Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №466/2524/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2524/26

Провадження № 3/466/1176/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Зима І.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, працездатну, не працевлаштовану, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ,-

в с т а н о в и в:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 17.03.2026 року, близько 10:15 року, за адресою м. Львів, вул. Мазепи, 1-А, в приміщенні Ліцею №81 Петра Сагайдачного Львівської міської ради, учень 9-го А класу, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час перерви перед третім уроком, орієнтовно 10.15 год, у коридорі, діючи зухвало, привселюдно, у присутності значної кількості інших учнів, умисно наніс серію ударів в ділянку обличчя та завдав травму м`яких частин нижньої губи, що не завдало тілесних ушкоджень учню 8-го –Г класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дії неповнолітньої особи ОСОБА_2 спричинили потерпілому фізичний біль емоційні страждання, що викликали у нього почуття страху, приниження та психологічного дискомфорту а також стали предметом обговорення серед учнів і працівників школи, чим було грубо порушено громадський порядок та спокій оточуючих. Ці дії містять ознаки порушення ст.173 КУпАП, однак ОСОБА_2 не досяг 16-річного віку, тому до відповідальності притягається його мати ОСОБА_1 , за невиконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, що полягає у неналежному вихованні сина та відсутності неналежного контролю за його поведінкою. Зазначено, що ОСОБА_1 не сформувала у неповнолітнього сина належного уявлення про норми поведінки в суспільстві та закладі освіти, чим порушила ч. 1 ст. 150 СК України, та ст. 12 ЗУ «про охорону дитинства», відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання сина, постійно приділяє увагу його поведінці, навчанню та моральному розвитку. Син характеризується позитивно, займається спортом , добре навчається , конфліктних ситуацій раніше не допускав, зауважень з боку педагогів чи адміністрації школи не надходило. З її слів, подія, яка стала підставою для складання адміністративного протоколу, носить поодинокий характер та не відображає загальної поведінки сина. Того дня її син вступився за свою дівчину, яку інший хлопець ображав, використовуючи нецензурну лексику, у зв`язку з чим між ними виник словесний конфлікт. При цьому наголосила, що син діяв емоційно, бажаючи захистити честь та гідність дівчини, а не з наміром порушувати громадський порядок чи вчиняти правопорушення. Також зазначила, що постійно проводить із сином виховні бесіди щодо недопущення подібних ситуацій у майбутньому, роз`яснює необхідність стриманої поведінки та дотримання норм закону. Просила суд врахувати наведені обставини, позитивні характеристики сина, а також відсутність раніше зафіксованих правопорушень та поодинокість випадку. В їх сім`є виховується двоє дітей, вона, як мати дбає про їх всесторонній розвиток та навчання. Після події, що сталася в ліцеї , вона наголосила синові про недопустимість аналогічних вчинків в майбутньому, так як будь-який спір має вирішуватись цивілізовано.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи, викладені у протоколі, а також оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями свідків, висновками експертів, письмовими документами та іншими доказами.

При цьому, відповідно до принципів адміністративного провадження, обов`язок доведення вини особи покладається на орган (посадову особу), який склав протокол про адміністративне правопорушення, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, особу притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП, тобто за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення належних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини.

Разом з тим, аналіз наявних у справі доказів свідчить про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт саме ухилення особи від виконання батьківських обов`язків.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт виникнення окремого конфлікту за участю неповнолітнього не може автоматично свідчити про неналежне виконання батьківських обов`язків, оскільки законодавець пов`язує адміністративну відповідальність за ст. 184 КУпАП саме з ухиленням від виконання таких обов`язків, що має проявлятися у свідомій, винній, тривалій або систематичній бездіяльності батьків, спрямованій на невиконання обов`язків щодо виховання дитини.

У судовому засіданні встановлено, що подія, яка стала підставою для складання адміністративного протоколу, носить одиничний характер та виникла за обставин емоційної поведінки неповнолітнього, який, зі слів матері, вступився за свою знайому, яку інша особа ображала нецензурними словами. Таким чином, дії неповнолітнього були ситуативними та зумовлені конкретною конфліктною ситуацією, а не наслідком відсутності належного виховання чи контролю з боку матері.

Більше того, з долученої до матеріалів справи письмової характеристики, виданої Ліцеєм №81 імені Петра Сагайдачного ЛМР, вбачається, що неповнолітній навчається у зазначеному навчальному закладі, має середній та достатній рівень навчальних досягнень, володіє базовими знаннями з навчальних предметів, а його успішність залежить від рівня мотивації.

Також у характеристиці зазначено, що учень активно займається спортом, зокрема боксом, де демонструє наполегливість, силу волі та дисципліну, що свідчить про належний рівень фізичного розвитку та формування вольових якостей.

Окрім того, неповнолітній характеризується як комунікабельний, доброзичливий, здатний працювати в колективі, що свідчить про належний рівень соціалізації та виховання.

Особливого значення суд надає тому, що у характеристиці прямо зазначено: батьки цікавляться навчанням та поведінкою дитини, беруть активну участь у житті класу та навчального закладу.

Вказані обставини є прямим підтвердженням того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не лише не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки - належним чином їх виконує, здійснює виховання дитини, контролює її поведінку та бере участь у її розвитку.

Жодних доказів, які б свідчили про систематичне неналежне виконання батьківських обов`язків, відсутність контролю за дитиною, створення для неї неналежних умов життя або виховання, матеріали справи не містять.

Таким чином, органом, який склав протокол, не доведено наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти росії» від 30.05.2013 та «Карелін проти росії» від 20.09.2016, у випадку, коли викладена в протоколі фабула правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Суд також враховує, що відповідно до загальних принципів права та практики їх застосування, притягнення особи до відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях або формальному підході до оцінки окремих обставин без урахування всієї сукупності доказів.

У даному випадку такі сумніви щодо доведеності вини особи є істотними та не усунутими, а тому відповідно до принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, наведене під час розгляду справи вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення її до відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Зазначене є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 247, 252, 265, 280, 283, 291, 294 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду.

Суддя І. Є. Зима