Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №466/2432/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2432/26

Провадження № 1-кп/466/628/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження за № 12026141380000111 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.01.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополь Дніпропетровської області, українця, громадянина України, неодруженого, раніше судимого 03 червня 2025 року Шевченківським районним судом м.Львова за ч.1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком в 1 /один/ рік, 07 жовтня 2025 року взятий на облік Шевченківським РВ ДУ пробації у Львівській області строком на один рік, без постійного місця проживання, який тимчасово зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , утримується у державній установі «Львівська установа виконання покарань №19»

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Берегово, Закарпатської області, українця, громадянина України, тимчасово непрацевлаштованого, неодруженого, раніше не судимого, без місця постійного місця проживання, який тимчасово зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , утримується у державній установі «Львівська установа виконання покарань №19»

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

у с т а н о в и в:

26 січня 2026 року у точно невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 втупив у попередню злочинну змову з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 направлену на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), яке належить ТзОВ «Готель на Лемківській».

Тоді ж, 26 січня 2026 року приблизно о 15 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 діючи умисно за попередньою змовою із ОСОБА_4 виконуючи попередньо узгоджений план злочинних дій, спрямований на викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що майно ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 не належить, перебуваючи із ОСОБА_4 біля задньої частини будинку №15-А, що на вулиці Лемківській у місті Львові, де реалізуючи спільний із ОСОБА_4 умисел, діючи в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за їхніми діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, викрали парасолю, білого кольору, виготовлену із металу, марки «4KW», разом із підставкою, після чого залишили вищезазначене місце та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли ТзОВ «Готель на Лемківській» матеріальну шкоду, відповідно до висновку експерта судової товарознавчої експертизи №470/26 від 20 березня 2026 року на загальну суму 31 806 (тридцять одну тисячу вісімсот шість) гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

Окрім цього, 26 січня 2026 року приблизно о 19 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, виконуючи попередньо узгоджений план злочинних дій, спрямований на викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що майно ні йому, ні невстановленій особі досудовим розслідуванням особі не належить, перебуваючи з невстановленою досудовим розслідуванням особою біля задньої частини будинку №15-А, що вулиці Лемківська у місті Львові, де реалізуючи спільний умисел, діючи в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за їхніми діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, викрали парасолю, білого кольору, виготовлену із металу, марки «4KW», разом із підставкою, після чого залишили вищезазначене місце та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли ТзОВ «Готель на Лемківській» матеріальну шкоду, відповідно до висновку експерта судової товарознавчої експертизи №470/26 від 20 березня 2026 року на загальну суму 31 806 (тридцять одну тисячу вісімсот шість) гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, повторно за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнали повністю. ОСОБА_3 пояснив, що він дійсно разом ОСОБА_4 викрали одну парасолю біля готелю та здали таку на металобрухт. В подальшому, того ж дня він з ще одним іншим чоловіком викрав повторно парасолю і також здав на металобрухт. За кожну з викрадених та знаних на пункт металу парасоль отримли по 1 тис.грн. У вчиненному щиро розкаюється та просить його відпустити на волю, так як має маленьку донечку.

ОСОБА_4 також пояснив, що він спільно з ОСОБА_3 зимою викрали парасолю, яка була біля готелю та занесли на пункт з прийняття металу. Просить його суворо некарати, він проживає у м.Львові вже більше як 15 років та до тепер не вчиняв злочинів. Обіцяє виправитися та відшкодувати шкоду.

Представник потерпілого ТзОВ «Готель на Лемківській» ОСОБА_8 подав заяву про слухання справи за його відсутності. При обранні міри покарання послався на розсуд суду.

На підставі ст.55 КПК України та відповідно до ч.1 ст.325 КПК суд ухвалює рішення про проведення судового розгляду без представника потерпілої сторони.

Вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

Рапортом о/у ЛРУП № 1 від 27.01.26 про те, що 26.01.2026 у ВП № 1 ЛРУП № 1 із заявою про викрадення двох парасоль звернулася адміністратор готелю «Гомін на Лемківській», яка за камерами відеонагляду зясувала про осіб, які викрали майно.

Протоколом огляду місця події від 26.01.2026 року з фототаблицями, який проводився за адресою: м.Львів, вул. Лемківська, 15-А. Об`єктом огляду являється ділянка території, що знаходиться на вул. Лемківська, 15-А у м.Львові біля готелю «Гомін на Лемківській», де знаходилися парасольки.

Протоколом огляду місця події від 27.01.2026 року з фототаблицями, який проводився за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 196-Б на подвір`ї будинку виявлено звязані розібрані парасолі, які були вилучені. Власниця буд. ОСОБА_9 пояснила, що 26.01.2026 року ці предмети їй продали візуально знайомі чоловіки ОСОБА_10 .

Протоколами пред`явлення особи для впізнання від 27.01.2026 року, згідно яких ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , як осіб, які здали їй 26.01.2026 року розібрані парасолі.

Протоколом огляду предметів (документів) від 03.03.2026 року та відео інформаційного ресурсу «26.01.2026 року 19.46 готель Лемки (крадіжка)», з якого видно як дві особи чоловічої статі захиляють металеву парасолю білого кольору та ставлть її на землю. Далі беруть парасолю за два кінці та несуть за будинок.

Висновком експерта від 20.03.20263 року № 470/26 судово-товарознавчої експертизи встановлено, що ринкова вартість двох парасоль марки «4KW» разом із двома підставками, станом на 26.01.26 становила 63612 (кожна по 31806,00) гривень.

Відтак, суд приходить до переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч.4 ст. 185 КК України, оскільки обвинувачені вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб. Щодо дій ОСОБА_3 то такі вірно кваліфіковано додатково як повторність.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України повністю та об`єктивно доведена.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебу- вати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчи- неного злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є молодого віку, працездатний, не працевлаштований, без постійного місця реєстрації та проживання, згідно довідок на обліку у психоневрологічному та наркодиспансері не числиться. Згідно вироку від 03.06.2025 року ОСОБА_3 засуджений Шевченківським районним судом м.Львова за ч.1 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 рік і 07.10.2026 поставлений на облік Шевченківським РВ ДУ пробації у Львівській області строком на один рік. А тому обираючи міру покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства і вважає що відсутні підстави для застосування положення ст.75 КК України.

Згідно ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень суд виходить з такого їх співвідношення: 1) одному дню позбавлення волі відповідають: а-1) два дні пробаційного нагляду.

Обставини, що пом`якшують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 – відсутні.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання в межах санкції частини статті за якими кваліфіковано злочини у виді позбавлення волі.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є молодого віку, працездатний, не працевлаштований, без постійного місця реєстрації та проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, згідно довідок на обліку у психоневрологічному та наркодиспансері не числиться. У місті Львові хоча і немає постійного місця проживання, однак проживає більш як 10 років. А тому обираючи міру покарання, суд вва- жає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства і вважає що наявні підстави для застосування положення ст.75 КК України.

Обставини, що пом`якшують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 – відсутні.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції частини статті за якими кваліфіковано злочини у виді позбавлення волі із застосуванням положення ст.75 КК України та покладенням обов`язків.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 25 травня 2026 року включно з визначенням розміру застави 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 грн.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, а щодо ОСОБА_4 скасувати та негайно звільнити з-під варти в залі суду, у зв`язку з призначенням покарання не пов`язаного з позбавленням волі.

Витрати, пов`язані із залученням експерта – покласти на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Питання речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Керуючись ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі.

На підставі ст.71,72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання до даного покарання, приєднати частину невідбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 03.06.2025 року та обрати остаточне покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання – 26 січня 2026 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , продовжений ухвлою суду від 26.03.2026 року - залишити без змін до набрання вироком законної сили,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ст. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме 07 квітня 2026 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді тримання під вартою скасувати та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно звільнити з-під варти у залі суду, у зв`язку з призначенням покарання не пов`язаного з позбавленням волі відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в рівних частках в користь судового експерта ОСОБА_12 по 200 (двісті гривень 00 коп.) за проведення судово-товарознавчої експертизи від 20.03.2026 за № 720/26.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 28 січня 2026року на тимчасово вилучене майно, яке згідно постанови слідчого СВ відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області від 27.03.2025 визані речовими доказами, а саме: речі, які були вилучені в ході огляду місця події, з території будинку АДРЕСА_2 , 27.01.2026 - металеві конструкції (частини каркасу) дворових парасольок білого кольору.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 29 січня 2026року на тимчасово вилучене майно, яке згідно постанови слідчого СВ відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області від 27.03.2025 визані речовими доказами, а саме: светр із капюшоном, чорного кольору, спереду по середині якого малюнок, бірюзового кольору, з - заду із надписом «Founder», бірюзового кольору із емблемою «Guidan» , розміру L, який упаковано у спец - пакет НПУ СУ PSP4194070.

Речові докази: светр із капюшоном, чорного кольору, спереду по середині якого малюнок, бірюзового кольору, з - заду із надписом «Founder», бірюзового кольору із емблемою «Guidan» , розміру L повернути ОСОБА_4 ;

металеві конструкції (частини каркасу) дворових парасольок білого кольору повернути власнику ТзОВ «Готель на Лемківській».

Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1