Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №484/1078/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1078/26

Провадження № 2-а/484/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання – Заволенковської Д.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

05.03.2026 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтувавши свої вимоги тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про накладання адміністративного стягнення №1514 від 24 вересня 2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

В постанові зазначено, що 14.08.2025 року о 09 год. 00 хв. під час дій-особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 , працівниками поліції був доставлений громадянин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинене ним адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 , не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 01.04.2025 року по повістці № 9668, о 09.00, що була вручена йому 25.05.2025р., посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим без поважних причин, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, порушивши вимоги ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 гривень.

Свої заперечення винуватості позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що не отримував ні поштою, ні наручно від посадової особи 25.05.2025 року повістку №9668 про явку станом на 01.04.2025 року о 9:00 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, не можливо з`явитися своєчасно на дату, яка зазначена раніше ніж виписана сама повістка. Так, в повістці зазначена дата вручення 25 травня 2025 року, а явка зазначена набагато раніше тобто за два місяці на 01 квітня 2025 року, що фізично неможливо зробити.

Крім того, в повістці та в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не вірно зазначено адресу ОСОБА_1 , а саме невірно зазначено номер будинку АДРЕСА_1 , замість будинку АДРЕСА_2 , що вказано згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2025/004763506. Хоча зазначену інформацію ОСОБА_1 неодноразово повідомляв в ІНФОРМАЦІЯ_5 та вказав в додатку Резерв Плюс при уточненні даних.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки не отримував повістку щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на думку позивача, не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Представник вказує, що ОСОБА_1 про існування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП дізнався лише 02.03.2026 року після блокування рахунків на заробітну плату та надходження за місцем роботи (ТОВ «АБЗ 7» м. Первомайськ Миколаївської області) постанови головного державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на заробітну плату.

Тобто, на момент винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений, а тому не мав можливості її оскаржити у встановлений законом 10 - денний строк.

При цьому, суд визнає строк звернення до суду із позовною заявою про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не пропущеним, так як відповідачем не підтверджено отримання її позивачем, а тому рахує строк оскарження з 02.03.2026, коли ОСОБА_1 дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності внаслідок блокування його особистих банківських рахунків.

Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належно. Причини неявки невідомі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 24.09.2025р., начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова № 1514 згідно якої, 14.08.2025 року о 09 год. 00 хв. під час дій-особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 , працівниками поліції був доставлений громадянин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинене ним адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 , не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 01.04.2025 року по повістці № 9668, о 09.00, що була вручена йому 25.05.2025р., посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим без поважних причин, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, порушивши вимоги ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто скоїв адміністративне правопорушення підчас дії особливого періоду, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП та позивача було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

В позовній заяві представник позивача вказує, що позивач жодної повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, а дата на яку він мав нібито з`явитися була значно раніше ніж дата вручення повістки, яка вказана в постанові. Крім того, місце проживання та реєстрації ОСОБА_1 , які зазначені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності.

Дані твердження представника позивача є слушними та заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно положень ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Нормативними положеннями ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно- правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 р., дію якого було неодноразово продовжено і який діє до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 30.06.2023 року мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.

Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, -на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки устроки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, -до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України, -з а викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України, - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянинау строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

З аналізу наведених норм слідує, що громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити про поважність причин не прибуття за повісткою.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, є те, що він не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 01.04.2025 року по повістці № 9668, о 09.00, що була вручена йому 25.05.2025р., посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим без поважних причин.

Відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560:

«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь – які належні докази про вручення позивачу посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 повістки № 9668 або про направлення вказаної повістки про виклик позивачу, не надано копії конверта, яким направлялася повістка та відсутня роздруківка трекінгу Укрпошти поштового відправлення.

Отже, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 01.04.2025 року о 09.00год. та отримання ним вказаної повістки.

Більш того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вказана повістка, нібито була вручена позивачу 25.05.2025 року, тобто майже через два місяці від дати, на яку позивач мав з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 (01.04.2025 року).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Будь яких інших доказів на підтвердження правомірності дій посадової особи, яка винесла постанову, відповідачем не надано.

Згідно п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП передбачено, що розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, перевіряючи законність та обґрунтованість винесеної постанови, суд може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 242, 286 КАС України, ст. 276, 280, 293 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови № 1514 від 24 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1514 від 24 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: