо існування будь-якого зобов`язання в неї перед ПАТ «Миколаївгаз», то відповідно відсутні правові підстави укладати договір реструктуризації. В зв`язку з цим, вимоги позивача не грунтуються на нормах права, є незаконними та безпідставними, а відтак до задоволення не підлягають.

26.12.2025 року від представника АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» - адвоката Іноземцева Є.С. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказав, що позивачкою за зустрічним позовом не наведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків, та не надано належних доказів, які б вказували на помилку відносно підстав його (Договору) укладання. Оскільки між сторонами виникли договірні відносини, враховуючи, що позивачка за зустрічним позовом уклала з відповідачем Договір реструктуризації заборгованості частину боргу сплатила, а решта суми заборгованості їй було розстрочена, таким чином, позивачка визнала свій борг.

За такого, представник позивача, відповідача за зустрічним позовом, враховуючи вищевказане просив відмовити у задоволені зустрічного позову про визнання договору №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості за розподіл природного газу недійсним.

Ухвалою суду від 24.02.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 07.04.2026 року на 15:00 год.

Сторони в судове засідання 07.04.2026 року не з`явилися.

06.04.2026 року представник відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвокат Підчасюк В.Ю. подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує повністю, в задоволенні позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 просить відмовити, через їх необгрунтованість та безпідставність.

07.04.2026 року представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» - адвокат Іноземцев Є.С. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі позов підтриму та просить задовольнити, а зустрічний позов залишити без задоволення.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши всі аргументи сторін викладені ними в документах по суті справи та докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.11.2023 року між АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (Товариство) та ОСОБА_1 , (Споживач) укладено Договір №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості.

За п.1.1. вказаного Договору, Споживач визнає та приймає на себе заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу, яка утворилася на особистому рахунку № НОМЕР_1 в сумі 135237,15 грн.

Товариство надає Споживачу розстрочку у погашення заборгованості, зазначеної в п.п.1.1. Договору на суму 135237,15 грн (п. 2.1. Договору).

Пунктами 2.2, 2.3. Договору сторонами погоджено, що при укладенні договору Споживачем сплачено 13525,00 грн. Остаточна сума заборгованості 121712,15 грн реструктуризується на 12 місяців.

Сума щомісячного платежу за договором реструктуризації становить 10142,68 грн, яка вноситься до 20 числа місяця наступного за відповідним місяцем за який здійснюється оплата.

Відповідно до п.3.1. Договору, Споживач зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 1.1. даного договору, шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок Товариство.

Договір набирає чинності з моменту укладання (підписання) і діє до 30.11.2024 року (п.5.1. Договору).

Вказаний Договір містить особистий підпис ОСОБА_1 , а отже відповідачкою погоджені вказані умови.

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1 від 20.11.2023 року АТ «Ощадбанк», ОСОБА_1 внесено на рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» грошові кошти у сумі 13525,00 грн, призначення платежу: «Сплата за необліковані об`єми природного газу, о/р НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ».

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV (далі - Закон №1875-IV) правовідносини у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відносини між газопостачальними організаціями та споживачами природного газу регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу" та Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 "Про затвердження Типового договору постачання газу побутовим споживачам".

Згідно із пунктом 25 Розділу ІІІ Правил №2496, визначено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності діючого графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за договором.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи неоплати поточних платежів постачальник має право у порядку, визначеному цим розділом та договором постачання природного газу, припинити або обмежити постачання природного газу на об`єкт споживача до повного погашення заборгованості.

В пункті 4.10 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 "Про затвердження Типового договору постачання газу побутовим споживачам", встановлено, що у разі виникнення у Споживача заборгованості за послуги з газопостачання за цим Договором Споживач може звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність Споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу Споживачу у порядку, визначеному Правилами постачання.

27.03.2003 року постановою Кабінету Міністрів України №976 затверджено порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги, згідно якого реструктуризація заборгованості та внесення поточних платежів проводиться шляхом укладення громадянином з підприємством — надавачем житлово-комунальних послуг договору про реструктуризацію заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги

Підприємства — надавачі житлово-комунальних послуг при укладенні договорів про реструктуризацію заборгованості:

1) проводять інвентаризацію заборгованості громадян по кожному житловому приміщенню (особовому рахунку) та виду наданих послуг;

2) складають перелік громадян, з якими слід проводити співбесіди з питання реструктуризації заборгованості, та передають графіки, зазначені в підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, разом з відомостями про результати інвентаризації заборгованості до комісій за місцем реєстрації громадян;

3) інформують комісії і громадян про встановлення суми загальної заборгованості та строки її утворення по кожному виду наданих житлово-комунальних послуг, а також вносять пропозиції до договору про реструктуризацію заборгованості;

4) визначають суми майбутніх щомісячних платежів реструктуризованої заборгованості та у разі потреби протягом строку дії договору проводять перерахунок згідно з обсягом наданих житлово-комунальних послуг;

5) укладають договори про реструктуризацію заборгованості (з реєстрацією у відповідному журналі) та контролюють їх виконання;

6) подають щомісяця комісіям інформацію про стан погашення заборгованості громадянами.

У разі коли доходу громадянина, що уклав договір про реструктуризацію заборгованості, не вистачає для повного погашення, строк дії договору продовжується за письмовою заявою громадянина до повного її погашення.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Частиною 5 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Разом з тим, суд не приймає твердження ОСОБА_1 про те, що до 15.12.2022 року будь-якої заборгованості не було, а в період з 15.12.2022 р. до 17.12.2023 р. взагалі цивільно-правові відносини були припинені, в зв`язку з ненаданням послуги, то відповідно ніякого боргу не існувало, з наступних підстав.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі №911/3685/17.

Як встановлено судом вище та не заперечувалося відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом), останньою частково сплачено борг за необлікований (донарохований) об`єм природного газу у сумі 13525,00 грн, що свідчить про визнання ОСОБА_1 боргу.

Щодо твердження відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) про припинення цивільно-правових відносин, в зв`язку з ненаданням послуги, суд зазначає, що борг по якому між сторонами укладено Договір реструктуризації виник за необлікований (донарохований) об`єм природного газу, який нарахований через порушення ОСОБА_1 конструкції лічильника та наявності ознаки зняття пломби, на підставі чого складено Акт №4166 про виявлення порушення від 15.12.2022 року.

Також суд вважає безпідставними і твердження ОСОБА_1 про відсутність у неї заборгованості, оскільки в спірному договорі про реструктуризацію боргу не вказано, який саме об`єм необлікованого природного газу ним встановлено і який було визнано споживачем, а сам Договір не містить посилання на те, за який період виникла така заборгованість та як вона сформована.

Суд зазначає, що Порядком погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги, затвердженого 27.03.2003 року постановою Кабінету Міністрів України №976, встановлено Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Згідно ч. 1 ст. 630 ЦК України, законом або договором може бути встановлено, що окремі умови договорів визначаються відповідно до типових умов договорів (типових договорів) та примірних договорів певного виду.

Кабінет Міністрів України, органи державної влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України або законом, можуть рекомендувати орієнтовні умови договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Сторони не можуть відступати від змісту типових умов договорів (типових договорів), але мають право конкретизувати їх. Сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Виходячи з вказаного вище Порядку, Договір реструктуризації комунального боргу — це письмова угода між споживачем та надавачем послуг, що повинен містити графік погашення заборгованості, точну суму боргу, строки виплат, суму щомісячного платежу та відповідальність сторін.

Судом встановлено, що сторонами погоджено вищевказані умови.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги норму ст. 630 ЦК України, за якою сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені типовим договором, або доповнювати його зміст, незазначення в оспорюваному Договорі №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості об`єму необлікованого природного газу та періоду виникнення заборгованості не є підставою для визнання відстуності у ОСОБА_1 зобов`язання виконувати умови вказаного Договору.

Згідно п.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

З огляду на пункт шостий статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

На підставі частини третьої статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Положення частини третьої статті 13 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2021 від 28 квітня 2021 року.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 522/3541/15 (провадження № 61-31599св18), дійшов правового висновку про те, що «згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загально соціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) у відзиві не надала жодного документа, який би доводив, що нею виконано умови договору про реструктуризацію та сплачено заборгованість.

Отже, твердження ОСОБА_1 залишаються припущеннями і не спростовують позовні вимоги.

За такого, оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір реструктуризації, в повному обсязі заборгованість не погашає, у даному випадку мають місце порушення нею прав позивача (відповідача за зустрічним позовом), які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» заборгованості по договору.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Згідно з постановою Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №918/344/17 формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 489/2951/16-ц зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16-ц.

Позивачем, відповідачем за зустрічним позовом, в зв`язку з невиконанням боржницею основного зобов`язання, відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, нараховано три відсотки річних у розмірі 5043,56 грн за період з 21.12.2023 р. по 21.11.2024 р. та інфляційні збитки у сумі 19488,67 грн за період з грудня 2023 р. по грудень 2024 р.

З огляду на зміст принципу диспозитивності цивільного процесу, вищевказані розрахунки 3% річних та інфляційних втрат позивача, відповідача за зустрічним позовом, суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки вони виконані за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що відповідачка, позивачка за зустрічним позовом, мала перед позивачем, відповідачем за зустрічним позовом, грошове зобов`язання з оплати необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу. За умовами укладеного між сторонами договору реструктуризації ОСОБА_1 зобов`язалася погасити заборгованість шляхом щомісячних платежів в обумовленому договором розмірі.

ОСОБА_1 зобов`язання за договором реструктуризації належним чином не виконала, заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу в обумовлені договором строки не погасила, тому право АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» є порушеним і підлягає відновленню, шляхом стягнення з відповідачки, позивачки за зустрічним позовом, на його користь суми заборгованості за договором реструктуризації, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання Договору №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості за розподіл природного газу суд зазначає наступне.

Представник ОСОБА_1 , обгрунтовуючи вимоги зустрічного позову посилався на приписи ст. 215 ЦК України та вказав, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Крім того, зазначив, що враховуючи, що оспорюваний договір реструктуризації було укладено з істотними - порушеннями закону, за відсутності дійсного волевиявлення власника та на підставі недоведеного і спірного боргу, який не існував на момент укладення договору, то є всі підстави вважати такий договір недійсним.

Разом з тим, суд не може погодитися з такими твердженнями сторони позивачки за зустрічним позовом, з наступних підстав.

Аналізуючи зміст зустрічного позову, судом встановлено, що основною підставою визнання недійсності Договору №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості від 21.12.2023 року є незгода ОСОБА_1 з Актом про виявлення порушення №4166 від 15.12.2022 року та Актом про порушення №МК 003721 від 15.12.2022 року, які складені АТ «Миколаївгаз» в результаті перевірки лічильника, встановленого в будинку АДРЕСА_2 , власницею якого є Петрова.Н.П.

Сторона позивачки за зустрічним позовом вважає, що Акт про виявлене порушення не містить ознак доведеного втручання в роботу лічильника; експертиза не проводилася; нарахування не облікованого газу не здійснене, що підтверджує відсутність розрахунку збитків; борг не підтверджений жодним первинним бухгалтерським покументом, Акт не підписаний власником житлового будинку, а тому такий Акт не може бути належною підставою для виникнення боргу, отже Договір про реструктуризацію не повинен був бути укладений, оскільки такого боргу не існувало.

Разом з тим, суд зазначає, що ОСОБА_1 не надано докази оскарження нею дій АТ «Миколаївгаз» при складенні цих Актів, а вимогу про визнання дій АТ «Миколаївгаз» неправомірними нею не заявлялася.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Аналогічний висновок викладений у постановах КЦС ВС від 13.03.2024 року, справа №725/3821/23, провадження № 61-15366св23, від 02 червня 2022 року, справа № 602/1455/20, провадження № 61-475св22.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, відповідно до змісту статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Так як в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умови договору вимогам ст.ст. 627, 215, 203 ЦК України та про несправедливість його умов, без їх доведення в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, і спростовуються самим змістом договору, то суд не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст.203, 215, 627 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

За ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 626, ст. 627 та ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 24 квітня 2020 року (справа № 522/25151/14-ц) зроблено висновок щодо застосування статті 215 ЦК України та вказано, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину.

Так, судом встановлено, що Договір про реструктуризацію заборгованості укладено ОСОБА_1 добровільно та вона повністю погодилася з виявленим порушенням та сумою нарахувань. При цьому, матеріали справи не містять доказів істотного порушення закону та відсутності волевиявлення ОСОБА_1 , на укладення Договору про реструктуризацію заборгованості, з урахуванням змісту повноважень Гіль Ірини Георгіївни згідно довіреності від 05.12.2022 року № 1755.

Крім того, суд звертає увагу, що для укладення договору про реструктуризацію сторонам, зокрема й ОСОБА_1 , необхідно було вчинити певні дії, необхідні для його підписання, а саме сплати частину боргу у сумі 13525,00 грн, що позивачкою за зустрічним позовом і було зроблено та підтверджується квитанцією.

Також, суд зазначає, що умови Договору реструктуризації не містять для споживача вкрай невигідних умов, а навпаки містять сприятливі умови щодо сплати великої суми боргу частинами за певний період часу.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання недійсним Договору №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості від 21.12.2023 року, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрчного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі та про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №109 від 11.09.2025 року.

За такого, враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідачки, позивачки за зустрічним позовом на користь позивача, відповідача за зустрічним позовом, слід стягнути судовий збір у сумі 2422,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1-18, 76-82, 95, 141, 142, 228, 229, 235, 244, 245 , 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором реструктуризації – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільні системи» «Миколаївгаз» заборгованість за Договором №58А540-10853-23 про реструктуризацію заборгованості від 21.11.2023 року в сумі 146244,38 грн (сто сорок шість тисяч двісті сорок чотири гривні 38 копійок), з яких: 121712,15 грн – основна сума заборгованості; 5043,56 грн – 3% річних; 19488,67 грн – інфляційні втрати

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільні системи» «Миколаївгаз судовий збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання Договору №58А540-10853-23, про реструктуризацію заборгованості за розподіл природного газу - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільні системи» «Миколаївгаз», код ЄДРПОУ 05410263, юридична адреса: м.Миколаїв, вул. Погранична, 159, р/р НОМЕР_2 в АТ Ощадбанк.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Саламатін О.В.