Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №466/9047/24 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9047/24

Провадження № 2/466/239/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Свиті А.І.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника прозивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), з участю третьої особи: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання батьківства,

в с т а н о в и в:

05 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), з участю третьої особи: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд ухвалити рішення, яким визнати громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - батьком дитини ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Львів, Львівської області, країна - Україна, та внести зміни до актового запису №980, складеного Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції від 18 лютого 2009 року, зазначивши в розділі відомості про дитину у графі батько ОСОБА_6 , громадянин України».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 09.05.2006 по 04.02.2009 вона перебувала у фактичних подружніх стосунках без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 вона народила дочку ОСОБА_7 . Оскільки, вони не перебували із ОСОБА_6 у шлюбі, 18.02.2009 зареєструвала народження доньки у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції відповідно до частини статті 135 Сімейного кодексу України. У зв`язку із повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_6 був мобілізований на військову службу, та ІНФОРМАЦІЯ_2 батько її дочки загинув. Зазначає, що на час його мобілізації, яка проходила одразу після повномасштабного вторгнення, зразків ДНК не відбирали. Незважаючи на відсутність шлюбу, до моменту мобілізації ОСОБА_6 визнавав своє батьківство, зокрема він регулярно бачився з донькою та надавав фінансову підтримку. Зазначає, що з кінця 2019 року до ОСОБА_7 , як до своєї доньки, ОСОБА_6 почав проявляти значний інтерес. Він неодноразово обіцяв подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе її батьком, однак цього зробити не встиг в зв`язку із вступом до лав Збройних Сил України та смертю. 04.11.2022 вона направила лист до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_6 . У відповідь нею отримано лист №1012/22.28-101 від 05.11.2022 про відмову в наданні свідоцтва про смерть, оскільки нею не було додано документів, які підтверджують родинні стосунки. Отже, для отримання свідоцтва про смерть їй необхідно рішення суду про визнання батьківства за померлим ОСОБА_6 відносно її дитини, внесення змін до актового запису про народження дитини, а свідоцтво про смерть ОСОБА_6 та визнання батьківства необхідні для призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, адже без такого не може бути призначена пенсія по втраті годувальника, а також подальше отримання пільг, пов`язаних із навчанням неповнолітньої ОСОБА_7 , тому змушена була звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про місце, час та дату судового засідання, відзиву на позовну заяву до суду не подавали.

Представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у судове засідання не з`явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

У судове засідання представник третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце, дату та час судового засідання.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. В графі батько дитини, відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України зазначено ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_1 .

05 листопада 2022 за №1012/22.28-101 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 04.11.2022 щодо надання свідоцтва про смерть ОСОБА_6 повідомило останню про наступне: Відповідно до пункту 4 розділу IV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затв. наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5/із змінами і доповненнями, Свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, у тому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так і з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва. Враховуючи вищенаведене та відсутність документів про родинні стосунки, повідомило ОСОБА_1 що вона не уповноважена на отримання свідоцтва про смерть гр. ОСОБА_6 .

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

За змістом статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст.ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно з п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до пункту 2.16.4. зазначених Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Змістом пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині третій 3 статті 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша статті 135 СК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

За результатами розгляду справи та дослідження доказів суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами щодо батьківства ОСОБА_6 відносно дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При вирішенні спору про визнання батьківства судом мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності, та не викликати сумніву щодо доведеності обставин, зазначених у позові.

Так, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9 , який показав, що ОСОБА_1 зустрічалася з ОСОБА_6 приблизно з 2005 року, який розривати свій шлюб не мав наміру. Зазначає, що у момент вагітності ОСОБА_1 , питання про припинення вагітності ОСОБА_6 не піднімав, а в подальшому допомагав матеріально своїй дитині ОСОБА_7 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка з позивачем ОСОБА_1 навчалася з 1996 року, показала, що з ОСОБА_6 . ОСОБА_1 зустрічалася. Зазначає, що до народження дитини, у 2005 року вона познайомилася з ОСОБА_6 , та з ними разом їздили на відпочинок. Також зазначила, що їй невідомо чому не відбулося визнання батьківства ОСОБА_6 , проте ОСОБА_6 підтримував стосунки з ОСОБА_1 та дитиною.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка є рідною сестрою ОСОБА_1 показала, що ОСОБА_1 зустрічалася з ОСОБА_6 з 2005 року. ОСОБА_6 після народження дитини підтримував її матеріально, спілкувався з ОСОБА_1 . Також їй невідомо чому ОСОБА_6 не оформив батьківство. Також зазначає, що попередній шлюб ОСОБА_6 було розірвано.

З даних показів свідків можна зробити висновок, що ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі зустрічався з 2005 року з позивачем ОСОБА_1 . Однак, дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , та жодних свідчень щодо відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період до народження дитини (2008 рік) надано не було, свідки обмежились лише, що ОСОБА_6 матеріально допомагав дитині, без належних підтверджень даного факту та спілкуванням з позивачем. Також свідкам невідомо з яких об`єктивних причин ОСОБА_6 не оформив свого батьківства відносно ОСОБА_7 . Тобто свідки не повідомили суд про відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у рік зачаття дитини у 2008 року, що таким чином ставить під сумнів батьківство ОСОБА_6 відносно ОСОБА_7 .

Також в судовому засіданні не підтверджено належними доказами факт кровної спорідненості між дитиною та ОСОБА_6 . Таким доказом може бути висновок молекулярно-генетичної експертизи.

23 січня 2025 року судом за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 призначено судову молекулярно-генетичну експертизу у вказаній цивільній справі на вирішення якої поставлено запитання:

1. Чи є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 біологічним дідусем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?

2. Чи є кровна спорідненість (спільний батько) між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ?

3. Чи є кровна спорідненість (спільний батько) між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ?

4. Яка імовірність того, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , є одним біологічним батьком ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ?

Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС у Львівській області.

10 квітня 2025 на адресу суду з Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС у Львівській області направлено повідомлення про неможливість проведення вказаної експертизи, оскільки на адресу Шевченківського районного суду м. Львова направлено клопотання експерта від 13.02.2025 №СЕ-19/114-25/3584-БД/Кл-1 про надання додаткових зразків та коригування питань, поставлених перед експертом для виконання ухвали про призначення експертизи. Станом на 01.04.2025 відповіді нва заявлене клопотання експерта в секторі документального забезпечення Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС у Львівській області із Шевченківського районного суду м. Львова не зареєстровано.

19 травня 2025 року судом клопотання представника позивача ОСОБА_2 про зміну експертної установи проведення експертизи, призначеної ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23.01.2025 - задоволено, та призначено у даній цивільній справі судову молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставлено запитання:

1. Чи є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 біологічним дідусем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?

2. Чи є кровна спорідненість (спільний батько) між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ?

3. Чи є кровна спорідненість (спільний батько) між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ?

4. Яка імовірність того, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , є одним біологічним батьком ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ? Проведення експертизи доручено експертам Товариству з обмеженою відповідальністю «Медико-генетичний центр «МАМА ПАПА». Для проведення судово-генетичної експертизи надано експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-генетичний центр «МАМА ПАПА», у відповідності до вимог ст. 108 ЦПК України, дозвіл на повне або часткове знищення об`єктів дослідження у вказаній експертизі.

18 липня 2025 за вих. №0279-25 Медико-генетичним центром «МАМА-ПАПА» залишено ухвалу про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 19.05.2025 без виконання, оскільки не з`явилися ОСОБА_5 (батько ОСОБА_6 ), ОСОБА_4 (сестра ОСОБА_6 ) та ОСОБА_3 (брат ОСОБА_6 ), які належним чином повідомлялися про місце, дату та час проведення експертизи, проте з невідомих причин у вказану установу не прибули.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства стороною позивача не надано.

Так, суду на підтвердження позовних вимог надано лише копію свідоцтва про народження дитини, при цьому доказів спільного проживання, ведення господарства, переказу коштів ОСОБА_6 на утримання своєї дитини, як це стверджує позивач, іншої матеріальної допомоги, тощо не надала. Спільні фото ОСОБА_1 та ОСОБА_6 суд до уваги не бере, оскільки вони свідчать лише про перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за одним столом та в один і той самий час, що жодним чином не свідчать про можливі романтичні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Крім того, незрозумілим та незбагненним є повна відсутність спільних фотографій ОСОБА_6 та неповнолітньої ОСОБА_7 за такий великий період часу від народження дитини.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим у задоволенні позову про визнання батьківства необхідно відмовити, оскільки позивачем жодними належними та достатніми доказами не підтверджено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141, 259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_5 ; проживаючого за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби; Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ЄДРПОУ: 19170503, місцезнаходження: м. Львів, вул. Івана Франка, 157, з участю третьої особи: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ЄДРПОУ: 13814885, місцезнаходження: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 про визнання батьківства -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 07.04.2026 року.

Суддя Р. Б. Єзерський