Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №466/7824/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7824/25

Провадження № 2/466/542/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23» березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі

головуючої - судді Луців –Шумської Н.Л.

учасники справи

секретар Марочканич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.11.2021 року в розмірі 38 140,11грн., яка виникла станом на 29.07.2025, що складається з: 29 998,89грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 141,22грн. - заборгованість за простроченими відсотками, а також стягнути судові витрати в сумі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зіслався на те, що 15.11.2021 Відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту (копія додається до позовної заяви).

15.11.2021 Відповідач підписав власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (надалі - Договір, копія додається до позовної заяви) та погодив наступні умови:

1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.1.2. Договору);

2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»;

3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору);

4. Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 Договору);

5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4.Договору);

6. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору);

7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п.2.1.1.2.12. Договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 “Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України”.

На підставі укладеного Договору Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії – 06/25, тип - Універсальна, що підтверджується Випискою по рахунку та Довідкою про видані картки.

Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р.

Відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором (додається до позовної заяви) та підтверджується випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2.1.1.3.5. Договору Сторони узгодили, що в разі порушення Відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі. Тобто Сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту.

Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 29.07.2025 року має заборгованість — 38140.11 грн., яка складається з наступного:

29998.89 грн. - заборгованість за тілом кредиту,

8141.22 грн. - заборгованість за простроченими відсотками

Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 08.09.2025р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

29.01.2026р. відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву зіслалась на те, що кредит, на який посилається позивач, був оформлений без її відома та згоди третіми особами (шахраями) у листопаді 2024 року, через заволодіння її персональними даними в застосунку Приват24. Вона особисто не зверталась до АТ КБ «ПриватБанк» із проханням про отримання кредиту, не підписувала кредитний договір, не отримувала кредитні кошти. Нею було подано заяву до правоохоронних органів щодо вчинення кримінального правопорушення (шахрайства). Зазначила, що позивач не надав доказів, які б беззаперечно підтверджували її волевиявлення на укладення договору, отримання нею коштів. Про наявність справи в суді вона дізналась випадково, зайшовши на сайт суду, ухвали про відкриття провадження не отримувала. Просить поновити строк для подання відзиву, який пропущено з поважних причин.

Просить у задоволенні позову відмовити.

11.03.2026 АТ КБ «ПриватБанк» подав відповідь на відзив, в якому заперечив доводи відповідачки щодо вчинення шахрайських дій третіми особами та зазначає, що спірні операції були здійснені із використанням належних ідентифікаційних даних клієнта. Вхід до системи Приват24 відбувався з правильним введенням фінансового номера телефону, ПІН-коду та пароля, що підтверджується технічними логами, а також зафіксованими зверненнями клієнта до банку з підтвердженням окремих операцій.

Перевіркою встановлено, що фінансовий номер телефону не змінювався, картка не блокувалась, а звернення до банку щодо шахрайства до моменту проведення операцій відсутні. Наявність входів з інших пристроїв не спростовує факту використання коректних авторизаційних даних, доступ до яких можливий лише за умови їх розголошення або недбалого зберігання самим клієнтом.

Відповідно до умов договору та «Умов і правил надання банківських послуг», клієнт зобов`язаний забезпечувати збереження конфіденційної інформації (ПІН-коду, паролів, даних картки), не допускати доступу третіх осіб до фінансового номера телефону та негайно повідомляти банк про втрату або підозру компрометації таких даних. До моменту повідомлення банку ризик збитків від несанкціонованих операцій несе саме клієнт.

Також законодавством, зокрема Законом України «Про платіжні послуги» та нормативними актами НБУ, передбачено, що користувач несе відповідальність за всі операції, здійснені з використанням його платіжних інструментів, якщо не доведено відсутність його вини у розголошенні платіжних даних.

Алгоритм реєстрації та користування системою Приват24 передбачає обов`язкове введення сукупності даних (номер телефону, реквізити картки, ПІН-код, пароль), що унеможливлює проведення операцій без їх відома клієнта. Отже, без передачі або розголошення цих даних третіми особами доступ до рахунку є технічно неможливим.

Відповідачка не надала належних і допустимих доказів того, що списання коштів відбулося з вини банку або без використання її персональних даних. Натомість матеріали справи свідчать про можливе сприяння самим клієнтом доступу до облікового запису.

Правова позиція Верховний Суд зводиться до того, що для звільнення від відповідальності необхідно довести відсутність вини клієнта у розголошенні платіжної інформації; у разі недоведеності таких обставин відповідальність покладається на користувача.

З огляду на викладене, позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а доводи відповідачки - безпідставними.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Згідно з ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк».

15.11.2021 відповідачка ознайомилась з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту.

15.11.2021 відповідачка підписала власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови:

1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.1.2. Договору);

2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»;

3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору);

4. Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 Договору);

5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору);

6. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору);

7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п.2.1.1.2.12. Договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачкою підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

На підставі укладеного Договору відповідачка отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії – 06/25, тип - Універсальна, що підтверджується Випискою по рахунку та Довідкою про видані картки.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

Відповідачка користувалась кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняла операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022р., відповідачка є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, а саме згідно п. 1.4. шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Позивач виконав умови договору та надав Відповідачу кредитну картку(-ки), кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідачка користувалась кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом або виконуючи зобов`язання частково, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно п. 2.1.1.3.5. Договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі. Тобто Сторони згідно до ст. 212 ЦК України передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту.

Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань відповідачки з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на

29.07.2025 року має заборгованість — 38140.11 грн., яка складається з :

29998.89 грн. - заборгованість за тілом кредиту,

8141.22 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Щодо доводів відповідачки про вчинення шахрайських дій суд зазначає таке.

За зверненням ОСОБА_1 11.11.2024р. до правоохоронних органів відкрито кримінальне провадження ЄРДР 12024142380000635 від 12.11.2024р.

Водночас, кредитний договір щодо невиконання якого заявлено позов, був укладений відповідачкою ОСОБА_1 15.11.2024р. Таким чином, звернення відповідачки у правоохоронні органи не стосується укладеного згодом нею кредитного договору.

З відповіді на відзив встановлено, що звернень клієнта ОСОБА_1 до банку щодо шахрайства не зафіксовано.

Відповідно до п.п. 1 п.136 «Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затверджене постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164, та ч.5 ст. 87 Закону України "Про платіжні послуги", відповідальність за виникнення заборгованості та збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.

Відповідно до п.п. 1 п. 136 «Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затверджене постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 Користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Відповідно до п. 140 Положення Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до ч.5 ст.87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.

З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

З пояснень позивача та доданих доказів вбачається, що вхід в Приват24 відбувся при вірному веденні фінансового номеру телефону та вірному введенні PIN-коду входу у вказаний акаунт. Дана обставина підтверджується логіном входу, що додаються. Доказів того, що вхід в акаунт Приват24 став можливим без введення паролю входу відомого лише ОСОБА_1 та без підтвердження авторизації не надано.

До відзиву не надано доказів того, що номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_3 , який був її фінансовим номером у АТ «ПриватБанк», за нею не був зареєстрований, тобто послуги зв`язку надавались оператором мобільного зв`язку знеособлено.

Також з відзиву вбачається, що недостатньо лише випустити іншу сім-картку Клієнта, здійснити переадресацію або мати «фінансовий» мобільний номер телефону клієнта, потрібно ще обов`язково знати пароль входу в аккаунт «Приват24», а щоб його змінити, необхідно володіти ПІН-кодом діючої картки Клієнта. Щоб зняти кошти в банкоматі без картки, необхідно також знати ПІН-код картки, з якої знімаються кошти, для того щоб змінити «фінансовий» мобільний номер телефону, необхідно в обов`язковому випадку вводити ПІН-код картки. Тобто, без розголошення чи передачі з боку Позивача ПІН-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа, навіть перевипустивши сім-картку, або маючи «фінансовий» мобільний номер телефону клієнта, не змогла б ні зайти в аккаунт «Приват24», ні змінити «фінансовий» мобільний номер телефону клієнта, ні зняти чи переказати грошові кошти.

Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг»:

1.1.2.1.6. Зобов`язання про нерозголошення інформації з обмеженим доступом. У випадку, якщо Клієнт Банку прямо чи опосередковано отримав відомості (або доступ до відомостей), що відносяться до інформації з обмеженим доступом, зокрема банківську таємницю та інформацію, отриману від Банку у будь-якій формі в процесі укладення чи реалізації укладених угод, включаючи зміст таких угод, він зобов`язаний не поширювати і не передавати цю інформацію третім особам (за винятком випадків, коли поширення або передача такої інформації є обов`язковим для Клієнта згідно із законодавством або коли Клієнтом було отримано попередню письмову згоду Банку на це) та не використовувати таку інформацію на свою користь чи на користь третіх осіб.

1.1.2.1.10. Для уникнення неправомірних операцій з рахунками Клієнт зобов`язаний не залишати без нагляду телефон/пристрій, який використовується для підключення Фінансового номеру телефону Клієнта та/або доступу до програмних комплексів Банку.

В разі втрати Клієнтом Фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до Фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із Фінансовим номером телефону Клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це Банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення Банку.

На підставі звернення Клієнта про зазначений факт Банк знімає з номера телефону Клієнта ознаку «Фінансовий» та блокує аккаунт Клієнта в Системі «Приват24» з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками Клієнта.

1.1.10.10.1. Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо її дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту.

1.1.10.10.2. Клієнт несе відповідальність за всі платіжні операції (в тому числі операції у сфері електронної комерції та інші), що здійснюються з Платіжними карткою, у тому числі наданими Банком її Довіреним особам. У разі, якщо Клієнт дає згоду на проведення платіжних операцій з Платіжними карткою або нанесеними на них даними поза полем її зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.

1.1.10.10.3. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп-лист Платіжною системою.

1.1.10.10.4. Клієнт несе відповідальність за всі операції, здійснені в межах лімітів, збільшених за розпорядженням Клієнта (за зверненням до Служби підтримки Банку).

1.1.10.10.5. Клієнт несе відповідальність за виконання грошових зобов`язань за операціями, що здійснені з використанням Платіжної картки, до часу отримання Банком заяви Клієнта (Держателя Платіжної картки) або Довіреної особи Клієнта про призупинення здійснення операцій з її застосуванням і постановки платіжної картки в Стоп-лист. При отриманні такої заяви Банк має верифікувати Клієнта (Держателя Платіжної картки) і зафіксувати дату та час її звернення.

Клієнт зобов`язаний заблокувати Платіжну картку перед подачею претензії до Банку щодо несанкціонованих операцій по ній.

1.1.10.10.6. У разі втрати Платіжної картки Клієнт (Держатель Платіжної картки) зобов`язаний негайно повідомити про це Банк. В іншому разі Банк не несе відповідальності за здійснення операцій, ініційованих за допомогою цієї Платіжної картки, до отримання такого повідомлення. До моменту повідомлення Клієнтом (Держателем Платіжної картки) Банку про втрату Платіжної картки ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе Клієнт (Держатель картки), а з часу повідомлення Клієнтом (Держателем Платіжної картки) Банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом Держателя несе Банк.

Обов`язки банку:

1.1.3.1.6. Банк зобов`язаний виконувати платіжні інструкції Клієнта в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством та цим Договором.

1.1.10.10.9. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних.

Відповідач, не надав жодних доказів, що списання відбулось з вини банку та даних осіб на які рахунки було здійснено переказ коштів. Тому без здійснення належного аналізу доводів Відповідача про те, що він не втрачав банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавав, не вчиняв будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з його рахунків із алгоритмом реєстрації у системі «Приват24», що потребує обов`язкового введення ПІН-коду банківської картки клієнта з урахуванням її номера; дати належну правову оцінку всім доказам наявним у справі, а саме: доказам, які містять інформацію про дату, час та спосіб авторизації у системі «Приват24» та введенні особою, яка здійснила авторизацію, даних.

В свою чергу суд розглядаючи спір по суті повинен перевірити, чи власна бездіяльність відповідача щодо необхідності збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів .

Відповідно до п.п. 1 п. 136 «Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затверджене постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 Користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень;

Відповідно до п. 140 Положення Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги», визначено, що держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.

Згідно з пунктом 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний, зокрема: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18 (провадження №61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 (провадження № 61-18544св19).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №235/2054/21 (провадження № 61-1725св22) зазначив, що суд розглядаючи спір по суті повинен перевірити, чи власна бездіяльність позивача щодо необхідності збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів; здійснити аналіз доводів позивач про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків із алгоритмом реєстрації у системі «Приват24», що потребує обов`язкового введення ПІН-коду банківської картки клієнта з урахуванням її номера; дати належну правову оцінку всім доказам наявним у справі, а саме: доказам, які містять інформацію про дату, час та спосіб авторизації у системі «Приват24» та введенні особою, яка здійснила авторизацію, даних; проаналізувати всі доводи, запереченням сторін; ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Оспорювана відповідачкою фінансова операція здійснена з допомогою системи інтернет-банкінгу «Приват24». Дана обставина підтверджуються скріншотами тікетів з програмних комплексів банку.

Всі операції у цій системі здійснюються на підставі платіжних інструкцій, наданих Клієнтом через систему (підпункт 2.3.1.2.2 Умов і правил). Згідно з підпунктом 2.3.1.2.3 Умов і правил правила користування системою «Приват24», викладені на сторінці Банку у мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/udalenniy-banking/privat24. Також ці правила викладені за адресою: https://privat24business.pp.ua/privat24-reyestraciya-novogo-koristuvacha/.

Системний аналіз алгоритмів реєстрації у системі «Приват24» свідчить про те, що особі, яка бажає зареєструватись у системі «Приват24» та здійснювати управління рахунками з її допомогою, необхідно мати доступ не тільки до фінансового номера телефону клієнта Банку, а й до іншої особистої інформації клієнта Банку, а саме: номера хоч б однієї з банківських карток клієнта "Приват24", прив`язаних до вказаного номера телефону, ПІН-коду вказаної картки чи саму банківську картку клієнта.

У разі відсутності в особи всього обсягу вказаної інформації для ідентифікації Банк має право відмовити у її реєстрації в системі "Приват 24" або обмежить його можливість по управлінню рахунками в системі (підпункт 2.3.1.2.4 Умов і правил).

Вказана інформація є загальновідомою, а тому не потребує доказуванню відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Враховуючи наведене, без розголошення з боку відповідачки номера банківських карток, ПІН-кодів банківських карток, особа, навіть перевипустивши Sim-карту або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до системи "Приват24", ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з рахунків клієнта.

Вхід в Приват24 відбувся при вірному веденні фінансового номеру телефону та вірному введенні PIN-коду входу у вказаний акаунт. Доказів того, що вхід в акаунт Приват24 став можливим без введення паролю входу відомого лише Відповідачу та без підтвердження авторизації не надано.

До відзиву не надано доказів того, що номер телефону відповідачки, який був її фінансовим номером у АТ "ПриватБанк", за нею не був зареєстрований, тобто послуги зв`язку надавались оператором мобільного зв`язку знеособлено.

Щоб зняти кошти в банкоматі без картки, необхідно також знати ПІН-код картки, з якої знімаються кошти, для того щоб змінити «фінансовий» мобільний номер телефону, необхідно в обов`язковому випадку вводити ПІН-код картки.

Тобто, без розголошення чи передачі з боку Відповідача ПІН-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа, навіть перевипустивши сім-картку, або маючи «фінансовий» мобільний номер телефону клієнта, не змогла б ні зайти в аккаунт «Приват24», ні змінити «фінансовий» мобільний номер телефону клієнта, ні зняти чи переказати грошові кошти. В відзиві, наявні докази, що відповідачка, яким чином сторонній особі були відомі фінансовий номер телефону, дані паролю входу в «Приват24» та ще й ПІН-код картки відповідачки, які надали змогу успішно увійти в «Приват24», ініціювати та здійснити перекази коштів, користуватись повністю всім функціоналом «Приват24», в той час коли наведені дані повинні бути відомі лише ОСОБА_1 і знаходитись лише в її пам`яті, яка зберігає таку інформацію.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст. 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

У відповідності до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору відповідачкою, були порушені права Банку, як кредитодавця.

За вказаних обставин, суд дійшов переконання, що позовні вимоги про стягнення із відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 15.11.2021 у розмірі 38 140,11 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 29 998,89 грн., заборгованості по відсотках – 8 141,22 грн. підлягають до задоволення.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати по справі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.11.2021 року в розмірі 38 140грн. 11коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 29998грн.89коп., заборгованості по відсотках в сумі 8141грн.22коп., а також витрати по оплаті судового збору в сумі 2422грн.40коп.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники процесу:

позивач: АТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,буд.1Д;

відповідач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складений 30 березня 2026р.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська