Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №462/8706/25 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/8706/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390000915 від 26.08.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Перм, російської федерації, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 30.07.2025 року близько 18 год. 56 хв., перебуваючи у торговому центрі «Метро», що за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 300, де здійснює свою діяльність ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», куди зайшов з метою зняття коштів з своєї банківської картки «ПУМБ» № НОМЕР_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, зі змінами у зв`язку із вторгненням російської федерації на територію України, перебуваючи біля банківських терміналів спостерігав за діями потерпілої ОСОБА_6 , яка здійснювала поповнення банківської картки через банківський термінал «Приват Банк» CALV9569 на загальну суму 26 000 гривень. В ході опрацювання банківським терміналом «Приват Банк» CALV9569 операції потерпілої щодо поповнення картки та зчитування купюр, останній було повернуто грошову купюру номіналом 500 гривень, яку потерпіла забрала та відійшла до іншого терміналу, розташованого поруч, однак натиснула продовження банківської операції з поповнення картки. ОСОБА_4 , дочекавшись, коли потерпіла відійде від вищевказаного банківського терміналу до іншого та почне здійснювати банківську операцію щодо поповнення банківської картки, діючи таємно, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає та завідомо розуміючи, що банківська операція щодо поповнення банківської картки потерпілої не завершилась, підійшов до банкомату та здійснив скасування операції потерпілої на банківському терміналі «Приват Банк» CALV9569 внаслідок чого банкомат повернув кошти потерпілої ОСОБА_6 у сумі 25 500 гривень, котрими заволодів ОСОБА_4 та, не маючи дійсного та уявного права користування чи володіння вказаним майном, не вживши достатніх заходів, направлених на повернення чужого майна власнику, розпорядився, а саме, витратив грошові кошти на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 25 500 гривень.

Разом з тим, 06.04.2026 року між прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України укладена угода про визнання винуватості. Зі змісту угоди слідує, що сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України. ОСОБА_4 беззастережно та повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, обставини його вчинення та те, що вказані обставини повністю підтверджуються доказами, зібраними в ході досудового розслідування. При вирішенні питання щодо міри покарання ОСОБА_4 сторони врахували, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності вперше, відшкодував завдану потерпілій майнову шкоду в повному обсязі. За наведеного, із врахуванням тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, сторонами узгоджене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України сторони досягли порозуміння щодо можливості звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та на підставі ч. 2 ст. 75, ч. 1 ст.76 КК України. Обвинувачений, якому роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, надав згоду на призначення узгодженого покарання.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно із вимогами п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України надала письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим, оскільки останній відшкодував збитки у повному обсязі.

Судом в судовому засіданні встановлено, що дані угоди про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідають вимогам ст. 468-470, 472 КПК України, відповідають Закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, та щодо узгодженого покарання, яке передбачено санкцією зазначеної статті.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що вказаним кримінальним правопорушенням шкода хоча й завдана інтересам окремих осіб, зокрема ОСОБА_7 , однак потерпіла згідно із вимогами п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України надала письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим. Крім цього, обвинуваченому роз`яснено положення ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 та 424 КПК України, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі.

Після таких роз`яснень обвинувачений, захисник, прокурор просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Згідно із ч. 2, 4, 5 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно із ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, доходить висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, на обліку у психіатричному та наркологічному закладах не перебуває, повністю відшкодував шкоду.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Відповідно до змісту ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за даний вид злочину строком на 5 років. Водночас, з огляду на позицію прокурора, захисника, обвинуваченого при укладенні угоди про визнання винуватості, які просили призначати покарання зі звільненням від відбуття такого з випробуванням, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому на підставі ст. 75 КК України суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки таке покарання, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту не продовжувався.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 373-374,475 КПК України, суд,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 06.04.2026 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141390000915 від 26.08.2025 року, укладену між прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

- диск з камер відеоспостереження – залишити при матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію даного вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що відповідно до ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: ОСОБА_1