Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №455/46/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/46/26

Провадження № 1-кп/455/108/2026

ВИРОК

Іменем України

07 квітня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ( в режимі ВКЗ),

захисниці – адвокатки ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141320000486 від 24.10.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гільці Чорнухівського району Полтавської області, жительки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, приватної підприємниці, одруженої, раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 23 жовтня 2025 року близько 11 години 20 хвилин, перебуваючи на території міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Нижанковичі-Мальховичі», що розташований в смт. Нижанковичі Самбірського району Львівської області, під час перевірки документів для перетинання державного кордону на виїзд з України, здійснюючи супровід своєї неповнолітньої внучки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та маючи на меті перевезти її через кордон України без присутності її батьків, однак не маючи документально оформленої згоди батька щодо перевезення неповнолітньої ОСОБА_6 за межі території України в супроводі вказаної особи відповідно до п. 2-8 Постанови Кабінету Міністрів України №57 »Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України», усвідомлюючи, що перед нею знаходиться працівник відділу прикордонної служби, який перебував у форменому одязі із знаками розрізнення, а саме старший сержант ОСОБА_7 , якого відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1372-ОС від 09.10.2024 року призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2-ї категорії – перекладача 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби Нижанковичі ( тип – Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою реалізації свого незаконного умислу, спрямованого на надання неправомірної вигоди вищевказаному військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечний наслідки своїх дій, з корисливих мотивів, з метою сприяння в безперешкодному переправлянні через державний кордон України в її супроводі неповнолітньої внучки ОСОБА_6 без документально оформленої письмової згоди батька неповнолітньої особи, після неодноразово озвучення працівником Державної прикордонної служби України рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, запропонувала надати інспектора прикордонної служби 2-ї категорії – перекладача 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби Нижанковичі ( тип – Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, після чого відійшла від службового приміщення Державної прикордонної служби України, умисно вклала у свідоцтво про народження ОСОБА_6 дві грошові купюри номіналом по 100 доларів США кожна із наступними серійними номерами: 1) LE81693270C, 2009 року випуску; 2) LB16838489А, 2009 року випуску, та повернувшись до службового приміщення Державної прикордонної служби України, повторно надала ОСОБА_7 для перевірки свідоцтво про народження своєї внучки ОСОБА_6 із зазначеними грошовими коштами в сумі 200 доларів США, що становить еквівалентно станом на 23.10.2025 року згідно даних Національного банку України 8351,00 грн, за вчинення дій з використанням наданого ОСОБА_7 службового становища з метою сприяння в безперешкодному переправленні через державний кордон України в напрямку Республіки Польща в її супроводі неповнолітньої внучки ОСОБА_6 без документально оформленої письмової згоди батька вказаної неповнолітньої особи, від отримання яких ОСОБА_7 двічі відмовився.

Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України, тобто надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь - якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю та підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті. Зазначила, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого їй обвинувачення, правову кваліфікацію її дій за ч.1 ст.369 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що 23.10.2025 року перебуваючи на міжнародному пункті пропуску біля м. Самбір, назву якого не пам`ятає, з метою безперешкодного перетину державного кордону України надала інспектору прикордонної служби неправомірну вигоду в розмірі 200 доларів США, які розмістила у свідоцтві про народження своєї внучки. Перебувала в стресі, оскільки її дочка в Польщу приїхала лише на 10 днів і вона переживала, що може підвести сім`ю. Раніше вже пересікала кордон з копією документа. Хотіла подякувати від душі. Зазначила, що працівник прикордонної служби не вимагав від неї коштів, сама запропонувала. В той день не потрапила в Польщу, потрапила на другий день. Щиро розкаюється у вчиненому, засуджує свій вчинок. Відчуває сором.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю, вона та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності її позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої, та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, та щодо речових доказів, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликали сумнівів у суду щодо правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції. Впродовж всього судового розгляду захист прав та інтересів ОСОБА_4 здійснювала адвокатка, яку обвинувачена обрала на власний розсуд.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що її дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.369 КК України як надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь- якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.66 КК України суд визнав щире каяття, належну процесуальну поведінку впродовж судового розгляду, усвідомлення протиправності вчиненого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України, суд не встановив.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд врахував, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, є нетяжким злочином.

Також судом враховуються дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , зокрема те, що вона раніше не судима, у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога на обліку не перебуває.

Суд враховує досудову доповідь, складену Голосіївським районним відділом філії державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київської області з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно якої існує середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та низький ризик небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб, та орган пробації вважав, що виправлення обвинуваченої можливий без ізоляції від суспільства. Матеріально забезпечена. Отримала позитивні особистісні характеристики від органу пробації.

Що стосується питання осудності обвинуваченої ОСОБА_4 , то суд враховує, що поведінка обвинуваченої в судовому засіданні була адекватною, свої показання вона надавала послідовно та змістовно, а тому, на стійке переконання суду, обвинувачена є осудною особою.

Крім того, суд враховує обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченій - щире каяття, належну процесуальну поведінку впродовж судового розгляду, усвідомлення протиправності вчиненого, та відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання.

При призначені покарання суд врахував позицію прокурора обвинуваченої та її захисниці, які просили призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважав, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі санкції ч.1 ст. 369 КК України, що на думку суду у цьому конкретному випадку не буде надмірним за видом та розміром, буде виваженим і достатнім, відповідатиме принципам призначення й меті покарання.

Підстав для призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд не вбачав.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 29.10.2025 року арешт на майно відповідно до ст.174 КПК України слід скасувати.

При вирішення питання щодо долі речових доказів, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів у вигляді грошових коштів, а саме 2 купюр номіналом 100 доларів США - LE81693270C, 2009 року випуску та LB16838489А, 2009 року випуску, які згідно акту прийому - передачі майна на зберігання від 14.11.2025 в одному цінному спецпакеті національної поліції України №CR11096825 знаходяться в керівника Відділу регіональної каси перерахунку ГО ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_8 , - на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.

Питання інших речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України, а саме: CD-R диск, який долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 29.10.2025 року, на 2 купюри номіналом 100 доларів США - LE81693270C, 2009 року випуску, та LB16838489А, 2009 року випуску.

Грошові кошти, а саме : 2 купюри номіналом 100 доларів США - LE81693270C, 2009 року випуску, та LB16838489А, 2009 року випуску, які згідно акту прийому - передачі майна на зберігання від 14.11.2025 в одному цінному спецпакеті національної поліції України №CR11096825 знаходяться в керівника Відділу регіональної каси перерахунку ГО ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_8 - в порядку спеціальної конфіскації конфіскувати у власність держави.

Речовий доказ CD-R диск, який зберігається при матеріалах кримінального провадження №12025141320000486 - залишити при матеріалах кримінального провадження №12025141320000486.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1