Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №452/1111/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1111/26

Провадження № 2-о/452/72/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці адвоката Куцалаби Г.В.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежуваного припису,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 26 березня 2026 року звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису на строк 6 (шість) місяців, яким заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж 100 м. до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, а також переслідувати її та в будь-який інший спосіб спілкуватись з нею.

Заяву мотивує тим, що вона тривалий час потерпає від домашнього насильства з боку дочки - ОСОБА_2 , яка вчиняє щодо неї протиправні дії, які виражаються в образах, погрозах та приниженнях.

Працівником поліції ВРПП Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області 05.08.2025 року було винесено терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_2 у зв`язку зі скоєнням нею домашнього насильства, яке виражалось у нецензурних словах та погрозах фізичною розправою щодо постраждалої особи ОСОБА_1 строком на 10 діб.

19 серпня 2025 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо своєї матері.

Крім того, інспектором відділу реагування патрульної поліції Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області 5 березня 2026 року було винесено терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_2 у зв`язку із вчиненням нею домашнього насильства строком на 10 діб.

Вищевказане свідчить про систематичність вчинення ОСОБА_2 дій щодо насильства відносно неї. Зважаючи на це вона переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства ОСОБА_2 щодо неї, а також настання тяжких наслідків для її здоров`я є дуже високою, і тому вимушена звернутися до суду з заявою про видачу обмежувального припису.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи в порядку окремого провадження, та призначено судовий розгляд.

Заявниця та її представник адвокат Куцалаба Г.В. в судовому засіданні заяву підтримали, заявниця дала пояснення, аналогічні викладеним в заяві. Додатково пояснила, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить їй на праві приватної власності. Дочка в ньому не зареєстровна, виїхала в 2016 році, жила окремо, вона дозволила їй в ньому проживати в 2023 році, але її життя стало нестерпним внаслідок протиправних дій доньки. 05.03.2026 року вона звернулася до Самбірського РВ ГУ НП у Львівській області з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , яка облила її окропом, чим спричинила тілесні ушкодження, заведено кримінальне провадження.

Заінтересована особа ОСОБА_2 заяву не визнала. Зазначила, що це мати та її рідні вчиняють щодо неї домашнє насильство, проте оскільки у неї не має свідків, поліція заходів до матері не застосовує. Мати чинить перешкоди їй в користуванні комунальними послугами, перекриває воду, газ. Такі дії матері вважає спрямовані на те, що виселити її з будинку. Разом з тим їй нема де проживати, бо власного житла вона не має, грошових коштів щоб зняти житло не має, офіційно не працює, не є особою з інвалідністю. Вважає, що жодних протипрваних дій відносно матері не вчиняла, але підтвердила, що притягалася судом за вчинення домашнього насильства. Конфліктні ситуації між ними виникають, але провокує їх заявниця. Щодо кримінального провадження повідомила, що її було допитано як свідка, це сталося випадково, бо мати виключила газ та вона була змушена гріти воду, після чого несла таз з гарячою водою та випадково облила заявницю.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 19 серпня 2025 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто за вчинення домашнього насильства щодо своєї матері ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Постанова набрала законної сили.

Із постанови судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 серпня 2025 року (справа № 452/2872/25) вбачається, що ОСОБА_2 5 серпня 2025 року о 10 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї мами ОСОБА_1 та бабусі

ОСОБА_3 , а саме: виражалася нецензурною лайкою, кричала, погрожувала фізичною розправою, чим могла спричинити шкоду їх психічному здоров`ю, внаслідок чого своїми діями вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності. При розгляді справи ОСОБА_2 вину визнала повністю, обіцяла в майбутньому не вчиняти правопорушення.

Працівником поліції ВРПП Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області було винесено терміновий заборонний припис, серії АА №342257 від 05.08.2025 року, стосовно ОСОБА_2 у зв`язку зі скоєнням нею домашнього насильства, яке виражалось у нецензурних словах та погрозах фізичною розправою щодо постраждалої особи ОСОБА_1 . Заходи термінового заборонного припису стосувались заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 10 (десять) діб.

Крім того, інспектором відділу реагування патрульної поліції Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області 5 березня 2026 року було винесено терміновий заборонний припис, серії ЕТ № 104990, стосовно ОСОБА_2 у зв`язку із вчиненням нею домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: облила свою матір ОСОБА_1 гарячою водою, чим заподіяла їй тілесні ушкодження та завдала фізичної болі. Заборона стосувалась в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 10 (десять) діб.

ОСОБА_1 05.03.2026 року звернулася до Самбірського РВ ГУ НП у Львівській області з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , яка облила її окропом, чим спричинила тілесні ушкодження, відомості внесені до ЄРДР за №1026142290000041 від 05.03.2026 року.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України регламентовано, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Отже, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом про запобігання домашньому насильству або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей фінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців (згідно із частинами першою та другою статті 350-6 ЦПК України).

Згідно правового висновку, зробленого Верховним Судом у справі № 756/3859/19 від 5 вересня 2019 року, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Таким чином, видача обмежувального припису не ставиться в залежність від набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення законної сили, оскільки захисна і превентивна функція такого припису покликані убезпечити потерпілу особу від можливого повторного вчинення щодо неї протиправних дій до часу прийняття відповідних остаточних рішень, зокрема і в адміністративних провадженнях.

Дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від домашнього насильства та потребує захисту в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки ігнорування заінтересованою особою застосованих працівниками поліції та судом до неї заходів впливу, повторюваність вчинення нею протиправних дій щодо заявниці, наявність відкритого кримінального провадження за ч. 2 ст. 125 КК України, дають підстави вважати вірогідним продовження чи повторне вчинення кривдником до заявниці домашнього насильства.

Враховуючи характер вчинених ОСОБА_2 дій, з огляду на обставини цієї справи, суд вважає що пропорційним, ефективним та достатнім способом захисту заявниці є необхідність видачі обмежувального припису стосовно неї на строк щість місяців.

При цьому суд зазначає, що заборона наближатися ближче ніж 100 м. до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та вести листування, телефонні переговори з

ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, а також переслідувати її та в будь-який інший спосіб спілкуватись з нею є легітимними заходами втручання у права та свободи особи. Крім того, як встановлено судом

ОСОБА_2 , є повнолітньою особою працездатного віку, без інвалідності, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (при цьому про неможливість проживати за вказаною адресою належних доказів нею суду не надано).

Відповідно до п. 10) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду.

Згідно із ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежуваного припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис на строк 6 (шість) місяців стосовно ОСОБА_2 , яким встановити наступні заходи тимчасового обмеження її прав, із заборонами щодо:

- наближення ближче ніж 100 м. до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, а також переслідування її та в будь-який інший спосіб спілкування з нею.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису в частині судового збору, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також відповідну державну адміністрацію та виконавчий орган міської ради за місцем проживання заявника.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 7 квітня 2026 року.

Головуюча суддя