Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №489/8315/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/8315/25

Номер провадження 2/489/297/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 квітня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа - виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини

встановив

У жовтні 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що сторони від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу, донька постійно проживає разом з позивачем, яка її забезпечує, виховує та дбає про всебічний розвиток. З метою реалізації права дитини на реєстрацію, позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг. Однак їй було відмовлено у наданні відомостей щодо зареєстрованого місця проживання дитини, оскільки така інформація в реєстрі відсутня. Відповідач фактично своїми конклюдентними діями відмовляється надати згоду на реєстрацію дитини. Питання про вирішення місця проживання малолітньої дитини не може бути вирішено мирним шляхом.

З цих підстав позивач просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності. Надав суду відзив, в якому вказав, що не заперечує проти позовних вимог та повністю їх визнає, оскільки дитина дійсно проживає з матір`ю.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2016 у справі №489/933/16-ц шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.04.2016 стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти щомісячно в розмірі 800 грн. починаючи з 01.03.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з заявою на видачу інформації про зареєстроване/задеклароване місце проживання/зняття із зареєстрованого/задекларованого місця проживання особи від 31.05.2025 задеклароване місце проживання ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики побутових умов проживання дитини від 17.09.2025 умови проживання дитини за місцем мешкання позивача є належними та такими, що повністю забезпечують комфортне, безпечне та повноцінне життя і розвиток.

Відповідно до висновку виконавчого комітету ММР від 10.03.2026 орган опіки та піклування - виконком Миколаївської міської ради вважає за недоцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 .

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною;по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04). Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 164/812/21 від 26.01.2023).

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В ч. 3 ст. 160 СК України зазначено, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Позивач вказує, що визначення місця проживання дитини необхідно їй для реєстрації місця проживання дитини з нею, оскільки батько дитини не надає згоду на зміну місця реєстрації.

Згідно з п.п. 31-34 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування). У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників особи віком до 18 років задекларовано/зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається.

Суд враховує, що чинним законодавством передбачено, що спір між батьками вирішується судом, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою дитиною (тобто досягла 14 років, але їй не виповнилось 18 років) станом на час розгляду справи, тому місце проживання дитини в даному випадку визначається нею самою.

Як встановлено судом, у даній справі пред`явлення позивачем позову про визначення місця проживання дитини з матір`ю та висловлена в заяві відповідачем згода з позовними вимогами свідчить про відсутність неврегульованих питань щодо визначення місця проживання дитини. Окрім того, станом на час розгляду справи в суді, ОСОБА_3 є неповнолітньою особою, якій виповнилося 14 років, а тому вона має право самостійно обирати місце проживання з одним з батьків.

Суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній спір щодо місця проживання їх дитини, що свідчить про те, що права позивача не порушені.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23 (провадження № 61-14116св24) визначено, що «малолітня особа, яка проживає разом із батьком, а мати дитини як на час подання позову, так і під час розгляду справи в суді не заперечувала проти цього, підтвердивши тим самим, що сторони дійшли домовленості щодо проживання дитини саме з позивачем. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина , суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою».

Також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 листопада 2023 року у справі № 592/7624/2 Верховний Суд зазначив, що законом не передбачено можливості визначення місця проживання дитини, яка досягла 14 років, з одним із батьків.

Представник позивача у письмових поясненнях послався на постанову ВС від 28.01.2021 у справі № 753/6498/15-ц, однак у вказаній постанові суд залишив в силі рішення судів про відмову в задоволенні вимог про визначення місця проживання дитини, в т. ч. з тієї підстави, що дитина досягла 14 років.

Вищевикладені обставини, в сукупності, на переконання суду, є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини разом із позивачем.

Судові витрати, згідно зі ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові - покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2-13,259,263-268 ЦПК України, суд

вирішив

В задоволенні позову відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04056612 , адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.04.2026.

Суддя В. В. Кокорєв